Пам'ять
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Листопад 30, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 31 Сiчень 2020 13:04

Пам'яті героїв Крут

Rate this item
(0 votes)

УКРАЇНА 29 СІЧНЯ ВШАНУВАЛА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЇВ БИТВИ ПІД КРУТАМИ

Крути — одна з трагічних і водночас легендарних сторінок в історії українських визвольних війн 1917–1921 років.

Як відомо, наприкінці грудня 1917 року уряд радянської Росії розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки. Більшовиків надзвичайно дратувало проголошення Україною самостійності.
Спочатку Москва створила окремий «український червоний уряд» зі столицею у Харкові, який фактично оголосив війну незалежній частині держави, а потім направила і війська — балтійських матросів, червоноармійців-головорізів із Москви, Пітера, Пскова, Смоленська тощо. Подавалося це як «громадянська війна».

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 км на північний схід від Києва під час наступу на Київ військ більшовицької Росії під проводом полковника Михайла Муравйова.
З кінця грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач, важливий залізничний вузол на кордоні УНР і РСФРР.
27 січня 1918-го до них надійшло підкріплення з Києва — 1-а сотня новоствореного Студентського куреня, складена з добровольців — студентів Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Т. Шевченка), гімназистів старших класів українських гімназій на чолі із сотником Омельченком.
Українські війська зайняли оборону біля станції Крути. Вранці 29 січня 1918-го розпочався наступ на українські позиції 4-тисячного більшовицького загону петроградських і московських червоногвардійців. Українське військо, якому судилося вступити в криваву сутичку з цією ордою, налічувало близько 300 бійців Студентського куреня, 250 — Першої української військової школи та майже 40 гайдамаків — оце й усе.
Бій тривав до вечора, було відбито кілька атак, бойові втрати становили до 300 убитих, поранених, полонених. Командир Аверкій Гончаренко віддав наказ відійти до ешелону, який чекав за 2 км. Відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення, відчайдушно атакувала, але сили були нерівні.
Одна чота (взвод) студентів у сутінках утратила орієнтир і вийшла на ст. Крути, уже зайняту червоноармійцями. 27 полонених юнаків (студентів і гімназистів) було розстріляно. Наймолодшим полеглим було по 16 років.
Після розстрілу більшовики не дозволили поховати тіла загиблих. Лише після визволення Києва від червоних за розпорядженням українського уряду 19 березня 1918 року відбувся урочистий похорон полеглих у бою під Крутами на Аскольдовій могилі.
У радянський час могили полеглих під Крутами було зруйновано. Десятиріччями історія бою або замовчувалась, або обростала міфами і вигадками як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії.
Після здобуття Україною незалежності подвиг Героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність. На державному рівні цей день почали відзначати з 2003 року.
Щорічне вшанування пам’яті Героїв Крут закріплено у постанові ВРУ від 16 травня 2013 року «Про відзначення подвигу героїв бою під Крутами». У 2006 році на залізничній станції Крути відкрили Меморіальний комплекс «Пам’яті Героїв Крут».

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».