Чимало експертів вважають, що в разі запровадження Євросоюзом безвізового режиму з Україною ця траса стане значно привабливішою як для уряду, так і для інвесторів за рахунок зростання трафіку в регіоні. Проблема українських доріг — одна з нагальних для країни. Створення Державного дорожнього фонду, котре постійно відкладається, дозволить упорядкувати цей процес і забезпечити гарантовану суму на ремонт щороку. Нещодавно Прем’єр-міністр Володимир Гройсман пообіцяв: такий фонд буде запущений уже наступного року.
Однак навіть поки достатнього фінансування немає, справа зрушила з мертвої точки. Так, глава Одеської обласної держадміністрації Міхеіл Саакашвілі зробив питання реконструкції доріг пріоритетом. Цими днями ми проїхалися згаданою дорогою, щоб з’ясувати: як же відбуваються ремонтні роботи і чи є в українців шанс уже найближчим часом скоротити свій шлях до південних рубежів Європейського Союзу.

Яма на ямі...
Передусім варто зауважити, що ця автомагістраль є частиною європейського автомобільного маршруту Е-87 Одеса — Анталія. Також вона продовжує транс’європейську транспортну мережу TEN-T. А ще — просто пролягає уздовж надзвичайно мальовничих краєвидів.
Утім, подорожуючи дорогою сьогодні, в будь-які її переваги віриться з великими труднощами. Упродовж кількох років шлях планомірно руйнувався тими, хто ні в гріш не ставить установлені вагові обмеження.
«Ці дороги не зношені, а знищені, — із сумом констатує представник Асоціації міжнародних автоперевізників України в Одеській області Дмитро Сергієнко. — Ми їдемо й бачимо, що дороги роздавлені. Тому що останніми роками для багатьох так званих перевізників стало нормою навантажувати свої фури по 70, а то й по 90 тонн. І це при тому, що максимально допустима вага нині становить 40 тонн. Передусім перевантаженнями грішать зерновози. Можливо, це відбувалося й не цілеспрямовано, як доводилося чути від декого з наших колег. Але безконтрольність — не менша провина. Вважаю, що сьогодні будувати дорогу і знову безконтрольно її експлуатувати — це злочин».
Взагалі, нинішня реконструкція автомагістралі Одеса — Рені є одним з урядових пріоритетів. Кілька найбільш уражених руйнацією ділянок уже відремонтовано. В отриманих від працівників Одеської облдержадміністрації матеріалах зазначено такі дані. Станом на кінець липня відреставровано 17 кілометрів шляху. Це — ділянки від 83 до 84; від 150 до 161 та від 179 до 184 кілометрів траси. На низці інших ділянок роботи ведуться саме в ці дні. Ще кілька ділянок очікують результатів тендерів, а деякі їх уже дочекалися.
«Вся траса Одеса — Рені поділена на 50 відрізків, які виставлені на тендери і стосовно яких проводитимуться ремонтні роботи, — пояснює виконуючий обов’язки начальника відділу транспорту Одеської облдержадміністрації Юрій Кононенко. — Цього року планується провести ремонт 17 відрізків. Їхня загальна протяжність — 80,2 кілометра. Зараз ми проїхалися трасою і можемо бачити, що на чотирьох ділянках роботи вже практично завершені. До цього мушу додати, що 22 липня голова Одеської облдержадміністрації Міхеіл Саакашвілі підписав угоди з будівельними компаніями, які в подальшому реалізовуватимуть цей проект. Зараз підписано угоди на 8 ділянок. Планується, що до кінця року усього їх буде освоєно 17. Найпроблемніші, так звані гарячі точки траси Одеса — Рені, будуть ліквідовані».
Зрозуміло, що це — лише початок. Але без нього ніколи не буде й завершення реконструкції. Саме тому сьогодні головне, щоб фінансування робіт не було припинене. Як розповів на недавньому брифінгу міністр інфраструктури Володимир Омелян, це саме фінансування здійснюється з кількох джерел. «Це — як певні бюджетні вливання, так і кошти з Фонду регіонального розвитку, — говорить урядовець. — А ще ми залучаємо гроші, отримані внаслідок реструктуризації кредитів Укравтодору.
Також мали бути надходження від митниці, це — так званий митний експеримент: кошти, отримані за рахунок понадпланових надходжень митних зборів, теж мали бути спрямовані на дороги. На жаль, поки що цей експеримент не можна назвати аж надто вдалим».

Зуміємо збудувати — мусимо зберегти
Натомість вимоги до підрядників — надзвичайно високі. За словами експертів, щоб отримати дозвіл долучитися до реконструкції траси Одеса — Рені, компанія має продемонструвати свої досягнення упродовж останніх 5–7 років. А ще на неї покладаються гарантії з експлуатації траси. Звичайно, жодні технології не витримають тих навантажень, з котрими цій магістралі довелося зіштовхнутися останніми роками. Відтак уже сьогодні, коли ремонтні роботи ще ведуться, слід подбати і про майбутнє збереження дороги.
Розповідає виконуючий обов’язки начальника відділу транспорту Одеської обласної держадміністрації Юрій Кононенко:
«Ми проводимо дуже багато нарад стосовно цієї проблематики, активно працюємо в цьому напрямку, узгоджуємо все зі службою автодоріг. Наші вимоги не такі вже й захмарні: щоб було обов’язкове встановлення вагового комплексу на трасі Одеса — Рені. Щоб цю трасу, яка так важко нам дається, зберегти якомога довше в належному стані. Це буде велика проблема, якщо її за короткий час знову знищать перевантаженнями. Тому ми за цим будемо дуже пильно стежити».
Справді, якщо на цій трасі (та й будь-де) будуть щодня затримувати бодай по кілька фур і застосовувати до їхніх власників та вантажовідправників відповідні заходи, тоді це негайно дасть ефект доміно. Відразу всі будуть розуміти, що потрапляти під такий дорожній контроль — дуже неприємно. Наприклад, у тому-таки Євросоюзі, де дороги на кілька порядків якісніші за українські, штрафи за руйнування магістралей — надзвичайно високі. Тому-то нікому і в голову не приходить порушувати встановлені норми.

Ко­рот­кий шлях
Чимало водіїв зізнаються: вони б охоче активніше використовували автомагістраль Одеса — Рені у своїй роботі чи прямуючи на відпочинок. Адже альтернативні маршрути — через пункт пропуску «Порубне», що в Чернівецькій області, або ж — із вимушеним заїздом на територію сусідньої Молдови — довші і значно менш вигідні. Однак ними поки що доводиться користуватися.
«Перевізник працює там, де є нормальні дороги, — зізнається одеський підприємець Костянтин Руденко. — Для нас це, по-перше, збереження автомашини. Бо ж яка техніка витримає, коли на трасі ями по лікоть?!. Також у результаті бездоріжжя ми стикаємося з такою проблемою, як плинність кадрів: водії не бажають їздити такими шляхами. Крім того, на суцільних ямах іде величезна перевитрата пального. Все впирається в цю дорогу.
До речі, мені як перевізнику дуже часто доводиться їздити в цьому напрямку — на Румунію. Тому відновлення автомагістралі Одеса — Рені стало б для мене величезним подарунком. Скоротився б час доставки вантажів, менше б довелося витрачати коштів».
Показово, що розмови про необхідність реконструкції цієї автомагістралі лунали вже давно. Але далі балачок справа не йшла. Лише тепер до неї узялися, що називається, з розумінням. Можливо, нормальний тандем центральної та місцевої влад здатен не тільки розпочати цю важливу справу, а й завершити її.
«Україна дуже багато втрачає через поганий стан траси Одеса — Рені, — каже заступник голови Одеської обласної ради Юрій Дімчогло. — Сьогодні транспорті потоки практично всі йдуть через альтернативні шляхи. Вони — незручні, бо проходять через українські та румунські Карпати. А маршрут, який пролягав через трасу Одеса — Рені, — найкоротший і найзручніший. При мінімальному вкладанні коштів, при ремонті траси ми відновимо всі транспортні потоки через Південь України, через Одеську область».

Бе­рег лі­вий, бе­рег пра­вий
Цікаво, що паралельно з відновлювальними роботами на трасі Одеса — Рені в області розпочалося ще одне грандіозне будівництво. В недалекій перспективі подорож реконструйованою магістраллю завершуватиметься на березі Дунаю. А вже звідти — поромною переправою можна буде потрапити на територію сусідньої Румунії.
Попри спільний кордон із цією державою, що проходить уздовж найбільшої водної артерії Європи, Україна саме на цій ділянці досі не має прямих транспортних коридорів зі своїм сусідом. В результаті — всі вантажні та пасажирські потоки з нашої держави та її північно-східних сусідів направляються до південних рубежів Євросоюзу і в Туреччину двома маршрутами.
Про перший ми вже коротко згадували: через прикордонні переходи в Чернівецькій області. Такий шлях зручний лише для західних, північних та частини центральних областей України. Другий маршрут — через Молдову — прийнятний для південних регіонів. Однак він має свої незручності. Головна зводиться до того, що водії змушені витрачати час на проходження чотирьох контрольних пунктів. До того ж це ще й додаткові фінансові затрати. Заступник голови Одеської обласної ради Юрій Дімчогло говорить, що транзитні збори через Республіку Молдова станом на сьогодні становлять майже 4 євро для легкового і 35–40 євро — для вантажного транспорту.
Одне слово, після того як українська влада серйозно узялася за реконструкцію траси Одеса — Рені, приватні інвестори запропонували звести на річці Дунай поромну переправу між українським селищем Орлівка (неподалік Рені) та румунським містом Ісакча.
Розповідає депутат Ренійської райради, заступник гендиректора ТОВ «Поромний комплекс Орлівка» Віталій Нікула: «На даному етапі ми вже провели всі підготовчі земельні роботи. У нас підготовлено основну ділянку поромного комплексу під початок капітального будівництва. Але оскільки наш румунський партнер — підприємство, котре реалізує даний проект із суміжного боку, — трішки від нас відстає (приблизно на 3–4 місяці), то і ми знизили темпи. Але все одно зараз займаємося підведенням комунікацій, прокладаємо Інтернет, забезпечуємо водопостачання тощо.
Планується, що об’єкт буде зведено до середини наступного року. Тут буде споруджено дві причальні зони: основну та резервну. Друга працюватиме за умови великого завантаження. Відповідно до проекту технічна можливість поромної переправи дозволятиме за раз перевозити 40 легковиків або 8–9 вантажівок. Оформлення та безпосередня подорож через Дунай займатиме якихось півгодини. Підкреслюю: працюватимуть відразу два пороми: один — з українського, інший — з румунського боку. Чим не приклад для розвитку туристичної галузі?»
Ініціатори спорудження такого об’єкта сподіваються, що поромна переправа сприятиме поверненню Україні колишньої транзитної слави. Хоча для цього ще потрібно зробити дуже багато, обережний оптимізм у потенційних користувачів комплексу останнім часом почав з’являтися. І принаймні це не може не тішити.
Яро­слав ГА­ЛА­ТА,
Ре­ні — Оде­са — Ки­їв
Фо­то ав­то­ра