В українському національному календарі дата 22 січня посідає одне з провідних місць. Так, саме 22 січня 1918 року Універсалом Центральної Ради було проголошено незалежність Української Народної Республіки.
Роком пізніше, 22 січня 1919 року, у Києві на Софійській площі проголошено Акт Злуки (об’єднання) українських земель в єдину Україну, стверджувалось об’єднання двох тодішніх держав — УНР та ЗУНР, що постали на уламках Російської і Австро-Угорської імперій, — в єдину соборну Українську державу.
У тексті Акта Злуки утверджувалось: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України — Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина і Угорська Україна) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».
Однак об’єднання України відбулося суто символічно: вже через кілька тижнів після проголошення Акта Злуки більшовики захопили Київ, пізніше поляки окупували Східну Галичину, а Чехословаччина — Закарпаття.
Перше святкування Соборності відбулося 22 січня 1939 року у Карпатській Україні (м. Хуст), на той час — автономній республіці Чехословаччини. Цього дня під синьо-жовтими прапорами відбулася 30-тисячна маніфестація населення, яке з’їхалося до столиці Карпатської України з усіх куточків краю згадати події 20-річної давнини.
Яскравим проявом єдності, прагнення українського народу до свободи став живий ланцюг, організований патріотичними силами 21 січня 1990 року з нагоди 71-ї річниці проголошення Акта Злуки. Мільйони тоді ще радянських українців узялися за руки від Києва до Львова, відзначаючи День Соборності.
Відтоді в Україні живі ланцюги створювалися неодноразово, символізуючи єдність українського народу, а День Соборності нині відзначається на державному рівні вже щорічно.