Греція не визнає незалежності Косова, аби не додавати Туреччині аргументів на користь загальноєвропейського визнання незалежності «Турецької республіки Північний Кіпр». Аналогічні мотиви має й грецька частина Кіпру. Іспанія не хоче на прикладі Косова посилювати позиції у боротьбі за незалежність Басконії і особливо Каталонії. Румунія і Словаччина не хочуть робити приклад Косова привабливим для своїх етнічних меншин, переважно угорців.
Тож на зустрічі у Белграді косовська проблема залишалась однією з головних. У підсумку Європейський Союз домігся від влади Косова згоди на створення асоціації муніципалітетів сербських громад у цьому краї. У відповідь Сербія погодилася на надання Косову місця у футбольній асоціації Європи та власного телефонного коду. Фактично від Белграда крок за кроком «видавлюють» повноцінне визнання незалежності Косова від Сербії. Офіційно це не називають ціною вступу Сербії до Євросоюзу, аби ідея інтеграції не була відкинута все ще досить націоналістично налаштованим сербським суспільством, але й цього разу канцлер ФРН Ангела Меркель не сказала, коли чекати на початок офіційних переговорів про вступ Сербії до Євросоюзу.
Більш нагальною виглядає проблема транзиту нелегальних мігрантів до Західної Європи Балканськими країнами. Зокрема, Німеччина занепокоєна тим фактом, що майже сорок відсотків емігрантів, які претендують на притулок у цій найбагатшій країні Євросоюзу, мають походження із Західних Балкан. Але системних зусиль, аби нейтралізувати цю негативну для Євросоюзу тенденцію, поки що не вистачає.
Натомість у Белграді за сприяння Євросоюзу Чорногорія та Боснія і Герцеговина домовилися з приводу територіальної суперечки. Це відкриває шлях Чорногорії для вступу до НАТО. Але загалом процес європеїзації Балканських країн, який після розпаду колишньої Югославії триває вже понад два десятиліття, потребуватиме ще не визначеного часу та значних зусиль усіх зацікавлених сторін.

Андрій МАРТИНОВ