На Міжнародному театральному фестивалі «Відлуння» постановка здобула приз за кращу чоловічу роль, її тепло приймали глядачі Миколаєва, Сум та Запоріжжя. Віднедавна нова версія вистави поповнила репертуар Центру мистецтв «Новий український театр». І як зізнався автор, він хвилювався, коли вперше виходив на сцену цього театру, як юнак перед першим побаченням.
А за словами художнього керівника Нового українського театру Віталія Кіно, він із задоволенням надав для виступів сцену Петру Миронову, оскільки вважає його одним із кращих майстрів моновистав в Україні. До того ж було цікаво, як митець, який у своїх виступах переважно популяризує російську культуру, зможе виступати українською мовою, та ще й із таким непростим матеріалом. Як засвідчили перші покази «Чорного птаха з білою ознакою», це виконавцеві вдається на «відмінно».
«Чому ми тут зібралися? Щоб сумувати, що вже немає Василя Стуса, чи радіти з того, що в нас був такий поет?» — з такими словами Петро Миронов звертається до глядачів на початку вистави. Напевне, кожен із присутніх у залі дав свою відповідь на це запитання, а більшість відчула гордість, що належить до народу, який народжує таких синів, як Стус.
У виставі використано щоденникові записи поета, спогади про нього сучасників, а також поезії «Вся сцена полетіла шкереберть», «Як добре те, що смерті не боюсь я», «Отак живу, як мавпа серед мавп» та інші — всього майже п’ятдесят віршів.
Вистава — своєрідне дослідження того, як Стус став поетом, що мало вплив на його творчість, як життя постійно випробовувало його, як важко було не зрадити собі і залишитися самим собою, мати сміливість говорити про те, про що інші лише думали, але мовчали.
Артист неначе виконує відразу дві ролі: самого Стуса та людини, яка намагається дослідити творчість поета, донести його слово до кожного з нас. Наприкінці вистави ці два образи зливаються в один і вже представляють одне ціле.
Час від часу на сцені зникає світло. Наче закінчився кадр з фільму, а далі — невідомість. Потім світло з’являється знову. Це немов символ того, що хоч як буває важко — життя триває...
Петро Миронов — заслужений артист Росії. За багато років він створив двадцять двогодинних вистав (за творами класиків російської літератури). А коли почалася війна на сході країни, то почав активно заявляти про свою проукраїнську позицію в соціальних мережах. Після цього багато росіян, яких він раніше вважав друзями, стали називати його бандерівцем.
Едуард ОВЧАРЕНКО