На лінії протистояння бойовики продовжують відпрацьовувати «добові бойові» гроші, а обмін полоненими наражається на низку незаконних переслідувань громадян України (Надії Савченко та інших) російськими судами. Так само протилежним є українське і російське тлумачення принципових положень Мінських угод.
Українська сторона цілком логічно наполягає на виведенні всіх найманців із «ДНР–ЛНР», відновленні контролю Українських Збройних Сил за відповідною ділянкою Українсько-Російського державного кордону та повному відновленні української політико-правової системи на всій території Донецької і Луганської областей.
Натомість російське прочитання Мінських угод вимагає від України узаконення самопроголошеної влади «ДНР– ЛНР», легалізації їхніх збройних формувань у вигляді «народної міліції», конституційного гарантування автономії цих утворень. Тобто фактично йдеться про створення «другого Придністров’я», яке відіграватиме роль російського важеля впливу на загальноукраїнську як внутрішню, так і зовнішню політику.
На жаль, впливові держави — члени ОБСЄ більше схиляються до примушення України до «компромісу» з Росією в цьому питанні. Не є таємницею чому, адже сумнозвісна «недофедералізація» України є приводом для довільних тлумачень європейськими політиками положень Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом. Дивно, але урядову кампанію на підтримку дорадчого референдуму в Нідерландах з приводу «остаточної ратифікації» зазначеної угоди (запланованого на 6 квітня 2016 року) нідерландський прем’єр-міністр Марк Рютте розпочав із заяви про неможливість подання української заявки на вступ до Євросоюзу. Причому мотивування позиції супротивників ратифікації угоди з Україною стосується небажання сваритись із Росією.
У свою чергу Кремль, реагуючи на рекордне падіння курсу рубля до долара, закликає Євросоюз перекласти відповідальність за зрив процесу реалізації Мінських угод на Україну та скасувати економічні санкції. Звичайно, режим санкцій ЄС щодо РФ діє і діятиме, принаймні, впродовж першого півріччя поточного року. Але безперервне «розтягування» терміну повноцінного виконання всіх положень Мінських угод не лише «заморожує» конфлікт, а й опосередковано працює на його «придністровізацію».
13 січня 2016 року в Мінську відбулося перше в поточному році засідання Контактної групи з урегулювання ситуації на Донбасі, на якому проявились усі наведені протиріччя. Поки що незрозуміло, які дипломатичні маневри знадобляться, аби вивести мирний процес із глухого кута.
Андрій МАРТИНОВ
