Економіка
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
П'ятниця Лютий 28, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 12 Серпень 2016 11:18

Феномен малих підприємств

Rate this item
(0 votes)

Кри­зу, яку ни­ні пе­ре­жи­ває Ук­раї­на, спри­чи­ни­ли не тіль­ки зов­ніш­ні по­лі­тич­ні та еко­но­міч­ні чин­ни­ки, а й внут­ріш­ні, по­в’яза­ні з про­бук­со­ву­ван­ням еко­но­міч­них та ін­сти­ту­цій­них ре­форм, вва­жа­ють екс­пер­ти Ін­сти­ту­ту еко­но­міч­них до­слі­джень та по­лі­тич­них кон­суль­та­цій.

Анексія Криму Росією та спровокований нею військовий конфлікт на Сході України, з одного боку, об’єктивно ускладнює діяльність уряду, а з іншого — вимагає швидких та глибоких реформ.
При цьому державна політика щодо забезпечення розвитку підприємництва, зокрема малих і середніх підприємств (МСП), є однією з тих сфер держуправління, які потребують негайного та докорінного оновлення. До цього часу в Україні були спроби поліпшити якість підприємницького середовища шляхом реагування на ті чи інші негаразди, але в цілому вирішити проблему не вдалося, констатують експерти.

Однією з ключових причин невдалих спроб створити цивілізоване й стабільне регуляторне середовище для повноцінної реалізації економічного потенціалу МСП експерти називають відсутність аргументованої, комплексної, послідовної державної політики сприяння їх розвитку.
Розробка, імплементація, моніторинг політики сприяння розвитку МСП як цілеспрямованої, узгодженої, передбачуваної діяльності є тією фундаментальною реформою, яка в разі успішного проведення змінить якість держуправління у створенні нормального регуляторного середовища. Така ідея не є новою, але попри це Україна так і не спромоглася розробити й запровадити відповідної політики.
Ухвалена на початку 2015 року Стратегія сталого розвитку «Україна2020» передбачає завдання забезпечити умови для розвитку підприємництва і розробити Програму розвитку малого та середнього бізнесу. Нині триває робота над законопроектом про розвиток та державну підтримку МСП.
З іншого боку, Угода про асоціацію між Україною та ЄС передбачає поглиблене співробітництво сторін із питань політики у сфері промисловості та підприємництва, що має ґрунтуватися на політиці розвитку малого та середнього підприємництва й промисловості з урахуванням визнаних на міжнародному рівні принципів та практик.
Зокрема, йдеться про впровадження стратегій розвитку, що ґрунтуються на Європейській хартії малих підприємств, проведенні моніторингу процесу імплементації (щорічне звітування та діалог). Розробка й імплементація Програми розвитку МСП визнана важливою реформою усередині країни. Утім, вирішення цього завдання є зобов’язанням України в Угоді про асоціацію з ЄС.

 

Сут­ність МСП
Традиційно належність підприємств до малих, середніх або великих визначається за допомогою низки формальних критеріїв, нагадують експерти. Це й чисельність працівників, обсяг реалізованої продукції, вартість основних засобів. Ці критерії є різними в різних країнах. До того ж вони можуть бути різними для підприємств різних галузей у межах однієї країни.
Принципи класифікації підприємств за розмірами встановлюються залежно від рівня розвитку економіки та цілей державної політики в конкретній країні, а також від особливостей розвитку бізнесу в окремих галузях.
Кожний вид підприємства має свої особливі характеристики, які стосуються структури управління, процедури планування, джерела фінансування, величини ринку збуту. Приміром, власником малого бізнесу є його засновник, він ним і управляє, приймає рішення, забезпечує більшість потреб за рахунок власних джерел. Малий бізнес має невеликі ринки збуту (в основному локальні), у нього обмежені можливості для персонального розвитку.
Середній бізнес, зазвичай, належить приватному власникові, порівняно небагато підприємств — у публічній власності. Управляється такий бізнес власником чи найнятим менеджером. Рішення ухвалюють власник та деякі ключові менеджери. Джерела капіталу обмежені, деякі важкодоступні. Ринки збуту — галузеві або обмежені географічно чи галузево.
Сектор МСП є неоднорідним: частина підприємств може одночасно мати ознаки малих та середніх або середніх та великих. Підприємство може бути орієнтоване на локальні ринки збуту та мати відносно невеликий обсяг реалізації, але при цьому мати формалізовані процеси управління.
Серед малих підприємств є підгрупи, що не мають найманих працівників, інноваційні стартапи та створені задля податкової оптимізації. МСП, як і будьяке інше підприємство, — це механізм поєднання ресурсів для виробництва товарів та послуг. При цьому ефективність виробництва визначається якістю ресурсів та ефективністю їх використання.
Водночас, конкретні особливості виробничокомерційного процесу в рамках МСП, а відтак і розвиток МСП як особливого сектора економіки, визначається низкою чинників, значення яких змінюється з часом.
У країнах із ринковою економікою малі та середні підприємства становлять абсолютну більшість. Вони працюють в усіх секторах економіки, але їхня роль особливо важлива в тих галузях, де відсутній великий бізнес. Світовий досвід засвідчує, що більшість новостворених робочих місць концентрується саме в МСП.
Тому в багатьох країнах підтримка малого бізнесу (зокрема мікробізнесу) виконує, у першу чергу, соціальну функцію — зменшує безробіття. В ЄС кількість МСП сягає 99,8%, а їхня частка в обсягу реалізованої продукції — 56%, у Болгарії — 99,8 та 68,4, Чехії — 99,9 та 56,8, Німеччині — 99,5 та 48,2, Литві — 99,8 та 65,1, Польщі — 99,8 та 55,5, Румунії — 99,6 та 57,7, Словаччині — 99,9 та 54,7, Великобританії — 99,7% та 44,3%.

 

Спе­ци­фі­ка
Вважається, що малий і середній бізнес є менш ефективним порівняно з великими підприємствами. Експерти пояснюють це тим, що на великих реалізується ефект масштабів виробництва, який проявляється у збільшенні обсягів виробництва. І це за інших рівних умов дозволяє зменшити витрати на одиницю продукції (йдеться, передусім, про промислові підприємства).
Про різницю продуктивності різних за розміром підприємств свідчить той факт, що у ЄС частка великих підприємств, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, є більшою порівняно з іншими, тобто саме великі компанії здатні успішніше конкурувати на глобальному ринку.
Раніше вважалося, що основними двигунами розвитку економіки є великі підприємства. Але швидкий розвиток продуктивних сил, результатом якого є скорочення виробничих витрат, структурні зміни, поява нових виробництв та ринків, відновив інтерес до МСП як драйвера економічного зростання.
Вважається, що МСП мають низку специфічних економічних властивостей, які формують економічний потенціал цього сектора. Зокрема, це спроможність швидко створювати робочі місця, в тому числі для працівників, які звільняються з великих підприємств. Це гнучкість в адаптації до нових ринкових вимог, що має особливе значення під час глибоких структурних змін.
МСП мають високий інноваційний потенціал завдяки вузькій спеціалізації виробництва. У них є потенціал створення нових секторів економіки, які вирізняються «радикальною» інноваційністю. МСП можуть відкривати нові ринки завдяки потенціалу розширення виробництва та виходу на зовнішні ринки.
Саме тому стратегічною метою урядової політики має стати реалізація потенціалу МСП, наголошують експерти. Але поширення малого та середнього підприємництва не обов’язково свідчить про високий рівень економічного розвитку країни.
Так, за висновками експертів, із дев’яти країн, де найбільше МСП (Чилі, Ботсвана, Ямайка, Ангола, В’єтнам, Камерун, Бразилія, Таїланд, Уганда), лише Чилі входить до Організації економічного розвитку і співробітництва. І жодна з них не належить до країн із розвинутою економікою відповідно до класифікації МВФ.

 

Вітчизняні особливості
У Господарському кодексі України записано, що до МСП належать суб’єкти господарювання незалежно від форм власності, річний дохід яких не перевищує 50 млн євро, а працівників — не більше 250. Таке визначення дуже подібне до рекомендованого Європейською комісією для країн ЄС.
До середніх підприємств належать суб’єкти господарювання, які дотримуються хоча б однієї з умов: чисельність працівників від 51 до 250, або обсяг реалізованої продукції — від 10 до 50 млн євро. В Україні понад 1,72 млн суб’єктів малого та середнього підприємництва, з них 1,33 млн — фізичні особипідприємці, підприємств юросіб менше, ніж 400 тис. Загалом у секторі МСП зайнято понад 7,3 млн працівників — це три чверті усіх офіційно зайнятих.
Окремі підприємства, які прийнято вважати великими, формально можуть належати до МСП. В Україні 659 великих підприємств, на яких зайнято 2,4 млн працівників (24,5% усіх зайнятих). А обсяг реалізованої продукції сягає 1,72 трлн грн (39,6% загального обсягу).
Водночас, на 3444 підприємствах працює 250 і більше осіб, на них зайнято 3,92 млн (40,2% від усіх зайнятих), а обсяг реалізованої продукції — 2,07 трлн грн (47,8% усього обсягу). Тож якщо за критерій приналежності до МСП взяти лише чисельність працівників, то сектор великих підприємств є майже в півтора разу більшим порівняно з оцінкою на основі офіційних критеріїв.
Обсяги реалізації фізичних осібпідприємців є невеликими, більша половина з них працює у сфері торгівлі. Приблизно половина ФОП мають лише одного найманого працівника, а в решти немає найманих працівників узагалі. У США близько 75% бізнесів складаються лише з однієї особи.
Українська проблема в тому, що діяльність значної частини ФОП спрямована на отримання доходу, достатнього для життя, а не для розвитку. Результати опитування засвідчили, що головною причиною започаткування власного бізнесу стала можливість отримання додаткового доходу.
У європейських країнах основною причиною є незалежність від роботодавця. Тож значна частина наших підприємців займається бізнесом через те, що не може отримати нормальної зарплатні на «звичайній» роботі, що й визначає певну специфіку МСП в Україні.
Проте ці підприємства за певних умов (чи підтримки) можуть зростати. Навіть таке підприємництво може мати позитивний ефект, кажуть експерти, адже однією з альтернатив такій підприємницькій діяльності є безробіття, що тягне за собою додаткове навантаження на бюджет. Тож спрощена система оподаткування є чи не найдієвішим інструментом сприяння розвитку мікробізнесу.
У цілому основні показники розвитку МСП в Україні відповідають аналогічним в інших європейських країнах. У нас, як і в ЄС, 99,8% МСП, на них зайнято 59,8% працівників, обсяги продажу сягають 52,2%. Але істотною є різниця між кількістю підприємств та чисельністю населення: у Євросоюзі 22,1 млн підприємств, населення 504,1 млн, кількість підприємств на тисячу осіб — близько 44.
В Україні відповідний показник — 35. До того ж частина мікропідприємств зареєстрована задля ухилення від сплати податків. Тому справжня кількість незалежних підприємств значно менша. Отже, підприємництво в нашій країні менш розвинене, ніж у ЄС.
МСП є в усіх галузях економіки України. При цьому в деяких діють лише суб’єкти малого та середнього підприємництва, а великих підприємств взагалі немає. Це, зокрема, стосується освіти, охорони здоров’я, надання інших видів послуг.
Водночас, понад 90% реалізованої продукції припадає на МСП у сфері фінансової та страхової діяльності, операцій із нерухомим майном, більшості галузей — понад 59%. Трохи більше третини реалізованої продукції припадає на МСП у промисловості, де діє 7% від їх загальної кількості (близько 121 тис.). Майже 890 тис. МСП (52%) працюють у торгівлі (у ЄС — 28,5%).
З усіх вітчизняних МСП лише обмежена кількість проводила експортноімпортні операції, тож на міжнародних ринках наші МСП відіграють значно меншу роль, аніж на внутрішньому. Частка МСП, які експортують товари, у різні роки коливалася від 2,5 до 7%, імпортерів — від 3 до 12%. Причому на них припадало 5—15% вартості експорту та 13—27% вартості імпорту.
На започаткування та діяльність малих і середніх підприємств впливають певні проблеми, які багато в чому схожі з європейськими, але наші часто є гострішими.
На думку підприємців, найсуттєвішими проблемами в Україні є недостатній попит на продукцію, надмірне оподаткування, погане адміністрування податків, невідшкодування ПДВ, високий регуляторний тиск. Оскільки адмінвитрати на ведення бізнесу значні, зменшення регуляторного навантаження сприятиме їх скороченню і розвитку бізнесу.
Експерти вважають, що стратегічною метою уряду має стати створення умов для максимальної реалізації потенціалу МСП. Державна політика має забезпечити умови, за яких МСП працюватимуть у конкурентному середовищі, де лише ефективні можуть довго триматись.
Держава повинна потурбуватися про те, щоб МСП могли конкурувати на глобальних ринках, акцентувати увагу на усуненні негативного ефекту від недоліків ринку задля підтримки конкурентного середовища. Влада повинна усвідомити, що бізнесоб’єднання відіграють важливу роль не лише у впливі на органи влади, а й у взаємодії між учасниками таких об’єднань.
Важливою умовою досягнення успіху є діалог влади й бізнесу. Приклад інших країн свідчить, що бізнесасоціації можуть ефективніше сприяти розвитку МСП, ніж деякі органи влади. Тому експерти радять владі сприяти розвитку бізнесасоціацій, спілкуватися з ними, навіть передати частину своїх повноважень.
Однією з головних передумов функціонування ринкової економіки є забезпечення рівних умов для різних економічних агентів, нагадують експерти. Саме такий підхід має бути в основі державної політики розвитку підприємництва. Політика держави має бути спрямована не на створення виняткових умов для МСП, а на подолання недосконалостей ринку, які негативно впливають на малі підприємства.
Елла НОВАК

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».