«Я щаслива людина. У мене чарівна дружина, хороші діти, гарні онуки. Я працюю в чудовому колективі, а на вистави приходить прекрасний глядач... Я бажаю всім мирного неба над головою. Слава Україні!», — з такими словами розчулений актор звернувся до всіх присутніх. А вже через кілька хвилин пішов готуватися до нової ролі.
Батько Сергія Павлінова був артистом Самаркандського драматичного театру, а сам він про професійну сцену не мріяв і навіть не уявляв, який чудовий голос подарувала йому природа. А допомогла відкрити талант, хоч як дивно, армія. Старшина роти наказав бути заспівувачем. Талановитого юнака помітили, і невдовзі він уже виступав у військовому ансамблі пісні та танцю в Ростові-на-Дону. І хоча Сергій ще до служби в армії закінчив будівельний інститут, однак після повернення додому вирішив підкорювати Московську консерваторію.
Потім було навчання в Московському державному музично-педагогічному інституті імені Гнесіних, мріяв стати оперним співаком. Але першою була роль Едвіна в опереті І. Кальмана «Сільва» (Кабардино-Балкарський музичний театр), потім — Барінкая в опереті Й. Штрауса «Циганський барон» (Краснодарський театр оперети). А більш ніж тридцять останніх років його творче життя пов’язане зі сценою Київського національного академічного театру оперети. За цей час вдалося зіграти коханців майже в усіх оперетах та мюзиклах, які представлені в репертуарі театру.
Спочатку нелегко було опанувати українську мову. Та актор наполегливо працював над собою, до того ж допомогли поради колег. І зараз Сергій Павлінов виконує найскладніші партії українською не гірше від своїх колег по сцені. Було б добре, аби на цей приклад звернули увагу громадяни, які все життя прожили в Україні, проте досі не вивчили української мови.
Особливо запам’ятовується Сергій Павлінов у ролі графа Орловського в опереті Й. Штрауса «Летюча миша». Цей образ вишуканий і водночас із нотками гумору. За час роботи актора в театрі йде третя версія «Летючої миші». Утім, чи не найяскравішим цей образ уже багато років виходить саме в нього.
Вистава «Ключ на бруківці, або Пригоди весільної ночі» стала для С. Павлінова серйозним іспитом. Довелося відійти від іміджу численних героїв, яких він співає. А роль Мартена — ігрова. Події відбуваються на Малій сцені — театрі у фойє. І актор упевнено тримає коло уваги близьке, середнє і дальнє. Ще однією помітною роботою останніх років стала роль генерала Харрісона Хауелла в мюзиклі К. Портера «Цілуй мене, Кет!»
Крім спектаклів для дорослих, Сергій Павлінов залюбки грає і в дитячих виставах. «Я намагаюся бути чесним перед глядачем. Чи він дорослий, чи він малюк. Дітей не обманеш. Треба грати серцем і душею. Тоді діти тобі повірять», — наголошує актор. І, вочевидь, найменший глядач йому дійсно вірить. Коли закінчився один з останніх показів дитячого мюзиклу «Острів скарбів», то багато виконавців отримали квіти від вдячної публіки, але автограф попросили лише у Джона Сільвера — Сергія Павлінова.
Сергій Миколайович нагадує корабель, що впевнено прямує океаном оперети та мюзиклу. Цей океан буває доволі спокійним, та нерідко тут вирують справжні бурі пристрастей. Проте від цього хода корабля не стає менш упевненою. А попереду на актора, напевно, ще чекає багато нових ролей та цікавих відкриттів у чарівному світі мистецтва.
Еду­ард ОВ­ЧА­РЕН­КО, фо­то із сай­та те­ат­ру