Не дивно, що мішенню критики стали головні олігархи Молдови: Влад Філат — лідер Ліберально-демократичної партії і Володимир Плахотнюк — один із лідерів Демократичної партії, які в коаліціях різної конфігурації утримують владу в Молдові з 2009 року. Зважаючи на незадовільні соціальні результати цього правління, об’єднана опозиція вимагає проведення загальних президентських і парламентських виборів навесні 2016 року. Аби домогтися цього, наприкінці минулого тижня організатори протестів анонсували створення перехідного уряду.
Ці ініціативи знайшли різке неприйняття офіційної влади. Президент Молдови Ніколає Тімофті, посилаючись на російську загрозу суверенітету Молдови, відмовився достроково залишити посаду. З ним солідаризувався прем’єр-міністр Валерій Стрелець. Однак головним парадоксом нинішніх протестів є спроби їх очолити, які здійснює увесь спектр політичних сил країни. Наразі засади молдовської державності дружньо розхитують помірковані праві, крайні ліві і прихильники унії з Румунією.
Зрозуміло, що кожна з цих політичних сил має власні рецепти порятунку Молдови. Орієнтовані на Румунію політики закликають до негайного об’єднання з Бухарестом. Однак проти такого «простого» рецепту вирішення всіх проблем різко налаштований Євросоюз. У Брюсселі не хочуть давати Росії зайвого прикладу «аншлюсу» суверенної незалежної держави в Європі, що може викликати надто багато неполіткоректних аналогій з подіями навколо України.
Натомість молдовські радикальні ліві політичні сили засуджують прорумунських активістів і закликають до негайного союзу Молдови з Росією. Чинна влада намагається використати цей геополітичний розкол, аби маргіналізувати акцію протесту. Найближчим часом зрозуміємо, наскільки така тактика виявиться ефективною.
Поки що представник Євросоюзу в Молдові Піркка Тапіола намагається встановити діалог між владою і протестувальниками. Однак діалог поки що нагадує монолог глухих. Ситуація з кожним днем ускладнюється, зважаючи на придністровський фактор. Наприкінці листопада там мають відбутися парламентські вибори. Причому ситуація в Придністров’ї також напружена, адже митна війна з Молдовою провокує зростання рівня безробіття і погіршення економічного становища.
Посилення нестабільності у сусідній Молдові може мати негативні наслідки для ситуації на Півдні України. Крім того, не можна виключати, що різні спецслужби відомих «наддержав» використовують модель кишинівського майдану для репетиції можливих сценаріїв розвитку подій у Мінську після запланованих у жовтні виборів президента Білорусі й у Києві в спробах системної внутрішньополітичної дестабілізації.

Андрій МАРТИНОВ