Режисерка-постановниця народна артистка України Таїсія Славінська розповідає, що як тільки прочитала п’єсу, одразу побачила виставу.
Майя Михайлівна, головна героїня незвичайної комедії, якій виповнилося 88 років, стверджує: «Любов — найцінніше, що дароване людині». Та й інші персонажі, незважаючи на мінливості долі, непрості життєві обставини, залишаються вірними і цим твердженням, і дружбі, і честі.
Головне, що чоловіки з минулого не якісь надумані, міфічні герої, а справжні, щирі, зі своїми пристрастями, сприйняттями, зі своєю долею, зі своїм щастям.
Майя Михайлівна прожила гідне життя. І сьогодні вона відчуває, що незабаром полине в засвіти. На жаль, своїми спогадами жінці ні з ким поділитись. І співрозмовником стає її власний Склероз. Як виявилося, життя з ним не таке вже нудне й одноманітне!
Роль головної героїні Майї Михайлівни виконала народна артистка України Клавдія Баріл. Актриса розповідає, що її героїня не вигадана — справжня. Насправді образ списаний із 90-річної Майї Михайлівни (навіть ім’я у п’єсі не змінили).
За життя у неї було троє мужчин. Кожен із них міг стати її чоловіком. Але, на жаль, доля так склалася, що вона залишилася одинокою. І ось ці троє приходять до неї. А грає їх один актор — Олександр Радько. З роллю Склероза бездоганно впорався Григорій Сиротюк.
Спостерігала за глядачами, які усміхалися, сумували, навіть зронювали сльозу. Таке життя. Така майстерна гра. Така неминуча тема життя.
Особисто мене саме слово «склероз» трохи насторожувало. Але в глядацькій залі, на відстані руки з акторами, ніби повертаєшся в молоді роки і згадуєш юність. І, не дай Боже, щоб настала та мить, коли людина стає самотньою, коли настає певний час, новий вік. Й наздоганяє таке запитання: «Кому це потрібно?»
Відповідь проста: усім нам — людям поважного й молодого віку. Ми повинні завжди пам’ятати: що забираємо із собою в інші світи? Яку пам’ять залишаємо по собі тут і чи буде кому про нас згадати на цій грішній землі?
Незвичайна комедія «Селфі зі Склерозом» змушує замислитися над теперішнім і майбутнім. Спонукає іншими очима подивитися на самотніх.
Людмила ЧЕЧЕЛЬ
