Інші види спорту
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Недiля Жовтень 25, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 26 Серпень 2016 21:00

Україна олімпійська: два "золота" на всіх

Rate this item
(0 votes)

Відлунали фанфари й завершилися змагання найкращих атлетів сучасності на Олімпійських іграх, які понад два тижні гостинно приймало бразильське місто Ріо-де-Жанейро.
За час Олімпіади в скарбничці збірної України з’явилося дві золоті, п’ять срібних і чотири бронзові медалі. Це 31-ше місце в неофіційному командному заліку — найнижче для наших співвітчизників за час участі українців в Олімпіадах окремою командою. На цьому тлі на особливе відзначення заслуговують ті, хто все ж досяг вершини.
Друге слідом за Олегом Верняєвим «золото» приніс каноїст Юрій Чебан. Він виграв особисте змагання на дистанції 200 метрів. Час Чебана становив 39,279 с. Другим став ще один українець Валентин Дем’яненко, який нині представляє Азербайджан, третім фінішував бразилець Ісакіяс Кейруш.
Для 30-річного Чебана ця медаль стала вже третьою олімпійською. У 2008 році в Пекіні він виборов «бронзу» на дистанції 500 метрів, у Лондоні у 2012 році теж переміг на дистанції 200 метрів.
«Олімпіада в Ріо найзворушливіша для мене тим, що я хотів закінчити спортивну кар’єру саме на такій мажорній ноті, — розповів в інтерв’ю офіційному сайту Національного олімпійського комітету Юрій Чебан. — Хочу подякувати всім, хто вірив у мене і підтримував. Така підтримка завжди змушує триматися на високих позиціях.

Золотої медалі Ігор-2016 я радий навіть більше, ніж попереднім. Це одна з найяскравіших перемог у моєму житті, перемога над перемогами. Дуже хотів, щоб мій тренер В’ячеслав Сорокін теж піднявся на найвищу сходинку п’єдесталу пошани, адже тренери завжди залишаються в тіні своїх учнів. На жаль, регламент це забороняє. Хотів, щоб усі знали, які люди готують спортивні таланти України».
До речі, крім дворазового олімпійського чемпіона Чебана заслужений тренер України В’ячеслав Сорокін виховав ще й дворазового чемпіона Ігор-1976 у Монреалі Сергія Петренка. Такий от «подвійний дубль» у наставника олімпійських переможців.
Зараз про це вже мало хто згадає, але Чебан через помилку техніки міг і не потрапити до фіналу. За регламентом змагань веслувальників, до фіналу з участю вісьмох спортсменів виходили по двоє найкращих із трьох кваліфікаційних заїздів, а також двоє з трьох володарів третіх місць. Юрій у своєму заїзді став третім, але спершу не потрапив до фіналу — комп’ютер порахував результати «по-легкоатлетичному», взявши до уваги чистий час усіх спортсменів.
За цим показником вище від українця опинився чеський спортсмен, який у найшвидшому кваліфікаційному заїзді став четвертим. Лише через певний час, упродовж яких тривала невизначеність, Чебан дізнався, що таки стартуватиме у фіналі, який згодом виявився для нашого співвітчизника «золотим».
У фіналі Юрію, який потрапив на невигідну, останню доріжку (це й не дивно, зважаючи на результати кваліфікації), дуже пощастило із сусідом — Валентином Дем’яненком, якому судилося стати срібним призером. Саме його каное міг тримати в полі зору Чебан, і саме зважаючи на рух сусіда по дистанції, зробив на фініші дуже ризикований маневр — «підсів» у своєму човні, надавши таким чином йому додаткового прискорення.
Ризикованість маневру полягає в тому, що коли не зробити цього руху вчасно, то можна замість прискорення загальмувати своє каное, а то й перевернути цей спортивний снаряд. Власне, так воно й сталося, але у водах веслувального каналу Ріо Юрій Чебан опинився вже після фінішу, тож це було купання чемпіона, а також демонстрація ексклюзивного дизайну човна — з характерним українським історичним чемпіоном, запорізьким козаком із булавою. У розробці дизайну патріотичного каное Чебана брала участь його дівчина Катерина, а у втіленні в життя цієї ідеї — польський фахівець Річард Серюга.
Олімпійських вершин Юрію Чебану допомогла досягти його мама і перший тренер Людмила Олександрівна, відома в минулому спортсменка, а нині — не менш відома волонтерка, яка допомагає нашим військовим обороняти Україну на сході.
«У дитинстві я перепробував чимало видів спорту, займався боксом, карате. А до веслування мене, 13-річного, саме мама привела на канал спортклубу в Южному. Жоден тренер не хотів зі мною возитися, я був балуваним. Тоді мама сама посадила мене в човен, вручила весло і сказала: веслуй! Ось так я до олімпійського «золота» і довеслував», — розповів чемпіон.
Згодом Дмитро Янчук і Тарас Міщук вибороли бронзові нагороди у веслуванні на каное-двійках на дистанції 1000 метрів, їхній результат — 3 хв 45,949 с. Срібло в цій дисципліні здобули бразильці, золото німці.
У передостанній день Олімпіади українці здобули ще дві нагороди. Особливо варто відзначити Ганну Різатдінову. Кримчанка стала третьою в багатоборстві у художній гімнастиці, але ця «бронза» — на вагу «золота». Українці в цьому виді спорту змагаються не лише із суперницями, а й із суддями. Вони й цього разу поставили вище від Різатдінової двох росіянок — Маргариту Мамун та Яну Кудрявцеву, попри втрати ними предметів та інші, очевидні навіть стороннім спостерігачам, помилки.
Український спортсмен Павло Тимощенко, який змагається в сучасному п’ятиборстві, став срібним призером Олімпійських ігор. За сумою п’яти видів (конкур, фехтування, стрільба, біг, плавання) українець набрав 1472 очки, поступившись лише росіянину Олександру Лесуну (1479 очок). Бронзовим призером у цьому виді спорту став мексиканець Ісмаель Ернандес (1468 очок).
Виграли медальний залік Олімпіади американці (46 золотих, 37 срібних і 38 бронзових медалей), другими стали британці (27 — 23 — 17), третіми — китайці (26 — 18 — 26).

Михайло ГЕРАСМИЕНКО та Антон ШУЛЬГА

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».