Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 км на північний схід від Києва під час наступу на Київ військ більшовицької Росії під проводом полковника Михайла Муравйова.
З кінця грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач, важливий залізничний вузол на кордоні УНР і РСФРР.
27 січня 1918-го до них надійшло підкріплення з Києва — 1-а сотня новоствореного Студентського куреня, складена з добровольців — студентів Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Т. Шевченка), гімназистів старших класів українських гімназій на чолі із сотником Омельченком.
Українські війська зайняли оборону біля станції Крути. Вранці 29 січня 1918-го розпочався наступ на українські позиції 4-тисячного більшовицького загону петроградських і московських червоногвардійців. Українське військо, якому судилося вступити в криваву сутичку з цією ордою, налічувало близько 300 бійців Студентського куреня, 250 — Першої української військової школи та майже 40 гайдамаків — оце й усе.
Бій тривав до вечора, було відбито кілька атак, бойові втрати становили до 300 убитих, поранених, полонених. Командир Аверкій Гончаренко віддав наказ відійти до ешелону, який чекав за 2 км. Відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення, відчайдушно атакувала, але сили були нерівні.
Одна чота (взвод) студентів у сутінках утратила орієнтир і вийшла на ст. Крути, уже зайняту червоноармійцями. 27 полонених юнаків (студентів і гімназистів) було розстріляно. Наймолодшим полеглим було по 16 років.
Після розстрілу більшовики не дозволили поховати тіла загиблих. Лише після визволення Києва від червоних за розпорядженням українського уряду 19 березня 1918 року відбувся урочистий похорон полеглих у бою під Крутами на Аскольдовій могилі.
У радянський час могили полеглих під Крутами було зруйновано. Десятиріччями історія бою або замовчувалась, або обростала міфами і вигадками як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії.
Після здобуття Україною незалежності подвиг Героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність. На державному рівні цей день почали відзначати з 2003 року.
Щорічне вшанування пам’яті Героїв Крут закріплено у постанові ВРУ від 16 травня 2013 року «Про відзначення подвигу героїв бою під Крутами». У 2006 році на залізничній станції Крути відкрили Меморіальний комплекс «Пам’яті Героїв Крут».