У Польщі в 14 спеціальних економічних зонах діє 77 індустріальних парків. Відповідне законодавство, яке регулює діяльність таких зон, було розроблене ще у 1994 році.
Впродовж 2002–2010 років у Туреччині було створено 148 індустріальних парків або так званих організованих промзон (нині їх 263). ВВП та експорт держави в цей період зросли більш ніж утричі.
У Китаї перші спеціалізовані економічні зони були створені у 1980 році, через вісім років у Піднебесній уже функціонувало 54 національні зони технологічного розвитку, по суті, індустріальні парки. Нині 5% ВВП Китаю, які генерують ІП, де працюють 4 млн людей, дорівнює шести економікам України.
Коли у 1975 році закінчилася війна у В’єтнамі, ця країна була однією з найбідніших у світі. У 1996-му В’єтнам розділили на чотири економічні зони, де були визначені пріоритети економічного розвитку з урахуванням депресивності чи розвинутості регіону, наявності промисловості.
У цих зонах створено 200 індустріальних парків і нині В’єтнам за темпами економічного розвитку починає наздоганяти Китай. Щороку в’єтнамський ВВП зростає на 6–7%, до країни надходять багатомільярдні інвестиції.
Для таких змін потрібні були рішучі політичні рішення керівництва держави. Залежно від напрямку діяльності економічних зон інвестори звільнялися від оподаткування інтелектуальної власності, впродовж 3–4 років із них не брали податку на прибуток.
Для новостворених підприємств вводилися пільгові умови виведення капіталу й оподаткування інфраструктурних проектів. У середньому пільговий період тривав від двох до чотирьох років (він залежав від економічної зони) і 10–12 років — для проектів національного рівня.
Пріоритетними для В’єтнаму були і є проекти з розвитку інфраструктури й пов’язані з високими технологіями, якими не володіє країна. Україні варто використати досвід В’єтнаму у створенні індустріальних парків і спеціальних економічних зон.
Механізм індустріалізації
У нашій країні нині відчувається гострий інвестиційний голод, прямих іноземних інвестицій на одного українця припадає менше 1,4 тис. дол. (у Польщі — 5,6 тис. дол., Чехії — 10,7 тис. дол., у США — 17,4 тис. дол.).
Вітчизняний інвестклімат має серйозні недоліки, а за привабливістю податкової системи наша країна посідає одне з останніх місць у світі. А яке виробництво без інвестицій?
За рівнем розвитку економіки (ВВП на душу населення) ми відстаємо від ЄС у п’ять разів, тоді як у 1990-му це розходження було вдвічі меншим. Аби виправити ситуацію, потрібні дієві інструменти. Індустріальні парки — один із них.
Відповідно до чинного законодавства (Закон України «Про індустріальні парки» 2012 року) індустріальні парки — це «визначена ініціатором створення ІП, відповідно до містобудівної документації, облаштована відповідною інфраструктурою територія, у межах якої учасники ІП можуть здійснювати господарську діяльність у сфері переробної промисловості, а також науково-дослідницьку діяльність, діяльність у сфері інформації й телекомунікацій на умовах, визначених цим законом, за договором про здійснення господарської діяльності у межах ІП».
Тобто це спеціально організована для розміщення нових виробництв територія, забезпечена енергоносіями, інженерно-транспортною інфраструктурою, необхідними адміністративно-правовими умовами, набором необхідних сервісів, спрощеним регулюванням торгівлі продукцією та пакетом інвестиційних стимулів для виробництва й науково-дослідницької діяльності, керована спеціалізованої компанією.
Міжнародний досвід свідчить про те, що спочатку індустріальні парки є дотаційними проектами. З часом вони починають приносити великі доходи й держава отримує суттєві дивіденди від їх розвитку. Поки ж у інвесторів, які вирішили вкласти гроші у розвиток української економіки, виникають великі проблеми при підключенні до комунікаційних систем.
Чимало інвесторів припиняли свою діяльність на наших теренах, коли розуміли, що треба з допомогою корупційних схем вирішувати специфічні питання своєї діяльності. І тут реально могли б допомогти індустріальні парки.
У Міністерстві економічного розвитку і торгівлі (МЕРТ) запевняють, що фахівці відомства допомагають розвитку ІП у регіонах, консультують місцеву владу, як це зробити краще. МЕРТ запропонувало кожному регіону визначитися зі своєю смарт-спеціалізацією, врахувати свій потенціал, бажання місцевого бізнесу й інвесторів до створення ІП.
Коли діяльність індустріальних парків включається до місцевої стратегії, то у них за законом з’являється можливість отримати фінансування на розвиток, у тому числі з держбюджету.
Другий рік діє секторальна фінансова підтримка регіонів за рахунок грошей Європейського Союзу. В її рамках є окрема програма розвитку, інвестування в економіку України, за якою можна отримати до 48 млн грн на проекти, які втілюються з допомогою індустріальних парків.
Субвенціями з держбюджету може бути профінансовано створення інфраструктури, яка поєднає ІП із зовнішньою інфраструктурою. Є приклади, коли органи місцевого самоврядування ініціювали будівництво доріг, важливих для розвитку їхніх територій і діяльності ІП.
За реформи децентралізації у місцевої влади з’явилися додаткові гроші в бюджеті, які вона може спрямувати на створення і розвиток індустріальних парків. Перед реєстрацією ІП для нього виділяється земельна ділянка, розробляється спеціальна документація, проводяться ретельні розрахунки діяльності ІП.
Місцева влада може виділити на це гроші, пояснити людям, що може дати громаді у майбутньому діяльність індустріального парку.
Девелоперський бізнес
Індустріальний парк може бути не тільки інструментом промислової політики, а й звичайним девелоперським бізнесом, вважає директор індустріального парку «Біла Церква» Володимир Хмурич.
Звичайного бізнесмена перш за все цікавить виробництво, але він мало чого знає про будівельні й проектні норми, інженерні мережі.
Будувати ж завод для виробництва затребуваної продукції вкрай необхідно. Головне завдання індустріального парку — зняти з бізнесмена головний біль, пов’язаний із будівництвом, інженерними мережами і т. п. Це — складна, специфічна робота, яка потребує спеціальних знань. Для цього як комерційні проекти створюють індустріальні парки, які будують для бізнесу спеціальні заводи.
ІП «Біла Церква» спочатку знаходить для бізнесмена майданчик під будівництво підприємства, прораховує всі фінансові й будівельні нюанси. Біла Церква має великі можливості для розвитку будь-якого виробництва. У місті живе понад 300 тисяч людей, це — одне з найбільш густонаселених міст Центральної України.
Білоцерківські виші кожного року випускають три-чотири тисячі молодих фахівців. На жаль, чимало з них їдуть працювати до столиці чи за кордон. Пропозиція роботи в індустріальних парках може затримати молодь у Білій Церкві, де раніше була добре розвинута промисловість.
ІП «Біла Церква», крім будівництва промислових приміщень, пропонує своїм клієнтам консалтингові послуги, аби виробництво було ефективним. Допомагає у розміщенні технічних ліній, закупівлі обладнання, організації виробництва.
Перший резидент уже відкрив своє виробництво, нещодавно продали земельну ділянку другому резиденту, виділяється ділянка третьому. Нині на полицях магазинів «Епіцентру» 90% імпортної продукції. Її можна виробляти на вітчизняних підприємствах, створюючи нові робочі місця, додану вартість, сплачуючи податки до державного й місцевого бюджетів.
Ефективний проект
Україну знають у світі як аграрну країну, час повернути їй славу промислової держави. Допомогти у цьому мають індустріальні парки.
Нещодавно у Дніпрі започаткували проект ІП Innovation Forpost Dnipro. Місцева влада виділила для індустріального парку у середмісті (4 км від центру) земельну ділянку у понад 60 га.
На цій території розташоване старе ливарне виробництво. За гроші міського бюджету нині проводяться проектні роботи, демонтуються корпуси цехів і мартенівські печі, аби територія згідно із Законом «Про індустріальні парки» передавалася вільною від забудови.
Уже затверджено програму соціально-економічного розвитку території, передбачено її зонування. Територія буде поділена на п’ять зон — промислову, офісну, житлову, громадську й зелену, під яку виділено 6 га (парк захищатиме житло від промисловості).
На території ІП передбачено будівництво житлового кварталу, дитячих садків, торгових центрів, басейну, поліклініки, офісних центрів, великого виставкового комплексу.
Керівники проекту Innovation Forpost Dnipro вже готові приймати на цій території резидентів і пропонувати їм увесь пакет документів на земельну ділянку й супровід агентства в отриманні техумов від власників інфраструктурних мереж, в укладенні угод оренди, суборенди.
Із 35 ділянок уже є запити на 11. Керівники проекту планують залучити до ІП не тільки індустріальних виробників, а й новітні виробництва, хайтек-індустрії, споживачів послуг замкнутої системи інновацій.
Є ідея проведення конференцій для представників великих корпорацій і бізнес-початківців, створення спеціальних програм для навчання філософії стартапів. Засновники проекту Innovation Forpost Dnipro отримали грант від ЄС у майже 1 млн дол. на створення технологічних бізнес-інкубаторів, започаткування 100 новітніх проектів, 25 стартапів, 12 успішних бізнесів.
Передбачається, що ІП буде самоокупним. Зараз ведуться активні переговори з представниками ЄС щодо створення центру транспортних інновацій. Сюди планується залучити 8 млн дол. інвестицій, у програму стартапів — 5–7 млн дол.
Є задум створити центр інвестицій і альтернативних видів інвестування, а також — відкритий регіональний фонд і центр роботи з альтернативними інвестиціями (грантами, фінансовою допомогою), які можуть залучатися для спільних та інноваційних проектів.
У науково-технологічному парку відроджуватиметься базова наука, для цього облаштовуватимуть базові лабораторії, спеціалізовані офіси для науковців. Для цього необхідно залучити 20 млн дол. інвестицій.
На жаль, наша країна має негативний досвід у створенні ІП і вільних економічних зон. Зокрема, на Закарпатті була виділена територія пріоритетного економічного розвитку. Вона зацікавила іноземних інвесторів, але у 2005-му уряд відмовився від цієї ідеї. А Білорусь, Росія, Польща, Словаччина, Румунія, Туреччина, навпаки, впродовж 14 років розвивали її.
Через ліквідацію пільг для Закарпатської вільної економічної зони Україна втратила 5 млрд дол. інвестицій — іноземні компанії перенесли свої вкладення в економіку Румунії й Словаччини.
Закарпатська зона є частиною Європи, там немає логістичних і митних проблем. Тож вона зацікавила виробника автомобілів «Шкода», який планував укласти в створення автопідприємства на Закарпатті 1,5 млрд дол. Але перемовини з урядом В. Гройсмана не завершилися позитивом.
Урядовці не погодилися виконати прохання інвесторів щодо змін до законодавства, регуляторних, нормативно-правових актів, які б спрощували процес інвестування.
Експерти сподіваються, що «Шкода» й інші інвестори повернуться в Україну, коли відбудуться реформи у промисловості, а інвестклімат буде сприятливим для інвесторів.
Олена КОСЕНКО
