Фінансові аналітики навіть дослідили своєрідні піки фаз, коли зарплати не виплачували масово. Найгірший стан справ був у кінці 90-х років, коли країна здригнулася від нечуваної економічної кризи. Наступним став 2009 рік — як відлуння світової фінансової кризи. Нинішній провал в економіці і, відповідно, черговий стрибок у невиплаті зарплат пояснюють війною на сході країни. Так це чи в справу втрутилися інші чинники, але борг роботодавців перед своїми працівниками із зарплати лише в 2014 році зріс у декілька разів.
Нині порівняно з початком року борг із зарплати ледь помітно схуднув. Але закріпити успіх не вдається: Державна служба статистики повідомляє, що заборгованість із виплат заробітної плати в Україні станом на 1 серпня 2015 року становить 1 млрд 963 млн 810 тис. грн. Це при тому, що заборгованість із виплати зарплати в червні була 1 млрд 915 млн 502 тис. грн.
Заборгованість економічно активних підприємств, які мають прибутки, дорівнює 1 млрд 474 млн 59 тис. грн (75,1% від усієї заборгованості), підприємств-банкрутів — 456 млн 401 тис. грн (23,2%), економічно неактивних підприємств — 33 млн 350 тис. грн (1,7%). Найбільше заборгували працівникам протягом липня в Луганській області — 477 млн 16 тис. грн, Донецькій — 391 млн 330 тис. грн, а також у Харківській — 173 млн 437 тис. грн, у Київській області борг із зарплати сягнув 129 млн 136 тис. грн.
Заборгованість із виплати заробітної плати жителям Полтавщини у липні 2015 року була 35 млн 674 тис. грн. Ці борги нагромадили підприємства всіх форм власності. Вчасно не отримують заробітної плати понад 4 тисячі полтавців. Середня заборгованість на одного працівника в області становить п’ять тисяч гривень.
Щоб зрозуміти, якими темпами нарощується заборгованість із зарплати в регіоні, варто перегорнути попередні звіти праці головного управління статистики у Полтавській області. Приміром, станом на 1 липня 2013 року заборгованість перед працівниками регіону становила 13,1 мільйонів гривень. Себто за два роки заборгованість не тільки не зменшилася, а, навпаки, зросла на 22 млн грн.
Останнього дня нинішнього літа в Полтавській ОДА вкотре сушили голову над тим, як зменшити заборгованість та примусити роботодавців повернути полтавцям зароблене. Директор департаменту праці та соціального захисту населення облдержадміністрації Людмила Корнієнко доповіла учасникам наради у глави регіону Валерія Головка про стан із заборгованістю щодо зарплати в області.
Левова частка боргу, зокрема на економічно активних підприємствах, припадає на Гадяцький — 3 млн грн та Полтавський — 1,2 млн грн райони. Серед міст-боржників — Полтава — 3 млн грн, Миргород — 2,9 млн грн, Кременчук — 1,7 млн грн та Комсомольськ — 903 тис. грн. Разом там заборгували працівникам 12,4 млн грн, що становить 86% до загальнообласного боргу економічно активних підприємств.
Напевне, немає сенсу далі оперувати сухими цифрами, які ілюструють масштаб проблеми. Вони відомі. Інтерес викликає інший чинник. А саме — як виникла така заборгованість із зарплати, котра фактично стала прихованою формою безвідсоткового кредитування працівниками власників підприємств, на яких вони працюють? Чому влада допустила ситуацію, коли в людей фактично безкарно відбирають ними зароблене? І чи взагалі можна виправити ситуацію із заборгованістю, яка вже, схоже, перейшла критичну межу і досягла небачених для цивілізованих країн, до яких відносить себе і Україна, розмірів?
На нараді чиновники називали низку причин, які, на їхню думку, сприяли зростанню заборгованості. А фактично невиплаті заробленого працівниками підприємств, у тому числі державних. Покінчити із заборгованістю щодо зарплат, переконана Л. Корнієнко, у керівників підприємств-боржників можливість є. Варто лише проявити волю і розуміння того, що з людьми, яких найняли на роботу, необхідно вчасно розраховуватися. Тим більше що підприємства, які офіційно належать до боржників, прибуток отримують.
Якщо не по-доброму, то...
Утім, як бачимо, такої волі вони не проявляють. Тому владі доводиться вживати передбачених законом заходів. Певний результат вони приносять. Так, у травні 2015 року на Полтавщині повністю ліквідовано заборгованість із заробітної плати перед працівниками п’яти підприємств на загальну суму 580 тис. грн. Станом на 1 червня 2015 року, порівняно з попереднім місяцем, зменшено зарплатні борги на семи економічно активних підприємствах на загальну суму 311 тис. грн. Однак це — крапля в морі на тлі загальної суми заборгованості.
А що ж робить влада? Певним чином на це запитання на нараді у губернатора відповіла начальник Головного територіального управління юстиції в Полтавській області Ірина Пашко. Вона, зокрема, розповіла про реалізацію судових рішень щодо затребування заборгованої зарплати з підприємств-боржників. Як зрозуміли учасники наради, пишатися діями державних судових виконавців не можна. Працівники, яким завинили зарплату, часто звертаються до суду з позовами про її примусове відшкодування. Суди, як правило, стають на їхню сторону, але на цьому у більшості випадків усе і закінчується. Виконавчі листи так і залишаються простими папірцями, адже Державна виконавча служба лише у поодиноких випадках спромагається стягнути борг із підприємств-боржників.
Спостерігається дивна тенденція: заборгованість із зарплати на Полтавщині зростає, але дієвість роботи судових виконавців згасає. І хоча керівник Головного управління юстиції запевняла присутніх у тому, що державні виконавці «роблять усе, що можуть», насправді тим, кому заборгували зароблене, від таких заяв не легше.
За словами І. Пашко, примусове стягнення заборгованої зарплати утруднюється тим, що державним виконавцям з боку керівників підприємств чиняться всілякі перешкоди. Їх не пускають на підприємства для опису майна, яке можна було б продати. До того ж на більшості підприємств-боржників залишилося тільки неліквідне майно, яке ніхто не купуватиме.
Заарештувати рахунки боржників удається не завжди, бо бухгалтерії відкривають нові й нові рахунки і простежити рух коштів важко тощо. Тобто керівники підприємств-боржників навчилися обходити судові рішення і «пробити» їх часто неможливо, навіть якщо є судове рішення про виплату зарплати.
Малорезультативно, але все ж трохи допомагають вибивати зарплати такі кардинальні заходи, як ухвалення судових рішень щодо особисто керівників підприємств-боржників. Приміром, у Полтаві до Октябрського райвідділу міліції було надіслано подання про притягнення керівника та головного бухгалтера державного підприємства ВО «Знамя» до кримінальної відповідальності. А ухвалою Київського районного суду м. Полтави тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України директора цього підприємства.
Не ті вже профспілки...
Проте, як свідчить статистика, попри навіть такі радикальні заходи борг із зарплати на Полтавщині майже не зменшується, а працівники, в котрих фактично вкрали зароблені ними гроші, залишаються наодинці зі знахабнілими роботодавцями при вирішенні спору. Захоче директор — зарплату поверне, не захоче — навіть і довідку про стан заборгованості для звернення до суду не видасть...
Захистити права найнятих працівників могла б профспілкова організація. Принаймні, її статут говорить про захист прав працівників. Чому профспілки на Полтавщині не впливають на ситуацію з виплатою зарплати?
Голова Ради профспілок Полтавської області Леонід Вернигора в розмові з кореспондентом «ДУ» на цю тему зазначив, що керівники підприємств зробили все, щоб знищити профспілкові організації на своїх підприємствах. Особливо в сільській місцевості, де селяни — наче кріпаки, цілком залежні від одного-двох тамтешніх роботодавців — директора місцевого сільгосппідприємства або фермера.
«У нас у принципі невеликі борги із зарплати. Це тому, що зарплата на підприємствах — мізерна. Невелика зарплата — невеликі і борги в державі, — констатує Л. Вернигора. — А там, де є профспілкові організації, заборгованості немає! Недавно прем’єр-міністр попросив профспілки вплинути на ситуацію і допомогти в ліквідації заборгованості із зарплати. Так от, перш за все хай він скасує постанову уряду щодо першочерговості виплати податків, бо зарплату нині виплачують в останню чергу. Поки у підприємств і господарств не заберуть податків, плати до Фонду соціального страхування, навіть плати за землю в містах тощо, зарплату не виплачують...»
Секрет того, що заборгованості із зарплати на підприємствах, де існують профспілки, немає, профспілковий діяч бачить у тому, що профспілки тримають під контролем діяльність адміністрації. І за найменшої заборгованості керівнику підприємства ставлять питання руба — або плати працівникам зарплату, або продавай своє майно! На жаль, констатує Л. Вернигора, саме держава винна в тому, що зараз на половині українських підприємств немає профспілкових організацій.
Профспілки втратили свою колишню масовість і тепер уже не є надійним інструментом у справі захисту прав трудящих. Зокрема, в питаннях виплати зарплати.
«Авторитет профспілок падає. 25 років тому на Полтавщині було 1 млн 960 тисяч членів профспілок. Нині залишилося трохи більше 300 тисяч... Третину членів профспілок становили селяни. А коли вони стали власниками паїв, вийшли з профспілкових організацій, — із сумом констатує Л. Вернигора. — Держава зараз пішла в наступ на профспілки і зробила все, щоб їх не було. Не ми на державу, а держава на нас...»
Отже, як кажуть: куди не кинь — усюди клин! Працівників, яким місяцями не виплачують зарплати, сьогодні практично нікому захистити від свавілля власників і директорів підприємств. Люди, втративши довіру до влади, яка не здатна їх захистити, не ризикують сперечатися з адміністрацією, небезпідставно побоюючись репресій та звільнень. А яка ж позиція керівництва Полтавської облдержадміністрації?
Глава регіону В. Головко, вислухавши аналіз із заборгованістю щодо зарплати на Полтавщині, зізнався, що ситуація, яка склалася, його особисте упущення. І він вживатиме всіх необхідних заходів, щоб розв’язати проблему і повернути полтавцям зароблене. Включно до залучення прокуратури і міліції, аби врозуміти керівників підприємств-боржників. Чиновники, зазначив очільник ОДА, мають усвідомити соціальні наслідки невиплати зарплати. Люди, котрі вчасно не отримують заробленого, не можуть сплачувати за комунальні послуги, повноцінно харчуватися, навіть зібрати дітей до школи. Через це в суспільстві зростає градус соціальної напруги і своє невдоволення люди виражають у різних формах протесту. В. Головко доручив зібрати спеціальну комісію, яка займається питаннями погашення заборгованості, і запросити на її засідання представників усіх підприємств-боржників.
А тим часом керівники підприємств підготували полтавцям чергову капость, реалізація якої виллється у суттєвому зменшенні оплати праці. Приміром, у Кременчуці і Полтаві медиків змушують добровільно відмовлятися від індексації зарплат. Тим, хто не погодиться добровільно відмовитися від частини заробленого, погрожують звільненням.
Наказ про це видано, зокрема, начальником управління охорони здоров’я Кременчуцької міськради. Кожному працівнику медустанов вручили «попередження», в якому повідомляється, що в разі, якщо медики не погодяться на «істотні зміни умов праці», а саме — призупинення індексації зарплат, їх через два місяці, як передбачає закон, звільнять. Отже, як кажуть — якщо не в лоб, то по лобу...
* * *
Замість епілогу. Чергова метушня полтавських чиновників навколо проблеми з невиплатою зарплат, схоже, аж ніяк не викликана справжнім бажанням розв’язати питання, яке роками заганяли в глухий кут. Провести наради їх зобов’язав міністр соціальної політики Павло Розенко. 28 серпня він заявив, що до керівників і власників підприємств, які відмовляться від співробітництва з місцевими державними адміністраціями і не ліквідують заборгованості із заробітної плати перед працівниками, будуть застосовані жорсткі санкції. До цієї роботи, наголосив керівник міністерства, будуть залучатися правоохоронні і контролюючі органи. А самих українців міністр закликав звертатися до судів по захист своїх прав.
«Недобросовісні роботодавці, прикриваючись війною і важкою економічною ситуацією, дозволяють собі порушувати Конституцію України і трудове законодавство і вчасно не виплачувати зарплат працівникам», — констатував глава відомства.
За словами П. Розенка, у держави достатньо методів впливу, щоб виправити ситуацію із зарплатами. У кожній області, повідомив міністр, зобов’язано главу адміністрації провести засідання комісії із заборгованості щодо зарплати і розібратися з причинами її виникнення. Результатом мають стати розроблені графіки погашення заборгованості.
«Якщо ж на конструктив не йдуть, — зазначив П. Розенко, — то я не бачу іншого виходу, окрім як із залученням прокуратури, МВС, Держслужби з питань праці застосувати жорсткі силові санкції до порушників...»
Олександр БРУСЕНСЬКИЙ, м. Полтава
