Фон дер Ляйєн і де Мезьєр відрізняються між собою майже всім: характером, риторикою, темпераментом і стилем реалізації влади. Він — покірний слуга держави, вона — неслухняна акторка. Він занадто часто дає вираз своїм сумнівам, вона без сумнівів прагне досягти мети. Але об’єднує їх одне: бажання стати спадкоємцем Меркель (як мінімум для початку) на посаді голови ХДС.
А позиція непотоплюваної пані канцлер — хоча і далі сильна — ніколи не викликала стільки запитань, як нині. Третій пакет допомоги для Греції розворушив не тільки ліву опозицію і коаліцію, але й важливих гравців у власних лавах. Отже, де Мезьєр і фон дер Ляйєн мають одну мету і попри запевнення у прекрасній співпраці є конкурентами, хоча обоє твердять, що позбавлені канцлерських амбіцій.
Але складно не помітити, що боротьба за домінування у демократичній стайні вже йде на повну силу, враховуючи, що 73-річний міністр фінансів Вольфганг Шойблє незабаром піде на політичну пенсію. То хто прийде на місце пані канцлер? Де Мезьєр, який гарантує радше продовження «ери Меркель», яка наполегливо і послідовно реалізує свою програму, лише зрідка користуючись ефектними прийомами? Чи все-таки фон дер Ляйєн, яка в будь-який момент готова до нового наступу?
Після останніх змін може здатися, що Урсула має кращі карти в руках, однак її перемога може виявитися пірровою. Так, вона вигризла партійного колегу, але він залишив їй заміновану територію: вертольоти, суперечливі питання поставок зброї, браковані гвинтівки G36. Але фон дер Ляйєн іде вперед за принципом, що найкращою обороною є атака. Фон дер Ляйєн добре знає, що кожний розбитий військовий літак, загиблий в Афганістані німецький солдат, зіпсований карабін може знівечити її мрію і мету.
Дорога до канцлерського крісла дуже вибоїста, і серед виборців спокійний де Мезьєр користується надалі більшою симпатією. Без особливих емоцій він ставиться до рейтингів і воліє робити те, що вміє найкраще: чекати. «Йому закидають, що не все бачить, але сам де Мезьєр переконує, що серед сліпих одноокий є королем і воліє почекати», — вважає Мануель Бевардер — журналіст газети «Ді Вельт».
Нині фон дер Ляйєн коригує помилки де Мезьєра без розголосу в медіа. Але час від часу з’являється інформація про катастрофічний стан Міністерства оборони. Для людини, яка відома бездоганною сумлінністю (яким є де Мезьєр), це цвях у політичну труну.
Те, чого Урсула не може вголос сказати сама, доручає речниці міністерства. У медіа державний секретар Катрін Судер говорить без жодних стримувань, що спосіб ведення справ де Мезьєром повністю паралізував відомство. «Міністерство оборони не могло добре функціонувати, бо у ньому було забагато довіри і замало контролю», — сказала Судер в інтерв’ю для телебачення ARD.
Впливові особи в ХДС заявляють, що де Мезьєр був занадто лояльним до підлеглих і надто рідко їх міняв. Із цих повідомлень випливає образ дуже вразливої людини, а це не найкраща риса для політика. В медіа, однак, міністр внутрішніх справ позує як твердий і рішучий. Де Мезьєр вважається слугою держави, і це не змінилось із 2005 року, коли він став керівником секретаріату канцлера. Служити державі і пані канцлер — саме у такій послідовності.
Назовні де Мезьєр позбавлений емоцій. Тим часом його нинішнє міністерство, принаймні, не вільне від цікавих для суспільства тем. Може скластися враження, що такі нагальні питання, як тероризм чи імміграційна політика, розбурхали всю Німеччину, але не особу, яка за них відповідає. А брак емпатії в цих питаннях може виявитися неприпустимою вадою.
Де Мезьєру нічого не можна закинути. Він лояльний, пристойний із високою особистою культурою. Йому бракує тільки політичної спритності, певної агресивності у прагненні до влади. Партійний колега Армін Лашет навіть заявив, що міністр занадто порядний. «Дивно, як він узагалі відбивається від цих усіх нападок», — зазначає політик ХДС. Тому боротьба за спадок лідера ХДС усе більше стає поєдинком стриманого і терплячого чоловіка з нестримною у прагненні до влади жінкою.
У цьому світлі майбутнє фон дер Ляйєн малюється у світліших кольорах, бо їй добре ведеться не тільки на міністерській ниві. Вона — один із заступників голови партії, а ця посада не раз служила трампліном до крісла канцлера. Утім, її перемога не гарантована. Де Мезьєр має у ХДС усе ще більше друзів і союзників, а багато осіб не проти поразки міністра оборони.
Так само і з виборцями: саме фон дер Ляйєн має погані рейтинги в опитуваннях через занедбання у міністерстві, а не її попередник. Можна сподіватися, що незабаром вона буде контратакувати. У свою чергу, Меркель дала зрозуміти, що прагне переобратись, а це перекреслює плани обох кандидатів.
Однак навіть якщо канцлер колись піде у відставку, історія говорить, що непримиренні суперники інколи мусять змиритись із тим, що корону забирає хтось непомітний третій. У «третій шерензі» провідними є Петер Таубер і Юлія Клекнер. Тим більше що останнім часом Меркель ставить на молодь, пам’ятаючи, як сама колись вийшла на перші ролі з «третьої шеренги».
Євген ПЕТРЕНКО