Наприклад, Росія фінансує армію сирійського президента Башара Асада. Натомість США зосередилися на підтримці «Вільної сирійської армії». У свою чергу, Іран небайдужий до дій на сирійських фронтах як армії Асада, так і своїх загонів «Хезболли», що зайвий раз напружує й нервує Ізраїль.
До того ж Саудівська Аравія і Катар вважаються інвесторами у сирійські військові угруповання «Ан-Нусра». Досить широким також є представництво захисників турецьких інтересів у Сирії.
Ситуація ускладнюється тим, що «загальні ізгої» з «Ісламської держави Іраку і Леванту» (ІДІЛ) попри серйозні поразки впродовж останніх чотирьох місяців продовжують контролювати великі території. Причому на них розташовані сирійські поклади нафти. Видобуваючи її, бойовики ІДІЛ продають чорне золото навіть уряду Башара Асада, який вимушений її купувати, аби з електрикою був Дамаск.
Але внаслідок цього до кола спонсорів ІДІЛ за бажання можна записати й Башара Асада. Тому Вашингтон і Москва вирішили, що у женевському форматі переговорів мають бути представлені всі учасники конфлікту, за винятком ІДІЛ.
Зрештою, ІДІЛ офіційно не має свого дипломатичного апарату та посилається на традиції «священної війни» проти «невірних», які забороняють навіть перемир’я у цій війні.
Після того як загони «Ан-Нусри» у провінції Латакія зазнали військових поразок, вони не захотіли сідати за стіл переговорів із представниками Асада. Росія і США як спонсори цього женевського дипломатичного раунду замирення Сирії навіть погодились, аби переговори за їхнього посередництва відбувалися не за круглим столом, а в окремих приміщеннях.
Компромісно виглядає також формування порядку денного женевських переговорів. Зокрема, Росія в принципі не заперечує проти відставки Башара Асада, чого безуспішно від весни 2011 року домагається багатолика сирійська опозиція.
Фактично учасників женевських переговорів принаймні тактично-символічно поєднує лише спільне бажання прибрати з політичної карти Сирії ІДІЛ. Але треба мати на увазі специфіку цього терористичного угруповання. Його бойовики не визнають ані громадянства, ані державних кордонів. Так само для них «неповноцінними мусульманами» є не тільки шиїтська релігійна меншість, а й сунітська більшість, яка, на думку ідеологів ІДІЛ, занадто «модернізувалась та вестернізувалась».
Такі ідеологічні настанови перетворюють ІДІЛ на дуже гнучку структуру, здатну пристосуватися до будь-яких ненормальних умов існування. Правда, за відкритими даними багатьох розвідувальних служб, верхівка керівництва ІДІЛ відразу після початку російських бомбувань території Сирії переїхала до безпечнішої Лівії. Відтоді у цій країні також більш інтенсивною стала громадянська війна.
Тож навіть у випадку серйозних військових поразок на території Сирії та Іраку ІДІЛ уже готова перенести свій терористичний центр на територію Лівії, звідки до Європи ще ближче. Тому навіть у випадку, якщо станеться велике дипломатичне диво й під тиском Росії і США режим Асада та легалізована світовим співтовариством опозиція достатньо швидко об’єднають свої військові зусилля проти ІДІЛ на сирійській землі, ця терористична структура має всі шанси «воскреснути» на лівійській землі.
Така ймовірна трансформація навіть більше відповідає ідеології найагресивніших прихильників ІДІЛ, які мріють про антихрестовий похід до «розбещеної лібералізмом» Європи та її подальшої ісламізації у форматі «вірувань ІДІЛ».

Андрій МАРТИНОВ