Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння
— Упродовж десятиліть українська армія деградувала. За весь час існування нашого війська воно фінансувалося за залишковим принципом. Це призвело до того, що частини і підрозділи не отримували нових літаків і вертольотів, сучасних систем артилерійського та ракетного озброєння. І це при тому, що наші підприємства виробляли новітні зразки зброї, військової техніки, які продавали за кордон! Та ситуація, що склалася нині на сході країни, змусила нове керівництво держави переглянути ставлення до своїх захисників. За короткий проміжок часу вдалося дуже суттєво підвищити боєздатність українського війська. І коли б не втручання регулярної російської армії, наші вояки давно б покінчили з бойовиками.
Упевнений: якщо така динаміка збережеться й надалі, то в недалекому майбутньому матимемо одну з кращих армій Європи.

Майор Андрій Митченко, виконувач обов’язків заступника командира частини по роботі з особовим складом

— Неоголошена війна, яку веде проти нас Росія, показала: українське військо сильне, насамперед, патріотами. Ми переконалися, що служать у ньому люди, для яких Батьківщина — понад усе.

Наші солдати, офіцери демонструють мужність, звитягу, готовність пожертвувати своїми життями за рідну землю. Тепер у суспільстві зовсім інше ставлення до армії, ніж було до недавнього часу. Українці побачили на власні очі, що лише Збройні Сили здатні протистояти ворогу, який зазіхає на нашу територіальну цілісність.

Сергій Откидач, солдат строкової служби
— Відверто кажучи, раніше до війська ставився досить скептично, вважаючи, що час, проведений у солдатському строю, даремно згаяний. Та після кількох місяців служби зрозумів, що помилявся. Особливо з початком подій у Донецькій та Луганській областях. Вони переконливо довели, що солдати й офіцери нашої армії дійсно є головними захисниками країни. Коли б не вони, то бойовики не обмежилися б тією територією, яку окупували.
частина, в якій я служу, виконує відповідальні завдання, і тому нас не відправляють у зону антитерористичної операції. Але зі спілкування зі своїми товаришами знаю, що переважна більшість із них готова відбути на схід і воювати з ворогом.
Багато моїх товаришів, які мали бути звільнені в запас ще навесні, продовжують служити через відомі події. Проте ніхто з них не ремствує, розуміючи, що так потрібно. Армійський стрій залишу з твердим переконанням, що військо — це справжня школа життя, до служби в ньому потрібно заздалегідь готуватися. Як морально, так і фізично.

Тетяна Левчук, бібліотекар
— Шосте грудня для мене — знакова дата. У цей день я, донька полковника у відставці, святкуватиму і День Збройних Сил України, і день народження свого сина. Я пишаюся нашою армією, тим, з якою самовідданістю, мужністю і звитягою наші солдати, офіцери виконують свій обов’язок на сході країни. Вони — справжні державники, справжні патріоти, яких усі ми повинні поважати і всіляко підтримувати.

Григорій Барчук,полковник у відставці, ветеран Збройних Сил
— Хоч я давно зняв свій військовий однострій, проте переймаюся долею своєї країни, українського війська. Кожна звістка про загибель наших військовиків на Сході України відгукується в серці болем. Але я впевнений, що наші Збройні Сили захистять рідну українську землю від ворогів.
Зараз важко всім патріотам України. Та найважче солдатам, офіцерам, котрі зі зброєю в руках відстоюють нашу державність. Я вірю, що вони впораються з цим складним завданням!

Роман Кащенко, підполковник, офіцер військового госпіталю
— Майже щодня спілкуюся з військовиками, котрі воювали на сході країни, а нині проходять у нас лікування. Це — мужні, віддані Батьківщині люди!
На їх прикладі потрібно виховувати вояків нашого війська.
Бліц-опитування провів Сергій ЗЯТЬЄВ, фото автора