Після його смерті колеги письменника вирішили відродити конкурс уже на всеукраїнському рівні і на знак пам’яті про Данила Андрійовича присвоїти конкурсу його ім’я.
Організатори конкурсу «Ми — діти твої, Україно!» ім. Д. Кононенка працюють на волонтерських засадах, призовий фонд формують із благодійних пожертвувань. Ось уже три роки поспіль юні талановиті автори щороку отримують грошові премії, призи, дипломи та інші відзнаки.
Цьогоріч удова Д. Кононенка Ніна Миколаївна передала з Криму для вручення кілька десятків примірників його книжок. За результатами двох попередніх конкурсів, також за благодійні кошти, видали дві книжки, що були укладені з кращих творів юних конкурсантів.
До участі в конкурсі приймають твори, написані українською мовою, від учнів 8–11 класів. Конкурсанти подають заявки у номінаціях «Поезія», «Проза», «Публіцистика» і «Драма». До складу компетентного журі входять і колишні переможці конкурсу «Ми — діти твої, Україно!», серед яких є письменники і журналісти. Цьогоріч серед членів журі переважно кримські літератори.
Також 2018-го конкурсантам уперше вручали відзнаку «За вірність кримській темі», адже український конкурс із кримським корінням повинен залишатись одним із містків духовного єднання Криму з усією Україною.
— Це — благословенна справа, яку ми разом із вами робимо. Духовне єднання існуватиме доти, доки ми цього хотітимемо й робитимемо для цього все можливе у складних і навіть критичних умовах. Велика подяка всім, хто несе нашу духовність, нашу культуру, нашу пам’ять, — наголосив голова оргкомітету конкурсу «Ми — діти твої, Україно!», головний редактор газети «Кримська світлиця» Віктор Качула.
— Коли читаю вірші конкурсантів, то хочеться сказати: «Які ви всі молодці». Ви добре мислите, пишете про те, що вас хвилює. Це ваше перше слово, донесене до людей через поезію, прозу, публіцистику.
Ми теж у Криму були першими. Разом із Данилом Кононенком відкривали перші українські класи на півострові. Було нелегко, навіть страшно. А як раділи, коли відкрили перший такий клас! Наступного року ще один, уже в іншому кінці Сімферополя. Так намагались охопити все місто.
Згодом постала українська гімназія. Не бійтеся ворога. Віра тримає всіх нас. Віра в те, що хочемо і що зобов’язані зробити, — підкреслила заслужений працівник культури України, колишня артистка Кримського українського театру Алла Петрова.
— Для мене велика честь бути присутнім на цьому конкурсі. Величезна подяка всім, хто взяв участь у його організації та проведенні. Конкурс «Ми — діти твої, Україно!» вже має велику і славну історію. Головне — тут формуються особистості, на які спиратиметься українська держава. Тут виховується любов до української мови й української культури.
У 90-х роках минулого століття у Криму почалося національно-культурне відродження, до якого долучилися чимало українських і кримськотатарських письменників. Упевнений, що воно матиме продовження. А з багатьма учасниками конкурсу ми разом повернемося до українського Криму, — зазначив голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. Також пан Рефат вручив учасникам конкурсу ювілейні монети, що розповідають про історію Криму.
— Я вперше долучився до кримської культури, коли ще навчався в школі. Уже тоді прийшло усвідомлення того, що Україна і Крим завжди мають бути єдиним цілим. Але у той же час півострів повинен мати автономію як культурне середовище. Я пов’язаний із кримськотатарським народом і родинними зв’язками — моя дружина належить до цієї нації.
Сьогодні весь цивілізований світ стоїть на боці України. Вірю, що спільними зусиллями ми повернемо Крим нашій державі, — упевнений народний депутат України Леонід Ємець.
Центральною частиною всіх урочистостей стало нагородження переможців фестивалю. У номінації «За вірність кримській темі» перемогу здобула Ілона Котовщик, с. Сухоліси Білоцерківського району, що на Київщині.
У номінації «Поезія» перше місце вибороли Роман Бабій (смт Підбуж Львівської області) та Ілона Котовщик (с. Сухоліси Київської області); у номінації «Проза» — Ілона Котовщик (с. Сухоліси Київської області) та Роман Бабій (смт Підбуж Львівської області); у номінації «Публіцистика» — Володимир Дацько (с. Чижитів Львівської області).
Едуард ОВЧАРЕНКО
