Економіка
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Середа Серпень 12, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 26 Серпень 2016 20:06

Приваблива галузь

Rate this item
(0 votes)

Як ві­до­мо, Єв­ро­пей­ський банк ре­кон­струк­ції і роз­ви­тку є фі­нан­со­вою ін­сти­ту­цією, яка під­три­мує про­ек­ти у 29 кра­їнах Цен­траль­ної Єв­ро­пи та Азії.
У 2011 ро­ці Єв­ро­банк по­ши­рив сфе­ру сво­го впли­ву — при­єд­нав до се­бе кра­їни Пів­ніч­ної Аф­ри­ки та Йор­да­нію.

ЄБРР належить 63 державам і двом міжнародним організаціям. Серед його акціонерів немає фізичних та юридичних осіб. Власниками ЄБРР є країни, акціонерами — Японія, США, країни Європи, по 9% акцій належить Франції, Німеччині, Італії, Великобританії. Банк розпоряджається 30 млрд євро власних грошей.
Наша країна теж є акціонером ЄБРР, але має надто малу частку у його статутному капіталі — менше відсотка. Однак Україна завжди була важливою для банку. Він працює у ній більш як двадцять років і є найбільшим інвестором.

ЄБРР готовий інвестувати в нашу економіку великі кошти: протягом останніх чотирьох років Євробанк щороку вкладав в Україну 1 млрд євро. Цьогоріч планує інвестувати таку ж суму. ЄБРР готовий давати й більше грошей, але хоче, щоб у країні проводились ефективні реформи.
Торік на 2 млрд євро були підписані проекти в державному і муніципальному секторі, але чиновники не використали кошти, бо треба було виконувати чіткі умови кредитної угоди. Тож суттєві фінансові ресурси не були вкладені в українську економіку.
ЄБРР охоче вкладає гроші в довгострокове кредитування (видав 11,6 млрд євро на понад 360 українських проектів) і в акціонерний капітал наших компаній. Банк може видати позику на тривалий час — до семи років (жодний наш банк не наважується позичати на такий строк, зазвичай кредитує на три роки, максимум — на п’ять).
Коли ЄБРР видає довгостроковий кредит, то визначає пільговий період в одиндва роки, протягом якого клієнт вибирає кошти в банку, втілює проект, сплачуючи лише відсотки. Коли проект готовий, приміром, побудований завод, придбано і взято на баланс обладнання, і компанія починає генерувати прибуток, клієнт сплачує й тіло кредиту.
На жаль, ЄБРР може фінансувати українських позичальників лише в євро та доларах. Банк співпрацює з НБУ, аби юридично узгодити кредитування в гривнях і убезпечити позичальників від девальваційного ризику. Нині мінімальний розмір фінансування українських компаній — 2 млн дол., кілька років тому було 5–10 млн дол.
Зараз Євробанк намагається підтримувати малий і середній бізнес, тож планує зменшити мінімальний рівень фінансування, адже для деяких компаній двомільйонний кредит завеликий — вони б хотіли взяти 200–300 тис. дол. Але такі суми вважаються мікрокредитами, банк не готовий їх видавати, до того ж має непрості процедури кредитування.

 

Ці­ка­ва сфе­ра
ЄБРР може заходити в акціонерний капітал українських компаній, стати їх співвласником, але не ставить цю умову при видачі кредиту. Завжди купує міноритарний пакет акцій, бажано — блокуючий у 25%, ніколи не бере контрольний пакет. Банк ретельно аналізує галузь, в якій працює цікава йому компанія. Якщо бачить хороші перспективи для розвитку ринку, високу прибутковість компанії, намагається увійти в акціонерний капітал компанії.
Цікавою сферою в Україні ЄБРР вважає фармацевтичну галузь, яка активно зростає. Фармацевтичні компанії показують хороші фінансові й операційні результати, мають пристойну маржу. Тож ЄБ цікаво увійти в акціонерний капітал фармкомпанії, а не тільки дати їй позику. Інколи ЄБРР поєднує ці два фінінструменти — частину грошей дає у вигляді кредиту, іншу — у вигляді входження в акціонерний капітал, щоб поліпшити фінструктуру компанії.
ЄБРР звертає увагу на фармкомпанії у всіх країнах, де працює, і вже вклав понад 600 млн євро у фармвиробництво, дистрибуцію, аптечні мережі. Лідером української фармгалузі ЄБРР вважає компанію «Фармак». Банк видав їй кредити на три проекти, що передбачають капітальні вкладення, розвиток виробництва, фінансовий обіг.
Банк охоче фінансував би український фармсектор і зараз досліджує ситуацію у п’ятьох фармкомпаніях, аби надати їм позики на розвиток. Потенційними клієнтами ЄБРР можуть бути міцні фармкомпанії, які шукають кредитні ресурси, щоб перейти на міжнародні стандарти якості, розширити й модернізувати виробництво, фінансувати наукові дослідження, випускати нові ефективні ліки, підвищувати якість продукції, виходити на закордонні ринки.
Аби отримати позику від ЄБРР, компанія повинна мати чітку інвестиційну програму, побудовану на довгостроковій стратегії розвитку. До банку звертаються й міжнародні фармкомпанії, які купують українські підприємства, мають власні фінансові ресурси, але для комфортної роботи в Україні хотіли б мати надійних партнерів, таких, як ЄБРР, аби убезпечитися від політичних ризиків, захистити інвестиції.
Зацікавлені у співпраці з банком фінансові інвестори, інвестиційні фонди та фонди венчурного капіталу, які шукають співінвесторів. Банк охоче підтримував би державні підприємства, які йдуть на приватизацію, надаючи їм передприватизаційну допомогу.

 

Пер­спек­ти­ви рос­ту
Банк зацікавлений у нашій фармгалузі, бо вона виявилася стійкою до кризи — люди ніколи не перестануть купувати харчі та ліки. Стійкість до кризи приваблює інвесторів, у тому числі й ЄБРР. Експерти банку бачать високий потенціал зростання українського фармринку, бо в Україні дуже низький рівень споживання ліків — у чотири рази менший, ніж у розвинутих країнах.
Зараз цей ринок зростає у гривнях, у доларовому еквіваленті падає через девальвацію гривні. Торік у доларах ринок упав на 30%, скотився на позиції п’ятирічної давності, девальвація гривні особливо відчутно вдарила по іноземних компаніях. Та з початку 2016го фармринок потихеньку почав відновлюватись, адже поступово стабілізувався курс долара, зросли золотовалютні резерви НБУ, очікується зростання ВВП, доходи українців почали зростати.
Для фармринку це дуже важливо, адже 90% його доходів — це гроші споживачів медпрепаратів (щомісяця ринок додає понад 18% продажів). На жаль, через російську агресію фармринок втратив велику кількість споживачів на Донбасі та в Криму.
Зараз в аптеках продається 77% вітчизняних медпрепаратів — це свідчить про великі можливості української фармгалузі. Нині ПРООН закуповує для України ліки через тендерні процедури: медпрепарати, виготовлені вітчизняними компаніями, виявилися конкурентоспроможними, і ПРООН їх придбала для українських пацієнтів.
Девальвація гривні дуже перелякала іноземні фармкомпанії, які працюють на нашому ринку, і вони підняли ціни на свій товар у дватри рази, в результаті втратили суттєву частку фармринку і доходів на ньому. Іноземні ліки були заміщені більш дешевими українськими, і частка ринку вітчизняних компаній зросла з 29% до 38%.
Наші виробники збільшили виробництво на 10%, вони виявилися більш готовими до нинішньої кризи, ніж іноземці, бо мали досвід 2009 року і швидко вживали заходів. Іноземні компанії дуже зарегульовані, тож довго вирішують, як діяти у непростій ситуації, їхні головні представництва не хочуть брати на себе ризики.
У кожного з українських фармвиробників є своя стратегія розвитку. Зокрема, компанії «Фармак» вона допомогла увійти до ТОП50 найбільших вітчизняних фармкомпаній і завдяки реорганізації завоювати 6% ринку.
Найбільш ефективно вкладає кошти у свій розвиток Київський вітамінний завод: це допомогло українській компанії увірватися до ТОП10, стартувавши з 50го місця. Вітчизняні фармкомпанії почали активніше вкладати гроші в рекламу, співпрацю з лікарями, підтримувати роздрібний ринок, пропонуючи аптечним мережам товар на особливих умовах.

 

Важ­ли­ві сег­мен­ти
Нині 90% дистриб’юторного ринку тримають п’ять компаній, у 2004му на цьому ринку працювало більше 600 компаній. На жаль, у ЄБРР був невдалий досвід співпраці з трьома дистриб’юторами з ТОП5. Нині утримувачі ринку покривають своїми пропозиціями майже всю Україну, у них немає проблем з асортиментом ліків.
Але після кількох дистриб’юторських банкрутств фармвиробники почали боятися великих компаній і намагаються співпрацювати з середняками, тож ринок почне вирівнюватись, вважають експерти.
Досить цікавий сегмент вітчизняного фармринку — аптечні мережі: нині в країні працює майже 20 тис. аптек. Зараз аптеки низьких цін займають 8% ринку (два роки тому мали 4%), за останні чотири роки частка ТОП10 зросла на 9%. Аптечні мережі збільшують кількість роздрібних точок. Великі гравці ринку не прагнуть поглинути дрібні мережі. Їм вигідніше відкрити нові точки продажу ліків — аптеки низьких цін. Після обвалу цін конкуренти самі йдуть із ринку.
Український фармринок надто фрагментарний. Чимало компаній не можуть утриматися на ньому, тож консолідація рано чи пізно має відбутися, передрікають експерти. Якісну трансформацію ринку ЄБРР охоче кредитував би, але при фінансуванні фармгалузі ЄБ стикається із серйозними проблемами. Серед них — невизначеність законодавства, постійні зміни у регулюванні, відсутність страхової медицини, недосконале ціноутворення, скорочення населення. До того ж держава намагається використати фармгалузь, регулюючи ціни на ліки, особливо перед виборами.
Це не додає фінансового оптимізму компаніям, у яких ціни регулює влада. Оптовим компаніям треба постійно нарощувати обсяги продажу ліків, аби отримувати більшу маржу. Акціонери фармкомпаній задорого оцінюють вартість свого бізнесу. Нещодавно ЄБРР хотів увійти в акціонерний капітал кількох українських компаній, але вартість їх була надто високою, домовитися про її зменшення не вдалося.
Експерти впевнені, що найбільш успішними інвестиціями нині можуть бути вкладення в українське виробництво ліків. Наші співгромадяни хочуть купувати більш дешеві ліки, а через тричотири роки для вітчизняних фармкомпаній цікавим буде не лише наш ринок, а й зовнішній. Україна зможе виготовляти великі обсяги ліків для Європи, як Індія для всього світу.
Аптечні мережі прагнутимуть до прямої співпраці з виробниками медпрепаратів, прогнозують експерти, укладатимуть із ними угоди на доставку продукції без посередників (у Європі такі схеми давно успішно працюють). Кількість аптек із низькими цінами швидко зростатиме — 7% росту не межа. Це змінить структуру ринку та підходи до роботи всіх його гравців — дистриб’юторів, роздрібних аптечних мереж, виробників.
Зміниться і філософія фармринку: нині аптечні мережі не відіграють на ньому великої ролі, через дватри роки їхня частка ринку зростатиме. Вони вкладатимуть гроші у консолідацію, і цей процес уже розпочався.

 

Но­ва­ції
Стимулювати вітчизняних фармвиробників до виготовлення ще більш якісних ліків має Закон «Про лікарські засоби щодо спрощення державної реєстрації», який спрощує реєстрацію ліків, що вже пройшли сертифікацію за кордоном і використовуються для лікування пацієнтів. Це має активізувати конкуренцію на вітчизняному фармринку.
Проект документа був внесений до парламенту наприкінці травня і відразу наразився на шалений опір фармакологічного лобі та критику опонентів. Основні аргументи противників спрощеної реєстрації медпрепаратів — до України безперешкодно хлине фармнепотріб.
Ініціатори закону зазначають, що система держреєстрації ліків в Україні надто складна, вона призводила до катастрофічної нестачі медпрепаратів. Щохвилини це відчували тяжкохворі, які заради порятунку були змушені купувати дефіцитні ліки на «чорному» ринку або за кордоном.
Приміром, для онкохворих дітей благодійники привозили ліки з Ізраїлю — в Україні купити такі препарати було неможливо, бо вони у нас не були офіційно зареєстровані. Тож їх нелегально привозили родичі хворих, волонтери, посередники, та за один раз можна було завезти максимум п’ять упаковок препарату.
Для повного лікувального курсу цього недостатньо, а законний шлях ввезення ліків міг розтягнутися на місяці. Треба було сплатити податки, пройти процедуру розмитнення, отримати спеціальний дозвіл МОЗ на завезення препаратів. А зайвого часу у хворих людей немає, тож на цій біді будували бізнес спекулянти.
Вони купували ліки за кордоном за набагато нижчими цінами, ніж формувалися на «чорному» ринку. Приміром, препарат для онкохворих дітей у Європі коштував 4 долари, спекулянти продавали його за 210.
За дерегуляцію ринку ліків узявся Прем’єрміністр Володимир Гройсман. Мета очевидна — дати можливість українцям без зайвих бюрократичних бар’єрів і тривалих сертифікаційних процедур купувати якісні, ефективні ліки, які виробляють у США, Швейцарії, Австралії, Японії, Канаді.
Утім, ухваленню важливого закону передувала майже детективна історія з підміни тексту: коли документ був на розгляді у МОЗ, до нього внесли правки, які повністю нівелювали зміст. Зокрема, з’явилися норми, що дозволяли спрощену реєстрацію лише тих ліків, аналогів яких немає в Україні. Ці та інші зміни були вилучені з тексту під час ухвалення законопроекту в Кабміні.
Дискусію перенесли до парламенту. Деякі депутати заявляли, що закон не знизить ціни на ліки, а відкриє шлях для неякісних медпрепаратів ізза кордону, тому треба ввозити медзасоби, які включені до лікарських протоколів і використовуються не менше року.
Таке трактування не відповідає дійсності, запевняли захисники закону. У ньому записано, що до України завозитимуться ліки, які застосовуються в країнах, де діють суворі регуляторні акти, зареєстровані компетентними органами США, Швейцарії, Австралії, Японії, Канади, та за централізованими процедурами в ЄС для застосування на території Євросоюзу.
Закон перекриє шляхи корупціонерам, які звикли наживатися на сертифікаційних процедурах, а у пацієнтів з’явиться можливість вибирати, яким лікам віддати перевагу.
Елла НОВАК

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».