Однак досі правова держава, а саме так декларує себе Україна, не дала відповіді на запитання, хто має відповісти за смерті людей? Як і в «справах Майдану», винні досі не знайдені та не покарані. На жаль, громадськість уже й не покладає на правосуддя особливих сподівань.
Нині, в 4-у річницю трагічних подій, про них нічого не нагадує — окрім Будинку профспілок, який так і не реставрували, та однієї з центральних вулиць, що носить ім’я загиблого одесита Ігоря Іванова.
Громадськість, ретельно уникаючи будь-яких провокацій, щороку збирається і вшановує пам’ять проукраїнських громадян, що тоді втратили життя. А от відсутність правосуддя вкотре дає підстави використати тему «другого травня» для пропагандистських цілей РФ.
Терміни розслідувань завершені, документи втрачені, винних нема...
Ганебний стан розслідування «справи 2 травня» яскраво демонструє останній епізод: Іллічівський міський суд Одеської області 18 вересня 2017 року виправдав одеських «антимайданівців», яким інкримінували участь у масових заворушеннях, що в результаті призвели до пожежі і загибелі людей.
23 квітня 2018 року Апеляційним судом Миколаївської області мала розглядатись апеляція на це рішення. Але всі 16 підозрюваних дружно не з’явилися на слухання (!), мовляв, вони не мають грошей на проїзд. Звісно, розгляд справи перенесли ще на місяць. Але, враховуючи такі темпи і, головне, такі аргументи підозрюваних, невідомо, чи взагалі апеляція відбудеться.
Як вийшло, що в результаті слідства тривалістю в 4 роки жоден учасник та організатор «одеських подій» не був покараний? Тим паче що весь процес контролювався громадськістю?
У загальних рисах ситуацію з розслідуванням подій 2 травня пояснила Укрінформу секретар координаційної ради громадських організацій Майдану Яна Титаренко.
За її словами, «Група «2 травня» ще в 2014 році провела величезну роботу — зібрали матеріали, замовляли необхідні експертизи і всю інформацію передали в правоохоронні органи.
«Але всі передані матеріали були загублені на етапі транспортування з Одеської прокуратури до Головної, про що повідомили місцеві прокурори. Далі — усе по колу, нас знову викликали на допити і так далі. А зараз відбувається замилювання процесу.
Особи, які мали б бути покарані, вже давно виїхали з України. І ми знаємо ці прізвища: це колишній заступник очільника міліції Дмитро Фучеджі, що переховується зараз у Придністров’ї, «кримський» утікач, колишній депутат міськради Олексій Албу та очільник сепаратистів Сергій Довженков на прізвисько «Капітан Какао».
Нікого з них не зловили й не посадили! Більш того, є люди, які все це безпосередньо організовували, керували всіма процесами, але вони зараз депутати Верховної Ради — Микола Скорик та Сергій Ківалов. Про яку справедливість і невідворотність покарання ми говоримо? « — бідкається пані Титаренко.
«Оскільки сторона обвинувачення не зібрала достатньо доказів, усі звинувачені отримали виправдувальні вироки. Тепер ця справа вже в апеляційному суді, чергове засідання якого обвинувачені просто проігнорували.
Генпрокуратура заявляє, що вони повторно розслідують справу, але з дня оголошення вироку минув майже рік, тому процесуально оскаржити рішення скоро стане неможливим.
Сумніваюся, що виправдувальний вирок учасникам сутичок з проросійського боку якимось чином буде змінено», — каже колишній очільник одеського обласного осередку «Правого сектора» Сергій Стерненко.
Минулі річниці «подій 2 травня» проходили в дуже напруженій атмосфері. Акції з вшанування пам’яті загиблих проводили як і проукраїнські активісти, так і проросійські. Цього року ситуація значно спокійніша.
«Однозначно ми будемо спостерігати активізацію проросійських сил у місті і чергові спроби використати тему другого травня для пропагандистських цілей РФ. Але в цілому в Одесі все відносно спокійно, особливих побоювань чи соціальної напруги з приводу річниці подій немає», — розказує активіст.
Як українське правосуддя ллє воду на млин російської пропаганди
Події 2 травня 2014 року поступово стають історією. Громадськість помічає, що порівняно з першою або другою річницею сьогодні уваги з боку українського суспільства приділяється значно менше. З чим це пов’язано?
Сергій Стерненко вважає, що здебільшого з розчаруванням у діяльності правоохоронних органів, адже належним чином події чотирирічної давнини так і не розслідувалися.
Зараз більшість проукраїнських активістів вважає, що події 2 травня розцінюються скоріше як успіх, аніж трагедія. «Так, ми втратили наших друзів, але ми відстояли місто від росіян. Ми могли мати тут «народну» республіку, як у Луганську чи в Донецьку.
Тому для нас це перемога, ми зустрічаємося, спілкуємось і згадуємо ті події. І, що найголовніше, зараз українським активістам і загалом усім людям нічого не загрожує», — стверджує Титаренко.
Утім, громадський контроль над розслідуваннями подій в Одесі все ще важливий. Зокрема, на цьому наголошує Сергій Стерненко: «Події другого травня зараз використовуються на міжнародній арені російською пропагандою для того, щоб виставити Україну в негативному світлі. Адже Україна мала б закріпити свою позицію правовим рішенням, обвинувальним вироком, тим самим поставивши крапку на всіх спекуляціях.
Але через непрофесійність і, мабуть, умисне спотворення або знищення доказів сьогодні Україна на міжнародній арені має дуже слабкі позиції в питаннях, пов’язаних з одеськими подіями.
Крім того, більша частина світу знає про події в Одесі з точки зору Росії, а не України. Досі навколо подій 2 травня існує величезна кількість дезінформації, котра поширюється в інформаційному просторі».
Зараз Одеса поминає загиблих 2 травня і ситуація там більш-менш стабільна. За інформацією прес-служби Нацполіції Одеської області, правоохоронці працюють у посиленому режимі. Єдине, що, за їхньою інформацією, надійшло анонімне повідомлення про підозрілий предмет біля Будинку профспілок, але нічого виявлено не було.
Помітні в місті і провокатори, куди ж без них?.. Але, схоже, вони вже розійшлися по домівках — спокою міста нічого не загрожує...
Микола РОМАНЮК, Укрінформ
