Продовження російсько-української війни і зростаюча напруженість у відносинах Росії із Заходом змушує білоруську владу до перегляду закордонної політики і посилення акцентів на нейтральному ставленні до конфліктуючих сторін.
Протягом кількох останніх місяців у риториці Білорусі почала переважати ідея нейтральності. Мінськ намагається грати роль нейтрального посередника, розраховуючи, що така стратегія убезпечить від негативних наслідків ескалації напруги між Росією і Заходом, що нині розглядається як найбільша загроза для безпеки держави.

12 серпня 2018 року у казахському місті Актау президенти Азербайджану, Ірану, Туркменистану, Казахстану та Росії підписали Договір про розмежування виняткових економічних зон на Каспійському морі.

Переговори з цього приводу тривали з 1996 року та неодноразово заходили у глухий кут. Надто різними були позиції країн регіону щодо можливих точок знаходження компромісу з принципових питань розподілу нафтоносного шельфу та визначення зон нересту осетрових риб.

Набирає обертів російсько-грецький дипломатичний скандал. Приводом для нього стала надто активна діяльність російського консульства у Салоніках, співробітники якого намагалися вплинути на акції протесту у Греції проти визнання нової назви сусідньої держави Македонія.

Після цього Афіни і Москва вислали по парі дипломатичних представників, а Греція на знак глибокого невдоволення ситуацією для консультацій відкликала свого посла у Росії.

Активна латиноамериканська політика адміністрації президента США Дональда Трампа вже помітно вплинула на внутрішньополітичне становище більшості країн регіону.

Зокрема, загострюється протистояння лівих і правих популістів у Бразилії. Предметом суперечок стає питання можливості допуску капіталу США до розробки найбільших нафтових родовищ на бразильському шельфі Атлантичного океану.

За часів панування компартійного режиму синьо-жовтий прапор вважався «буржуазно-націоналістичним», але протягом 1917–1919 років ним користувалися в Україні й більшовики. Лише з другої половини 1919-го прапор УРСР мав червоний колір.
13 листопада 1918 року синьо-жовтий прапор став також державним символом Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Його було затверджено на Підкарпатській Русі, а у 1939-му — в Карпатській Україні. Під цим прапором населення Західної України зустрічало Червону армію у вересні 1939 року.

З історичних джерел відомо, що значний вплив на українське прапорництво мало запорозьке козацтво. Проте в ті часи єдиного прапора для всієї України ще не існувало.

Наприклад, корогви були різнобарвними із зображенням зірок, хрестів, сонця, місяців, гетьманських або місцевих гербів.
У київських прапорах, які збереглися в описах із часів визвольної війни Богдана Хмельницького, вживалися такі кольори: червоний і малиновий, білий, блакитний, жовтий, чорний, зелений. Усього збереглося 14 описів прапорів.

Політичне міжсезоння добігає кінця. Уже невдовзі в українському політикумі відновляться палкі дискусії, притаманні передвиборному періоду.

Навіть попри те що офіційного старту ані президентської, ані тим паче парламентської кампанії ще не було, усім зрозуміло, що вже починаючи з вересня потенційні кандидати розпочнуть активно «промацувати» електоральний ґрунт.