Унаслідок підвищення ВОТ виникає процес порушення гемодинаміки судин зорового нерва, екскавації, тобто утворення заглибин і точкових осередків крововиливу в центральній артерії і венній сітківці, та зміна сенсорних функцій гостроти зору.
Скачки тиску викликають очний ішемічний синдром — порушення кровотоку в очних судинах, що є причиною погіршення живлення безпосередньо очних нервових клітин сітківки. Дана патологія провокує процес втрати зору — для глаукоми це виражено зниженням поля зорового огляду. Вчасно стабілізований тиск на початковій стадії захворювання може зупинити процес.
Якщо загибель клітин триває, відбувається наростаюче зниження поля огляду. У стадії процесу, що далеко зайшов, поле огляду являє собою «підзорну трубу». У термінальній, патофункціональній стадії хвороби, в основі якої лежить наростаючий процес змін, зорові функції можуть бути незворотно загублені.
— Які ж симптоми цієї підступної глаукоми?
— У першу чергу головні симптоми глаукоми будуть залежати від форми розвитку захворювання. Це — відкритокутова чи закритокутова форма глаукоми.
Відкритокутова — найбільш часте захворювання первинного виду глаукоми. Для неї характерний утруднений витік очної рідини. Дистрофічні патології призводять до змін у склеральному каналі, що веде до збільшення ВОТ. Але доступ до кута передньої очної камери залишається відкритим. Перебіг цієї форми хвороби — хронічне накопичення рідини, що відбувається поступово роками.
Перші симптоми глаукоми пацієнтом майже не відчуваються до певного моменту. Розвиваючись, захворювання призводить: до звуження кута огляду, астероїдного гіаліту — помутніння склоподібного тіла ока, сильного розладу зору у супроводі болю в очах і головного болю. Відзначаються також запальні процеси і зміни на сітківці ока, а також спазми очних судин, утворення мікротромбозів через порушення судинного кровообігу.
Закритокутова форма первинного виду глаукоми характеризується неможливістю відтоку очної рідини, при цьому райдужнорогівковий кут у передній камері або дуже вузький, або зовсім перекритий. У цьому випадку спостерігаються часті підйоми внутріочного тиску, які тримаються тривалий час.
Хвороба перебігає у гострій формі, коли кут передньої камери повністю закритий. З’являються характерні симптоми глаукоми даної форми: гострий біль в оці, затуманення — результат здавлювання нервів, крововилив в очі — застій крові провокує поява синяви, очне яблуко стає щільним на дотик, відзначається головний біль з боку ураженого ока, що може віддавати навіть у серце.
Часом виникають приступи нудоти і блювоти, розвивається світлобоязнь і набряк рогівки. Напади періодичні, між ними кут може трохи відкриватися. Напади виникають у результаті різкого кровонаповнення і розширення зіниці, викликаючи утворення спайок.
Прояви таких симптомів — сигнал до екстреної медичної допомоги. В іншому випадку, можлива повна сліпота. Гострі напади можуть виникати внаслідок: перевтоми, напруги, вживання великої кількості води, перебування в темній кімнаті і безліч інших провокуючих факторів.
— Як розвивається хвороба? Які стадії глаукоми прийнято розрізняти в офтальмологів?
— Стадію хвороби визначають за станом диска зорового нерва (ДЗН) і видимого огляду при певній фіксації голови. Перша, початкова стадія — характеризується відсутністю будьяких дефектів видимості по краях оглядового поля. Характерними є такі симптоми: прояви сльозотечі та світлобоязні, відзначається помутніння рогівки.
При другій, розвиненій стадії — настає атрофія нервових волокон, через злиття вогнищевих дефектів наголошується значне обмеження зорового огляду з боку носа, збільшений діаметр рогівки, а через набряк помутніння поширюється на усю рогівку, відзначається й розширення зіниці й різке зниження зору.
У третій стадії, що далеко зайшла, відбувається різке концентричне звуження поля огляду. Відзначається різке зниження гостроти зору, очне яблуко збільшено, просвічується пігмент судинної склери (білкова оболонка ока) — свідчення розвитку аномалій у самій склері.
Четверта, термінальна стадія — повна втрата зору, можлива лише наявність світловідчуття. Відбувається повне або часткове зміщення кришталика (вивих або підвивих), крововилив у склоподібне тіло ока, розвиток щільних фіброзних тяжів, що викликають відшарування сітківки. Відбувається повне помутніння кришталика в результаті ускладненої катаракти і, нарешті, абсолютна сліпота.
— Як же уникнути такого сумного розвитку подій?
— Своєчасна діагностика! Саме від неї залежить ефективність лікування. Дані сучасної діагностики дозволяють скласти точну програму лікування глаукоми. Для визначення повної картини хвороби використовують різні діагностичні заходи. Елестотонометрія — визначення внутрішньочерепного тиску, тонографія — визначення стану відтоку, метод периметрії — оцінка поля зору, гоніоскопія — дослідження периферичного кута передньої камери. Останнім часом входить у моду скануюча лазерна офтальмоскопія — новітня технологія об’єктивної візуалізації.
— У чому сенс профілактики глаукоми?
— Саме проведення ранньої діагностики — основа профілактичних заходів. Діагностичні показники дають можливість запобігання подальшому розвитку глаукоми і уникнути повної сліпоти. Молоді люди в обов’язковому порядку мають проходити профілактичний огляд. Це дозволить вчасно ідентифікувати глаукому.
— Як нині лікують її?
— Для лікування застосовують комплексний підхід — медикаментозну терапію, хірургічне лікування, лазерну корекцію і комбіноване лікування.
Метод лікування обирають суто індивідуально. Але варіантів не так уже й багато. Обов’язкова офтальмогіпотензивна терапія — для зниження внутрішньоочного тиску. Також необхідна медикаментозна терапія, спрямована на ліквідацію дистрофічних процесів та поліпшення судинного кровообігу зорових нервів і внутрішньої оболонки ока.
Коли інші способи не принесли бажаних результатів, застосовують хірургічне втручання і лазерну корекцію. Дані методики спрямовані на зниження і нормалізацію внутрішньоочного тиску, відновлення природного відтоку або створення нових шляхів відтоку внутрішньоочної рідини.
Варто пам’ятати, що лише своєчасне звернення до лікаря допоможе запобігти ускладненню і повної сліпоти при глаукомі.
Ярослав ШЛАПАК, Укінформ