Відтоді Китай офіційно у військовій доктрині записав, що проголошення незалежності Тайваню є оголошенням війни Китаю. Звичайно, США зацікавлені у зменшенні рівня напруги в цьому регіоні Азії, тим паче що тайванська проблема є не єдиним фактором дестабілізації.
Безпосередньо інтереси безпеки Китаю і США стикаються ще принаймні у двох конфліктних зонах. Перша стосується розмежування виняткових економічних зон Китаю та Японії поблизу спірних островів Даоюйдао у Східно-Китайському морі. Друга проблема ще більш заплутана та стосується контролю над тихоокеанським архіпелагом Спратлі, на який одночасно з Китаєм претендують усі країни Південно-Східної Азії, бо цей архіпелаг є надто важливим для реалізації китайської стратегії просування своїх інтересів в Азії.
Водночас США стурбовані великою китайською активністю й у інших регіонах земної кулі. Лише на минулому тижні китайський генсек Сі Цзінпін відвідав Іран, Саудівську Аравію та Єгипет. Причому Китай досить ефективно «натякнув» Тегерану та Ер-Ріяду, що їхня збройна конфронтація зовсім не входить до пріоритетів китайської бізнес-стратегії у Перській затоці.
Не оминули у Вашингтоні увагою й зміцнення китайсько-єгипетських зв’язків, які розглядаються як базис для просування китайських інтересів в Африці. Причому глобальні китайські амбіції підкріплюються відповідною «амуніцією».
На початку січня 2016 року у Пекіні урочисто відкрили центральний офіс Азійського банку інфраструктури інвестицій, статутний капітал якого становить 100 мільярдів доларів. Головними проектами згаданого банку вважаються програми фінансування ініціатив у форматі Шовкового шляху. Найбільші акціонери — Китай та Індія, за ними — Росія і Німеччина.
В економіці самого Китаю ситуація складається не надто позитивно. Зростання китайського валового внутрішнього продукту у 2015 році уповільнилося до рекордних 6,9%. Національну грошову одиницю юань було девальвованого на 2%.
Китайські економісти пропонують використовувати інвестиції Азійського банку інфраструктури інвестицій задля лікування хворої китайської економіки. Зрештою, у такому лікуванні зацікавлені й США, які вже потерпають від коливань курсу китайського юаня.
Тож візит державного секретаря США Джона Керрі до Пекіна засвідчив, що адміністрація президента Барака Обами готова зафіксувати відносно нормальний стан американсько-китайських відносин та передати наступному американському президентові все коло невирішених спірних проблем, яких також вистачає у відносинах між Сполученими Штатами Америки та Китаєм.
Андрій МАРТИНОВ
