І, до речі, цю обіцянку в регіонах виконують, принаймні на Полтавщині, де торік усі родини фронтовиків, у двері яких постукало невиправне горе, справді отримали квартири, або їм купили окремі будинки.
Проте серед учасників АТО, які повернулися із зони бойових дій, нині чимало й таких, котрі або взагалі не мають власного даху над головою, або потребують поліпшення житлових умов. Але у цьому випадку держава не ризикнула взяти на себе зобов’язання щодо термінового забезпечення їх житлом.
Воно й зрозуміло: скудний економічний потенціал країни, яка веде війну, не дозволяє таких витрат. Проте ж питання залишається і дедалі стає гострішим, бо без підтримки держави нині родини колишніх бійців не зможуть придбати житло.
Допомогти безквартирним учасникам АТО, які вижили в кривавій бойні і повернулися додому, вирішили в Полтавській ОДА. Цими днями там представили концепцію унікальної і, як стверджують полтавські чиновники, поки що єдиної в Україні обласної програми забезпечення житлом фронтовиків.
За основу пілотної програми взяли вже існуючі наробітки інших механізмів державної допомоги із придбанням житла для найуразливіших прошарків населення. Приміром, програму молодіжного кредитування або інші, які передбачають дольову участь держави в оплаті квартир або наданні пільгових кредитів родинам, в яких виникає право на так зване соціальне житло.
Начальник управління капітального будівництва Полтавської ОДА Тимофій Голбан, презентуючи програму, зауважив, що «суть обласної програми — у спільному фінансуванні витрат на придбання житла учасникам АТО. Ті з них, котрі вже стоять на черзі, можуть стати її учасниками та отримати 50-відсоткове відшкодування витрат на купівлю житла з обласного та місцевого бюджетів. А саме: 25% — з обласного і ще 25% — з місцевого бюджетів. Причому на рік ми пропонуємо затвердити 3 млн 750 тис грн», — зазначив Т. Голбан.
Як розповіли кореспонденту «ДУ» в Полтавській ОДА, сьогодні на Полтавщині в черзі на отримання житла стоять 107 учасників АТО. При цьому їхня кількість невпинно зростає. Однак перспективи отримати житло коштом держави примарні. І цього навіть не приховують самі керівники регіону. Так, заступник голови Полтавської ОДА Олег Пругло визнає, що за нинішніх темпів надання житла коштом держави фронтовики зможуть його отримати у найкращому випадку через 10–15 років після постановки на чергу.
«Утім, ця обласна програма має стати своєрідним грантом. Ті міста, райони чи селища, які затвердять програму на місцях та підготують документи, першими отримають кошти на вирішення житлової проблеми фронтовиків. Ми повинні забезпечити житлом не лише родини загиблих, а й решту учасників АТО. Але за умов співучасті міських, сільських та районних рад, — наголосив О. Пругло. — Якщо учасник АТО стоїть у черзі на житло і якщо місцева влада внесе свою частку грошей, то і ми — область — підтримаємо. Адже фінансовий ресурс сьогодні на місцевому рівні більший, ніж на рівні обласної ради. У такому разі учасники АТО зможуть не чекати квартир роками, а отримати їх дуже швидко...»
Учасники презентації пілотної програми не приховують, що вона ефективно запрацює, якщо вдасться вирішити чимало питань, котрі можуть суттєво позначитися на життєздатності дітища обласних чиновників. Поміж таких чинників, приміром, здатність тих учасників АТО, які стоять у черзі на житло і згодні скористатися перевагами програми, внести свою 50-відсоткову частку грошей.
Т. Голбан не приховує з цього приводу своєї стурбованості. Так, підрахував він, частка учасника АТО при сплаті за двокімнатну квартиру в Полтаві становитиме на сьогодні не менше 300 тисяч гривень. Чи всі з них знайдуть такі гроші? Питання схоже на риторичне в час, коли українці бідують у буквальному розумінні цього слова. Чимало фронтовиків, повернувшись додому, так і не змогли працевлаштуватися. Як з’ясувалося, за рік їхньої служби на батьківщині може багато чого змінитися.
Скажімо, через банкрутство може ліквідуватися підприємство, звідки їх мобілізували на фронт. За цей же час у регіоні лише додалося безробітних і знайти вакансію вчорашньому захиснику дуже непросто. А тим із них, кому таки пощастить працевлаштуватися, зазвичай платять копійчану зарплату, на яку і прожити родині неможливо. Не кажучи вже про те, щоб наскладати грошей не лише на квартиру, а й бодай на її частину...
Свою думку щодо програми кореспонденту «ДУ» висловив і заступник голови Полтавської облради Анатолій Ханко. Він — учасник АТО: вісім місяців воював у складі добровольчого батальйону «Азов», виходив з Іловайського котла, з-під Широкиного, був поранений. Журналісту посадовець розповів, що принципово відмовився від належних фронтовикам пільг: вважає, що поки обіймає посаду чиновника, не може ними користуватися, адже інші його побратими не мають безперешкодного, як він, доступу до них.
Відмовився безквартирний А. Ханко і від двох службових авто, бо вважає це невиправданим привілеєм посадовця. Так само частину своєї зарплати, а вона у нього становить майже 6,5 тисячі гривень на місяць, фронтовик віддаватиме на потреби АТО, залишаючи собі не більше офіційної визнаної на Полтавщині середньої зарплати.
На думку А. Ханка, є небезпека того, що перевагами унікальної обласної програми скористаються перш за все не рядові учасники АТО, котрі насправді потребують фінансової допомоги, а ті, хто вже впорядкував собі життя.
«Люди у військових чинах, які на фронті відповідали за тил тощо, часто виявляються нечистоплотними... Хтось із них в АТО пробув усього місяць-два, пороху не нюхав, але згодом зробив посвідчення учасника бойових дій, бо всі вони мають добрі знайомства серед влади, наперед знають про ці програми тощо.
А солдат, котрого мобілізували і він прослужив на передовій кілька місяців, як один мій знайомий, а потім повернувся до себе в село, де таких, як він, усього троє-четверо, нічого про ці програми не знає. Вони працюють на фермера, як і раніше, і ніхто їм нічого не говорить, — ділиться сумнівами щодо ефективності програми заступник голови облради. — Інформаційний вакуум, в якому часто перебувають учасники АТО, котрі проживають у віддалених селах, може зіграти з ними погану річ. Вони не стають на чергу для отримання житла, бо не знають до пуття, як це зробити і чи мають вони право на отримання квартири... Якщо держава приймає такі програми, то вона має і допомагати їм. Навіть тоді, коли у них і немає медалей, як у полковників...»
Тому А. Ханко переконаний: перш ніж дати життя цій програмі, необхідно зробити ревізію всіх, хто має посвідчення учасника бойових дій. За його інформацією, поміж них є навіть такі, котрі вже примудрилися отримати по п’ять ділянок землі — під гараж, забудову, дачу, город, сад тощо. А от справжні бійці місяцями безрезультатно оббивають пороги кабінетів чиновників, щоб отримати належне за законом.
«Не виключаю, що таке станеться і з програмою, про яку ми говоримо. Адже більшість із тих, кому житло справді вкрай потрібне, можуть про неї і не дізнатися, якщо депутати всіх рівнів не почнуть вести широку інформаційну роботу по всій області», — резюмує співрозмовник кореспондента газети.
До розмови про доцільність прийняття програми долучився і голова Решетилівської РДА Роман Перепелиця. Він запропонував виділяти кошти на придбання не лише будинку, а й прибудинкової земельної ділянки.
«У нас виникла проблема, коли купували будинок матері загиблого учасника АТО без прибудинкової земельної ділянки, адже за державною програмою ми не могли придбати земельну ділянку. Тож до обласної програми необхідно внести зміни», — запропонував чиновник.
Його зауваження видаються слушними, бо серед учасників АТО, які стоять у черзі на житло, чимало таких, котрі хотіли б отримати не квартиру, а власний будинок. До речі, поінформував голова Решетилівської РДА, цей варіант значно дешевший. Приміром, будинок для родини загиблого учасника АТО із земельною ділянкою посадовці райдержадміністрації купили в Решетилівці за 90 тисяч гривень. Тому, переконаний Р. Перепелиця, до програми, яку наразі обговорюють, варто додати положення і про можливість придбання її коштом і прибудинкової земельної ділянки.
Звісно, програма, яку презентували в Полтавській ОДА, виявиться життєздатною, якщо буде вчасно фінансуватися всіма сторонами, які передбачені співфінансуванням. Може статися так, говорили учасники обговорення, що з обласного бюджету свою частку грошей на придбання житла учаснику АТО виділять. Знайде гроші — 50% і сам фронтовик. А от у бюджеті району або сільської ради, де на обліку на отримання житла стоїть учасник АТО, решти (25%) не знайдуть. У такому разі колишньому бійцю кватири не бачити...
Для того щоб розширити можливості фінансування пілотної програми, її розробники шукають усі шляхи, у тому числі залучення коштів Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву у Полтавській області. Його представник виступила за таке співробітництво. Але й тут є проблеми. За положенням із грошей Фонду можуть допомогти придбати квартиру лише тим громадянам, вік яких не перевищив 35 років. А в черзі на отримання житла учасниками АТО на Полтавщині чимало таких, які вже вийшли за цей віковий ценз.
А як самі учасники АТО ставляться до ноу-хау полтавської влади? Чи згодні вони, не чекаючи державних квартир, оплатити свою частку їхньої вартості? Аби дізнатися думку з цього приводу самих фронтовиків, в Полтавській ОДА провели анкетування учасників АТО, котрі потребують житла або поліпшення житлових умов. Як сказав О. Пругло, половина опитаних погодилася на такий варіант. Тобто програма має право на існування, переконаний посадовець. Із ним погоджується і керівник комунального Центру допомоги учасникам АТО Валерій Довженко.
«Згідно із законодавством учасники АТО на Полтавщині забезпечені житлом практично на 90%. Але на практиці ситуація дещо інша, — констатував він у розмові з кореспондентом «ДУ» — Ми провели анкетування серед 150 бійців АТО з цього питання і бачимо результати, що тут перспектива є. Люди погоджуються на такий шлях забезпечення житлом. Принаймні, третина з них. Правда, вони ще не знають, на яких засадах будуватиметься програма...»
Своє слово журналісту щодо програми сказали і ті учасники АТО з числа полтавців, з котрими вдалося поговорити.
Во­ло­ди­мир Гу­дзь (37 років):
«Я був мобілізований до війська в розпал боїв на Донбасі. Бачив усе... Сьогодні душа болить, коли дізнаюся, що учасникам бойових дій відмовляють під будь-якими причинами в пільгах. Боюся, що так вийде і з житлом. Програма, якщо її приймуть, начебто непогана і дає реальний шанс родинам учасників АТО отримати житло. Але ж на заваді може стати матеріальна сторона. У людей просто немає грошей сплатити навіть 50% вартості квартири. Чимало з тих, хто воював на Донбасі, нині не мають роботи, а отже, і зарплати...»
Пав­ло Кар­пен­ко (27 років):
«Сьогодні отримати або купити житло в Україні навіть родині із середнім достатком неможливо. Якщо в родині всі працюють, то і тоді вгнатися за цінами не можна. У Полтаві, приміром, один квадратний метр житла в новобудовах продають по 7000 гривень. Підрахуйте, скільки потрібно грошей знайти, щоб купити для сім’ї бодай невелику двокімнатну квартиру? Кредит у банку взяти теж нереально через грабіжницькі проценти. Це — пожиттєва кабала. Думаю, що програма, про яку ви говорите, якось допоможе учасникам АТО швидше отримати власний дах над головою. Хоча не виключаю й того, що нею в першу чергу скористаються ті, хто вже квартири має, але перепише їх на родичів, а собі за піввартості купить ще одну. У нас усе можливо...»
* * *
Отже, пілотну програму із забезпечення житлом учасників АТО на Полтавщині розроблено. Пропозиції, які пролунали під час її обговорення, пообіцяли її розробники, будуть обов’язково враховані. Після чого вже найближчої сесії Полтавської облради її винесуть на затвердження депутатів. У тому, що в сесійній залі програму приймуть, чиновники не мають сумніву, бо вона допоможе тим, хто боронив єдність України. І тепер вправі розраховувати на гідне ставлення до себе і своїх родин з боку суспільства. Допомогти їм може і місцева влада, якщо виявить ініціативу. Відомо, що дорогу долає той, хто йде...
Олек­сандр БРУ­СЕН­СЬКИЙ,
м. Пол­та­ва
Фо­то ав­то­ра