Перспективна «сімка»
Фактично виборча кампанія триває вже тиждень, хоча особливої кандидатської активності поки що не спостерігається. Втім, скоріше за все, така прогалина заповниться уже найближчим часом, адже відповідно до календарного плану передвиборних заходів висування від політичних партій має завершитися 6 червня. Самовисуванці ж матимуть на десять днів більше часу, щоб подати до ЦВК відповідні документи.
До цього ще варто додати, що саме сьогодні — граничний термін утворення окружних виборчих комісій та направлення звернень до ЦВК із клопотаннями про дозвіл мати офіційних спостерігачів під час виборів.
А тепер — саме час трішки уважніше поглянути безпосередньо на звільнені округи. Найдовше пустує 23-й округ, що на Волині. Ще торік у серпні колишній депутат, котрого було обрано тут, помер. Ідеться про Ігоря Єремеєва — відомого бізнесмена та неформального лідера депутатської групи «Воля народу». Перспективний політик, як називали Єремеєва більшість вітчизняних аналітиків, зазнав черепно-мозкової травми, упавши з коня. Помер у лікарні у Швейцарії.
Наступним округом, де 17 липня відбуватимуться вибори, стане 27-й, що в Дніпрі. Тут позаторік у жовтні перемогу святкував Борис Філатов — на момент виборів прибічник президентської партії «Солідарність», а трішки згодом — один з активістів «УКРОПу». Саме від цього політичного утворення Філатова було висунуто кандидатом у мери міста на Дніпрі. В доволі напруженій боротьбі з екс-регіоналом Олександром Вілкулом Філатов здобув перемогу в другому турі — 15 листопада 2015-го, тим самим зробивши 27-й округ плацдармом для наступних, вочевидь, не менш драматичних баталій.
В окрузі № 85, що в Івано-Франківській області, досі депутатствував нещодавно призначений міністром енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик. Центр цього округу перебуває в місті Калуш, мером якого упродовж попередньої каденції Насалик також устиг попрацювати.
Мабуть, найцікавіша ситуація в окрузі № 114. Передусім це — єдиний із нинішнього переліку округ, котрий перебуває в безпосередній близькості до окупованої території Луганщини. Центр 114-го — у прифронтовому селищі Станиця Луганська. Члени ЦВК, призначаючи тут вибори, навіть консультувалися з Луганською військово-цивільною адміністрацією на предмет того, чи можливо тут у сучасних реаліях проводити волевиявлення, адже окремі дільниці округу перебувають за межами повноважень української влади.
По-друге, з кінця квітня керівником згаданої Луганської військово-цивільної адміністрації якраз і є людина, котра звільнила 114-й округ. Це — Юрій Гарбуз, призначений на одну з найвідповідальніших на сьогодні в державі посад президентським указом на зміну Георгієві Туці.
В окрузі № 151 з центром у місті Лохвиця, що на Полтавщині, — все значно простіше: Тарас Кутовий, котрий переміг тут півтора року тому, подібно до свого колеги Ігоря Насалика пішов працювати до Кабінету Міністрів. З квітня нинішнього року він — міністр аграрної політики нашої держави.
Ще один звільнений округ № 183 перебуває в Херсоні. Колишньому тутешньому депутату — Андрію Гордеєву з БПП Президент доручив керувати всією Херсонською областю.
А от Владислав Атрошенко, котрий позаторік у жовтні отримав депутатський мандат в окрузі № 206, що на Чернігівщині, через рік обрався ще й мером обласного центру. Відтак подібно до Бориса Філатова перебрався із законодавчого крісла в градоначальницьке.
До речі, про 206-й округ можна ще сказати, що саме тут має намір балотуватися колишній депутат від БПП «Солідарність» Єгор Фірсов. Той самий, якого разом із Миколою Томенком колишні однопартійці позбавили депутатського мандата за вихід із фракції. Тепер Фірсов планує йти в парламент як самовисуванець.
Віддаленіші плани
Словом, 17 липня в державі точно не буде нудно. А враховуючи досвід торішньої брудної кампанії на 205-му окрузі, то й поготів. Утім, спостерігачі схильні не стільки порівнювати майбутнє волевиявлення на семи звільнених округах із торішнім, скільки проаналізувати готовність різних політичних сил до глобальніших виборів. Бо ж навіть попри те що недавня політична криза в державі сяк-так «розсмокталася», життя нині — аж надто нестабільне.
Передусім уже в найближчі кілька днів варто буде звернути увагу на те, як політичні сили проводитимуть процедуру висування своїх протеже у звільнені округи. Скажімо, пропрезидентська БПП анонсувала свій з’їзд, присвячений цьому питанню, вже на останні числа травня.
Загалом, спроба здобути сім депутатських мандатів — це ще й непоганий спосіб для «Солідарності» хоч трохи зміцнити дуже хитку й мало дієву коаліцію в середині Верховної Ради. Однак це зовсім не означає, що інші політичні сили так запросто змиряться з планами пропрезидентської партії. В разі успіху умовних кандидатів від «Самопомочі», «Батьківщини», «УКРОПу» чи навіть самовисуванців у колишніх партнерів по минулій коаліції з’явиться привід позловтішатися. Не кажучи вже про можливий успіх кандидатів із числа екс-регіоналів.
Тим паче що суспільне розчарування та втома від влади, яка, на жаль, так і не змогла запровадити рішучі зміни, залишаються дуже значними. В результаті можна не сумніватися, що сильні світу цього підшуковують оптимальні варіанти: як вийти на виборчий цикл із шансами на успіх. Вочевидь, найближчі літні місяці й будуть присвячені таким пошукам, а результати волевиявлення від 17 липня покажуть: що в політичному алгоритмі спрацювало, а що потребує корекції.
Утім, деякі напрацювання розвиднюються вже зараз. Скажімо, практично можна не сумніватися, що загальних парламентських виборів у 2016-му таки не буде. І це при тому, що ще якийсь місяць тому здавалося, що уникнути їх не вдасться. Зверніть увагу: із семи округів, де дострокові вибори призначені на 17 липня, в трьох (23-му, 27-му та 206-му) депутати вибули вже давно. Однак ЦВК не поспішала призначати дату дострокового голосування. Чи не тому, що тримала «в умі» можливість загальних перевиборів Верховної Ради?..
Недавнє призначення Володимира Гройсмана Прем’єр-міністром укотре засвідчило, що буквально за півкроку до прірви в українських політиків все ж таки вмикається самозбереження. І Петро Порошенко, і особливо Арсеній Яценюк, чиї політичні сили сформували «коаліцію на двох», прекрасно розуміють утопічність надій на бодай повторення позаторішнього результату.
Саме тому вони таки домовилися про більш-менш прийнятний для обох варіант подальшого існування коаліції, за якого кожен дістав те, що хотів. Яценюк — збереження впливу й важливих посад за умови формальної відставки, Порошенко — формальну консолідацію всіх гілок влади.
Однак отримана конструкція нової коаліції дуже крихка. І навіть не стільки через критичну кількість депутатських «багнетів» у фракціях БПП та «Народний фронт», як через величезні внутрішні суперечності і між командами Президента та екс-прем’єра, і в середині їх самих. Але тепер обидва діячі зроблять усе можливе, щоб ця конструкція проіснувала якомога довше.
Ми недаремно розпочали цей текст нагадуванням про наближення літнього політичного міжсезоння. Річ у тім, що до завершення нинішньої парламентської сесії залишилося менше двох місяців. І навряд чи упродовж цього часу до сесійної зали вноситимуться якісь питання, здатні ще більше посилити вже існуючі суперечності.
З іншого боку, економічна ситуація в державі нині така, що може будь-якої миті потребувати якихось, м’яко кажучи, непопулярних кроків. В тому числі й на законодавчому рівні. Відтак не пізніше осені суперечності знову можуть посилитися. Скажімо, недавня інформація про величезний дефіцит Пенсійного фонду неодмінно поверне в розряд актуальних питання про подальше підвищення пенсійного віку.
Гарячі дискусії можуть спричинити й вимоги міжнародних кредиторів України. Поки що питання отримання чергового траншу кредиту МВФ нібито вдалося владнати, однак його, як і всі попередні, рано чи пізно буде використано. Після чого почнуться пошуки нових коштів, котрі, на превеликий жаль, дуже часто витрачаються лише на «латання дірок».
Інший потенційний сценарій розвитку подій на літо і невдовзі за ним зводиться до того, що БПП та «Народний фронт» зуміють домовитися між собою на більш-менш тривалу перспективу, при цьому раз по раз залучаючи до найважливіших голосувань групи «Відродження» та (або) «Воля народу». Показово, що для багатьох політичних експертів саме цей варіант видається найреальнішим і найімовірнішим.
* * *
Зрештою, й найсвіжіші соціологічні опитування, проведені Фондом «Демократичні ініціативи», демонструють: більшість громадян нашої держави виступають загалом проти дострокових парламентських виборів. Так, цю ідею підтримали 36,6% українців. При тому, що категорично не підтримали 40,1%. Ще 23,3% громадян наразі не мають чіткої позиції щодо цього питання.
Звісно, політична кон’юнктура, котра будь-якої миті може повернути в той чи інший бік, здатна дуже суттєво змінити такий соціологічний розклад. Але це вже тема для дещо інших роздумів. І аж ніяк не напередодні літнього політичного міжсезоння.
Ярослав ГАЛАТА
