Також діаметральними донедавна були позиції прикаспійських держав щодо військово-політичного статусу Каспійського моря.
Азербайджан тривалий час не виключав можливості появи на Каспії американської військово-морської бази. Проти цього категорично виступали Росія та Іран.
У свою чергу, Іран тривалий час наполягав на несправедливості секторального поділу виняткових економічних зон на Каспійському морі у чіткій відповідності до довжини національно-державних берегових ліній.
У такому випадку левова частка нафтоносного шельфу опиняється у зонах Азербайджану, Туркменистану та Казахстану. Причому до 2017 року Азербайджан і Туркменистан не могли поділити власні виняткові економічні зони на Каспії.
Попри ці суперечності помітні зрушення відбулися в першій половині 2018 року. Насамперед більш компромісною стала позиція Ірану. Помітний вплив на Тегеран мало повернення режиму американських економічних санкцій.
Зважаючи на спроби ізоляції Ірану на міжнародній арені, Тегеран вирішив показати свою максимальну ангажованість каспійською проблематикою.
Важливим моментом для знаходження компромісу стала позиція китайської дипломатії. Пекін розбудовує свій транзитний торговельний проект «Один пояс, один шлях», стратегічне значення для успіху якого має каспійський регіон.
У підсумку підписаний документ є плодом компромісу та врахував позиції усіх країн, які мають берегову лінію на Каспії. Змістовно сторони домовилися поділити шельф Каспійського моря на виняткові економічні зони кожної з країн, але надводна частина моря залишилась у спільному користуванні, адже Каспійське море визнано «внутрішнім морем».
Також у Договорі зафіксовано положення, на якому найбільше наполягали Росія та Іран. Ідеться про заборону створення на Каспійському морі іноземних військових баз, які належать країнам, що не мають виходу до Каспійського моря.
Російська дипломатія подає підписання цього Договору як свою велику перемогу. Резонанс від цього є небезпечним для України, адже після запуску в експлуатацію так званого Кримського мосту ускладнився прохід суден до Маріуполя і Бердянська Керченською протокою.
Причому російська сторона наголошує, що Азовське море повинно й надалі мати статус «внутрішнього моря», яке перебуває у спільному користуванні Росії та України.
Однак анексія Криму та бойові дії на Донбасі принципово змінюють ситуацію, створюючи додаткові загрози для національної безпеки України.
Запорукою нейтралізації цієї загрози може бути посилення Військово-Морських сил України, зокрема шляхом можливої оренди декількох крейсерів і корветів у США. Інакше Чорноморсько-Азовсько-Каспійський регіон перетвориться на військову «вотчину» Росії.