Тож спочатку у військовому угрупованні ЗС, яке перебувало на Донбасі, а згодом і в інших частинах, було відновлено посади стрільців-санітарів у відділеннях, штатних санітарів у взводах, санітарних інструкторів у ротах. До штатів медичних пунктів батальйонів ввели посаду лікаря та броньовану одиницю евакувальної техніки, збільшивши і чисельність середнього медичного персоналу.
Переформатували також структуру медичної роти бригади, яка тепер складається з трьох мобільних і одного стаціонарного відділень, які за рівнем медичної допомоги наблизилися до аналогічних підрозділів країн — членів НАТО. Таке переформатування сил та засобів медичної служби Збройних Сил дозволило забезпечити присутність медичного персоналу в кожному підрозділі, на кожному блокпосту. Мені не раз доводилося бувати в зоні АТО, спілкуватися з військовослужбовцями, в тому числі і тими, хто звертався до медиків. Відверто кажучи, часом доводиться чути про недоліки в медичному забезпеченні, але ми їх оперативно усуваємо. В цілому ж військові медобслуговуванням задоволені.
— Лікарі, фельдшери, які зараз перебувають у зоні АТО, є кадровими військовослужбовцями чи мобілізованими?
— Там є і ті, й інші. Але справа не в тому, хто звідки прибув, а як вони ставляться до виконання своїх функціональних обов’язків. Абсолютна більшість моїх колег є порядними людьми, справжніми професіоналами своєї справи, мають великий досвід роботи в медичних закладах. Багато хто з них неодноразово потрапляв під обстріли, але, незважаючи на смертельну небезпеку, не ховався за спинами солдатів, а надавав їм допомогу. На жаль, і серед них є загиблі. Нещодавно Президент України вручив матері Ігоря Зінича Зірку Героя України. Це звання сержанту-медику, який разом із «кіборгами» боронив Донецький аеропорт, присвоєно посмертно.
Близько 80 медичних працівників нагороджені орденами Богдана Хмельницького, «За мужність», зокрема підполковники медичної служби В. Бабій, В. Горбенко, капітани медичної служби С. Ліваковський, Д. Пасіков, старшина медичної служби В. Веремеєнко. А старший солдат М. Балюк і солдат А. Суліма удостоєні ордена «За мужність» посмертно. Вони, як і Ігор Зінич, ціною власних життів рятували бойових побратимів. Ми завжди пам’ятатимемо про них! Двадцять п’ять наших працівників дістали поранення, рятуючи бійців на полі бою, — вони нагороджені медаллю «Захиснику Вітчизни».
— У зоні АТО розгорнуто три мобільних госпіталі. Розкажіть, будь ласка, про їх діяльність.
— З початком бойових дій від військово-медичних клінічних центрів Південного, Центрального, Західного та інших регіонів було відряджено на Донбас три таких госпіталі та близько 30 лікарсько-сестринських бригад, які перебували в розпорядженні начальника відділу медичного забезпечення штабу АТО як підсилення. Ці сили та засоби інтегрувалися в систему медичного забезпечення угруповання військ у зоні АТО і виконують функції одного з етапів лікувально-евакуаційного забезпечення.
— Як оцінюєте їх технічне оснащення?
— Звісно, що в стаціонарних госпіталях воно значно краще. Далося взнаки багаторічне ігнорування військово-медичною наукою потреб військово-польової медицини, але в цілому, зважаючи на призначення мобільних госпіталів, воно цілком пристойне, адже їх персонал надає кваліфіковану хірургічну і терапевтичну допомогу лише з елементами спеціалізованої.
Наприклад, бійця, який дістав тяжке поранення, оперують і, стабілізувавши його стан, одразу відправляють до того чи іншого гарнізонного госпіталю. Це у разі нетяжкого поранення. При більш складному ушкодженні — до регіонального військово-медичного центру. І вже там поранений отримує повний обсяг спеціалізованої медичної допомоги, тобто допомоги на більш високому рівні.
З боку керівництва Збройних Сил є цілковите розуміння необхідності зміцнення матеріально-технічної бази військово-медичних закладів. У 2015 році на медичне забезпечення особового складу Збройних Сил асигновано понад 240 мільйонів гривень, з яких 195 млн на придбання медикаментів, а майже 12 — на ремонт та закупівлю медичної апаратури. На сьогодні медичні підрозділи забезпечені спеціальною медичною технікою на 80, а санітарною — на 52 відсотки.
— Мобільні госпіталі укомплектовані персоналом?
— Лікарським складом, середнім та молодшим медичним персоналом мобільні госпіталі комплектуються за рахунок відмобілізування. Тому проблеми з комплектуванням цими категоріями у них такі ж, як і у медичних пунктів чи медичних рот. Якщо говорити більш конкретно, то укомплектованість офіцерами становить 80 відсотків, а середнім та молодшим персоналом — близько 50%.
Скажу про фахівців, які там працюють. Наявність сучасного лікувально-діагностичного обладнання багато важить у справі лікування пацієнтів. Але головне надбання військової медицини — люди. Наші лікарі і медичні сестри є відмінними фахівцями своєї справи, на їхньому рахунку — сотні врятованих людських життів.
— Надворі — зима, а умови, в яких перебувають захисники України, комфортними важко назвати. Звідси й запитання: що робиться для запобігання гострим респіраторним захворюванням?
— Ми закупили вакцину проти грипу «Ваксигрип» і з грудня минулого року розпочали вакцинацію всього особового складу військових частин по секторах. На кожен з них виділяється близько двох тисяч доз. Але головним механізмом боротьби з респіраторними захворюваннями є загартування особового складу, чим, згідно з вимогами Внутрішнього статуту Збройних Сил України, мають займатися безпосередні командири військовослужбовців.
— Чимало військовослужбовців після поранення потребують медичної реабілітації. Де вони її проходять?
— У військових санаторіях «Трускавецький», «Хмільник», «Пуща Водиця» та санаторному відділенні військово-медичного клінічного центру, що у Вінниці. Лише у 2015 році їх послугами скористалися близько двох тисяч осіб.
Можливості військово-медичних закладів щодо реабілітації бійців АТО незабаром суттєво зростуть. У Вінниці для них будується клініка реабілітації та відновлювального лікування. Її площа становитиме 1000 квадратних метрів, оснащена вона буде сучасним спеціальним медобладнанням, за допомогою якого лікарі-реабілітологи повертатимуть солдат до повноцінного життя.
Проходять реабілітацію військовики і в цивільних санаторно-курортних закладах, зокрема госпіталях для інвалідів Другої світової війни.
— Минулого року точилося багато розмов навколо проблеми забезпечення військовослужбовців — учасників антитерористичної операції індивідуальними аптечками. Вирішили, нарешті, проблему?
— На жаль, поки що ні: нині забезпеченість аптечками становить близько 70 відсотків від потреби. Але я сподіваюсь, що невдовзі ця проблема буде повністю розв’язана.
— Розкажіть, Едуарде Миколайовичу, про забезпечення військових медиків транспортними засобами, що неабияк впливає на їх мобільність.
— Від початку антитерористичної операції ми отримали близько 400 санітарних автомобілів, більшість яких були і фізично, і морально застарілими. Та свою функцію вони виконали. На жаль, значна частина з них унаслідок бойових зіткнень, обстрілів була пошкоджена. Проте силами ремонтних підрозділів чимало автомобілів було відновлено. Сподіваюсь, що незабаром ситуація зміниться: МО оголосило серед вітчизняних виробників конкурс щодо створення і поставок до війська санітарної техніки.
Наприклад, Кременчуцький автозавод опанував виробництво медичної версії броньованого автомобіля «Когуар». Першу таку машину вже отримали прикордонники. Якщо подібні автомобілі матимуть і Збройні Сили, то це врятує багато життів, оскільки цей автомобіль має міцний бронекорпус, обладнаний лебідкою, захистом бічних вікон, а всередині встановлені носилки та сидіння для медперсоналу.
— Улітку уряд Канади передав Україні мобільний госпіталь. Він використовується?
— Звичайно. Його перевага в тому, що він багатофункціональний і сегментований — може використовуватись і як операційне відділення поряд з полем бою, і як інше функціональне приміщення для надання попередньої медичної допомоги перед евакуацією в тил хворих та поранених. А ще він повністю автономний: функціонування медичного обладнання за будь-яких умов забезпечують дизельні електрогенератори, адаптовані до нашого палива, системи живлення та кондиціонування європейського стандарту, а також система водоочищення за канадською технологією «Рейнфреш», яка дозволяє подавати 40 літрів питної води на хвилину. Розгорнути його можна за 6 годин, а згорнути — за 4.
— Які проблеми найбільше дошкуляють військовим медикам у зоні проведення АТО? Чи їх немає?
— Я би покривив душею, стверджуючи, що проблеми відсутні. Ви ж розумієте, що протягом десятиліть Збройні Сили були в ролі падчерки: їм не лише не приділяли належної уваги, а ще й грабували. Медична служба не стала винятком.
Медична служба Збройних Сил України не є самостійним родом військ, як, наприклад, в арміях Німеччини чи Канади, тому вона мусить дотримуватися норм, визначених для сухопутних підрозділів, де для підрозділів однакової чисельності передбачено однакові рівні категорій військового звання. За чинними нормативами, для керівника госпіталю чисельністю 40 осіб не може бути передбачена посада рівня «полковник», як це прийнято у США, а лише рівня «капітан». У ЗС України медична сестра найвищої кваліфікації не може мати звання «капітан», а лише «старший солдат». І справа не лише у відповідній оплаті кваліфікованої праці, головне — це рівень компетентності, якої може досягти посадова особа.
На жаль, при існуючій у Збройних Силах України системі комплектування військ особовим складом та технікою ми можемо лише копіювати структуру відповідних медичних підрозділів НАТО, однак досягнення їх компетенції для нас є поки що проблематичним. На наш погляд, для приведення у відповідність можливостей військово-медичних підрозділів з рівнем компетентності аналогічних підрозділів НАТО, необхідно докорінно змінити систему військових звань, підвищення привабливості військової медичної служби, удосконалити систему підготовки. Тому вбачаємо необхідність внесення коректив у систему підготовки військових медичних фахівців, що дозволить вийти на рівень підготовки наших колег в арміях країн НАТО. У 2016 році планується збільшення видатків на утримання армії. Сподіваюсь, що це позитивно позначиться і на нашій службі.
Незважаючи на ті проблеми і негаразди, про які говорив, я все ж з оптимізмом дивлюся в майбутнє, адже наша медична служба, ще донедавна перебуваючи у занепаді, відродилася і дає адекватні відповіді на ті виклики, які постали перед нами. Я переконаний, що найближчим часом матимемо таку службу, яка відповідатиме стандартам цивілізованих країн світу, зокрема НАТО, гарантуватиме надання усім військовослужбовцям ЗС України кваліфікованої допомоги.
Сергій ЗЯТЬЄВ