На щастя, минулий рік країна прожила спокійно. На початку 2019-го деякі фінансові аналітики думали, що найбільшою подією кінця року стане неочікуване посилення національної валюти. Чимало їхніх колег не вірили таким очікуванням, але вони стали реальністю. У 2019-му вдалося закріпити фінансово-економічну стабільність у країні, ввести інфляцію в цільовий діапазон — до 5%.
Впродовж 2019-го економіка зростала, хоча й невисокими темпами, вдалося зібрати рекордний урожай зернових — понад 74 млн т. На сьогодні їх експорт уже на третину перевершує торішні показники.
Але на 2020 рік, підкреслюють експерти, треба ставити набагато амбітніші цілі щодо змін в економічній політиці, аби економіка швидше зростала й українці ставали заможнішими.
Опоненти ж закидають, що ревальвація гривні сильно вдарила по експортерах. Гривня зміцніла, та ціни суттєво не зменшуються, багато хто не вірить, що гривнева міцність надовго.
Національна валюта ревальвувала не через те, що економіка зростала, а завдяки тому, що в Україну зайшла велика кількість спекулятивного капіталу, який може легко вийти, забравши прибуткові відсотки від придбаних державних цінних паперів.
Аналітики зазначають, що торік НБУ викупив на валютному ринку до своїх резервів 7 млрд дол., а інвестори придбали облігацій внутрішньої державної позики лише на 5 млрд дол.
За підсумками минулого року міжнародні резерви нашої країни зросли на 22% і вже сягнули 25 млрд 300 млн дол. Як зазначили в НБУ, востаннє суттєвіші резерви були зафіксовані у грудні 2012-го.
Зміцнення
Незважаючи на стогін експортерів, торішній торговельний баланс виявився не гіршим за позаторішній, хоча у 2018 році курс долара був вищим. У 2015-му експортери не виказували особливої радості, коли курс «зеленого» зріс утричі й суттєво повагомішали їхні прибутки.
Нині вони незадоволені зміцненням гривні, хоча багато українців, зокрема бюджетників, пенсіонерів, тих, хто працює на внутрішньому ринку, у сфері послуг, торгівлі, виграли від цінової стабільності, гривневої міцності.
Адже девальвація нацвалюти, високі темпи інфляції, що тривали впродовж багатьох років, болюче зачіпали найбідніші верстви населення. Торік же гривня очолила п’ятірку валют, які суттєво зміцніли щодо долара, ревальвувавши на 19%.
Переважна більшість українців отримує зарплату у гривнях, тож їхня купівельна спроможність у доларовому еквіваленті зросла. Можна більше купити імпортних товарів, дешевше подорожувати за кордоном. Можливо, зміцнення нацвалюти уповільнить міграційний процес, у 2016-му польська зарплата у доларовому еквіваленті перевищувала українську вчетверо, нині — у 2,5 раза.
Торік зростання споживчих цін в Україні сповільнилося до 4,1%, тоді як у 2018-му показник інфляції був на рівні 9,8%, а у 2015-му сягав 43%. У торішньому грудні порівняно з попереднім місяцем дефляція становила 0,2%.
За даними Держстату, у грудні одяг і взуття здешевшали на 3,5%, тарифи на житло, воду, електроенергію впали на 2,5% завдяки зменшенню на світових ринках ціни на природний газ на 11%.
Від 0,5% до 2,5% зменшилася вартість м’яса птиці, рису, соняшникової олії, риби, макаронів, на 1% — автопального й автомастил.
Завдяки уповільненню інфляції зростають реальні доходи українців. Упродовж чотирьох років в Україні проводиться відповідальна бюджетна політика, зауважують експерти, дефіцит бюджету тримається на невисокому рівні, тобто країна не витрачає більше, ніж виробляє.
Нацбанк є незалежним, стримує інфляцію, дефіцит торговельного балансу є набагато нижчим, ніж у 2008-му та 2014-му, коли вітчизняну економіку душила криза.
Нині економіка продовжує розвиватись, у 2017-му ВВП повагомішав на 2,5%, позаторік — на 3,3%, минулорічне зростання ВВП може сягнути 4,2%, тоді як під час гарячої фази війни економічне падіння становило 15,6% та 9%.
Упродовж останніх п’яти років втілено чимало потрібних реформ. Вони тривають і нині, зокрема й на Державній митниці, яка торік зібрала на 1 млрд дол. більше податків, ніж позаторік, установивши рекорд за останні 10 років.
Зафіксована рекордна перевалка у морських портах, суттєво зросли авіаперевезення. Торік аеропорт «Бориспіль» обслужив 15 млн пасажирів (без росіян). Суттєво підвищилися споживчі настрої українців, тож компанії більше грошей витрачають на маркетинг, просування своїх товарів.
Голова Нацбанку Яків Смолій припускає, що рівень облікової ставки НБУ може знизитися до 8% уже цьогоріч. Раніше таке зниження планувалося не раніше 2021 року.
Перший заступник голови НБУ Катерина Рожкова вважає, що нинішній рік має стати роком повноцінного відновлення іпотечного кредитування. За її словами, на сьогодні гривнева ціна ресурсів у банках 8–9%, тож можна говорити про іпотеку під 14–15% у нацвалюті. У НБУ також не бачать загроз для девальвації гривні й очікують, що нацвалюта продовжуватиме зміцнюватись і у 2020-му.
У МВФ зміцнення гривні пояснюють тим, що українські заробітчани переказують суттєві кошти додому, рекордним урожаєм і підвищеним попитом на національні облігації від іноземних інвесторів. До того ж уже четвертий рік поспіль українці більше продають валюти, ніж купують.
Негативи
Але у зміцненні гривні є й негатив, воно невигідне експортерам і ринку нерухомості. Люди накопичували долари на купівлю житла, але воно після зміцнення нацвалюти суттєво подорожчало. Забудовники невдоволені, адже ринок нерухомості завмер.
Експерти-песимісти зауважують, що зміцнення гривні не є результатом успішного розвитку вітчизняної економіки. За торішніх 11 місяців українська промисловість уперше з 2015-го впала на 7,5%.
Міністр економічного розвитку Тимофій Милованов визнав, що падіння промисловості набуло системного характеру і вимагає швидких владних дій. Тож відомство ініціювало створення кризового штабу, у якому працюватимуть не лише представники промислових підприємств, а й «Укрзалізниці», морських портів.
Аналітики зазначають, що промислове виробництво падає не тому, що міцніє нацвалюта, а через те, що в країні не сформована промислова політика. У пріоритетах діяльності Кабміну не значаться поняття «промисловість, індустрія», не йдеться про механізм поступового доступу до дешевих кредитних ресурсів.
Урядовці лише говорять, що треба підтримувати вітчизняного виробника, розвивати малий і середній бізнес, розробити програму, яка б стимулювала розвиток реального сектора економіки. Зростання ВВП в Україні відбувається завдяки фінансовим операціям, торговельному обігу, а не за рахунок зростання промвиробництва.
У забезпечені ефективного економічного розвитку вирішальну роль відіграє промисловість. Немає жодної великої держави, яка б досягла економічних і соціальних успіхів без спрямованого її розвитку. Вибір подальшого шляху розвитку промисловості особливо важливий. Кинута на самоплив, вона з усіх показників перебуває в кризовому стані, а за деякими — в критичному.
А де ж стратегія?
У нашій країні сформувалася системна розбалансованість основних факторів промислового розвитку і їх невідповідність рівню розвинених держав.
Значна кількість синергетично діючих чинників гальмує розвиток вітчизняної індустрії. Найбільш значущі серед них — відстороненість держави від управління промисловим розвитком, низький рівень виробництва, конкурентоздатності, незадовільна структура експорту і низький рівень його підтримки.
До цього додаються критична застарілість основних фондів, відділення банківсько-фінансового капіталу від промислового, лавиноподібний відтік кадрів, відсутність повноцінної інноваційної системи, недосконалість і неповнота нормативно-правового забезпечення.
Тож вивести промисловість із нинішньої кризи окремими локальними методами неможливо, констатують експерти. Необхідна комплексна системна стратегія інноваційного розвитку промисловості. Її реалізація може переломити негативну тенденцію на стабільно позитивну, з темпами зростання 7–10%, а у виробництвах високотехнологічної продукції — 10–15%.
Стратегія має враховувати те, що сучасний світ вступив у новий період розвитку — неоіндустріалізацію, в основі якої виробництво продукції на базі інноваційних, інформаційних технологій і комп’ютерно-інтегрованих систем. Стратегія також має визначати провідну роль держави, яка разом із бізнесом, наукою, громадськими організаціями підтримуватиме інноваційний розвиток промисловості.
Індустрія має позиціонуватись як важливий національний пріоритет країни, адже суттєво впливає на вирішення соціально-економічних проблем. Тож держава має цілеспрямовано сприяти її розбудові на ринкових засадах, забезпечувати стратегічне планування й пряму підтримку інноваційної діяльності.
Влада має сформувати ефективну політику у виробничій, податковій, митній, валютній, зовнішньоекономічній, кредитно-фінансовій, інноваційно-інвестиційній, інституціональній, кадровій, регуляторній, управлінській сферах. І це дозволить системно й комплексно формувати сприятливі умови для промислового розвитку.
Цього вимагає необхідність протидіяти кожному з чинників, що негативно впливають на промисловість. Заходи, які включають інструменти, методи удосконалення зазначених політик, необхідно реалізувати на засадах державно-приватного партнерства із застосуванням проєктного підходу та з урахуванням конкурентних переваг України.
Головною стратегічною метою реіндустріалізації України, вважають експерти, має бути створення конкурентоспроможного, інтегрованого у світову систему промислового комплексу, показники якого відповідають аналогам промислово розвинених країн.
Виходячи з чисельності населення країни, її економічного потенціалу, обсяги промислової продукції мають наближатися до 1 трлн дол. Кількість нових високоефективних робочих місць у країні повинна збільшитись, як мінімум, на 5 млн, а промисловість отримати нову технологічну складність.
Для забезпечення прискореного інноваційного розвитку промисловості експерти пропонують розробити й реалізувати національні й галузеві інвестиційні проєкти й програми з основних пріоритетних напрямків. Зокрема, щодо забезпечення потреби всіх галузей і сфер діяльності країни конкурентоздатною вітчизняною продукцією виходячи з потреб замовників і можливостей підприємств.
Варто звернути особливу увагу на переробку вітчизняної сировини різних секторів економіки на кінцеву продукцію з більш високою доданою вартістю. А також на експорт нашої продукції з доданою вартістю, на імпортозаміщення, реконструкцію й технічне переоснащення, підвищення технологічного рівня виробничої бази підприємств у наукомістких галузях для досягнення сучасного світового рівня.
Інвестиційні проєкти слід зосередити на модернізації діючих і створенні нових високотехнологічних виробництв; на забезпеченні країни хімічною продукцією; на розвитку деревообробної й легкої промисловості; модернізації й реконструкції виробництв технічних переділів; випуску нових видів продукції у гірничо-металургійному комплексі.
Національним проєктом, який матиме міжнародне значення, може стати проєкт глобальної транспортно-логістичної системи, реалізація якого активізуватиме інноваційний розвиток різноманітних транспортних засобів.
Україні потрібні інвестпроєкти зі створення виробництв електромобілів, конкурентоздатних тракторів, комбайнів, систем сільгоспмашин, вертольотів та іншої наукомісткої техніки.
Досвід Словаччини, яка за короткий час перетворилася на одного з найбільших в Європі виробників автомобілів, свідчить про те, що це можливо здійснити разом із провідними зарубіжними компаніями.
Кожен із визначених у результаті відбору нацпроєктів матиме свою специфіку в організації робіт, технологічному, фінансовому, нормативно-правовому забезпеченні. У своєму поєднанні вони сформують основу програми динамічного економічного розвитку країни.
Зокрема, реалізація програми забезпечення господарського комплексу України вітчизняною продукцією дозволить за рахунок синергії дій із підвищення ефективності в галузях економіки і зростання промвиробництва дати ефективний старт економічному зростанню.
Необхідно, підкреслюють експерти, забезпечити на внутрішньому ринку сприятливі умови для доступу вітчизняної продукції переробних галузей до споживачів.
Слід внести зміни до порядку закупівлі продукції іноземних структур при виконанні нацпроєктів, особливо за бюджетні кошти, а також забезпечити внесення змін до угод із СОТ та ЄС, які передбачатимуть сприятливі умови для нашого виробника.
Заходи щодо розвитку експорту високотехнологічної продукції мають передбачати активне включення в роботу Експортно-кредитного агентства України. Важливо прискорити роботу зі створення системи страхування й гарантування виконання експортних контрактів.
Для розширення зовнішніх ринків необхідно активізувати діяльність посольств і торгових представництв, їх взаємодію з підрозділами міністерств, підприємствами.
Потрібно сконцентрувати увагу на пошуку нових ринків, де наша продукція буде конкурентоздатною. Важливим є й розширення поставок продукції на традиційні ринки СНД.
Аби промисловість ожила, необхідні суттєві зміни у діяльності банківсько-кредитної системи, яка є важливою складовою економічної системи країни, її механізми й інструменти мають забезпечувати розвиток як макроекономічного, так і реального сектора економіки.
Необхідно законодавчо підвищити відповідальність Нацбанку за забезпечення економічного розвитку країни. Особливо важлива постійна системна взаємодія Кабінету Міністрів і НБУ у виробленні рішень щодо валютного курсу, антиінфляційних заходів, фінансування програм і проєктів розвитку країни.
Олена КОСЕНКО
