Ім’я ве­ли­ко­го іта­лій­сько­го ком­по­зи­то­ра, скри­па­ля-вір­туо­за Нік­ко­ло Па­га­ні­ні дав­но є уза­галь­не­ною на­звою для тих, хто на­ба­га­то пе­ре­вер­шив ін­ших у ви­ко­нав­сько­му мис­тец­тві гри на скрип­ці. Звіс­но, та­ких лю­дей — не­ба­га­то у сві­ті. І од­ним із них був не­за­бут­ній Бо­го­дар Ко­то­ро­вич (1941–2009).

Видатний музикант, народний артист України, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка, премії ім. Володимира Вернадського, професор, член-кореспондент Академії мистецтв України, фундатор української скрипкової школи, засновник і художній керівник Національного камерного ансамблю «Київські солісти».
Всесвітньо відомий український скрипаль Богодар Которович, ім’я якого ще за життя стало легендою й назавжди вкарбоване в золотий фонд вітчизняного та світового мистецтва, свого часу був єдиним українським скрипалем, який серед небагатьох виконавців світового рівня удостоєний честі грати на унікальній скрипці Нікколо Паганіні Cannone («Вдова Паганіні») роботи відомого італійського майстра Гварнері д’Ельджезу.
Сам Нікколо Паганіні заповідав не грати на цій скрипці після його смерті. Проте заповіт порушено, і час від часу на ній грають скрипалі-віртуози з різних куточків світу.

Все­ук­ра­їн­ська ви­став­ка «Су­час­не мис­тец­тво вог­ню» у Цен­траль­но­му бу­дин­ку ху­дож­ни­ка на Львів­ській пло­щі пред­став­ляє ви­ро­би де­ко­ра­тив­но­го мис­тец­тва з ху­дож­ньо­го скла, ке­ра­мі­ки та ме­та­лу, про­цес ство­рен­ня яких по­в’яза­ний із ви­ко­рис­тан­ням вог­ня­ної сти­хії.

Термін «мистецтво вогню» (від франц. groupe des arts du feu) народився і поширився в Європі доби розквіту стилю модерн (1886–1914), коли тяжіння до синтезу мистецтв посприяло надзвичайному розвитку декоративного мистецтва. Саме за доби модерну в Україні, як і в інших європейських державах, у галузі декоративної кераміки, скла і художнього металу відбувалося створення численних виробів, у яких стиралися межі між декоративним та ужитковим мистецтвом.
Вивчення історії мистецтва «повороту століть» дає змогу провести певні паралелі між новаціями стилю модерн і схильністю сучасних майстрів до сміливого прийняття нетривіальних форм і мотивів, що іноді випереджують розуміння сучасників. Доба модерну в Україні була відзначена спільними пошуками національного стилю і прагненням до створення «нового мистецтва».

У нас не так ба­га­то жі­нок-ди­ри­ген­тів. Але як­що за ди­ри­гент­ським пуль­том — пред­став­ни­ця пре­крас­ної по­ло­ви­ни люд­ства, то вже це на­лаш­то­вує гля­да­чів на те, що зов­сім ско­ро пе­ред ни­ми від­криє­ть­ся ви­шу­ка­не му­зич­не дій­ство.

Саме так і сталося в Національній опереті України, де два дні поспіль можна було насолодитися дивовижною музикою родини Штраусів під час концертів «Штраус в опереті». А диригентом-постановником цього мистецького свята виступила заслужена артистка України Оксана Мадараш.
— Цей проект має шалений успіх. Ми граємо концерти два дні поспіль і маємо аншлаги. Це пояснюється тим, що музика Штраусів завжди сприймається з особливим піднесенням. Однак при легкості звучання вона надзвичайно складна у виконанні, енергетично витратна для оркестру. Музика родини Штраусів — це бренд. Її варто виконувати в найкращих віденських традиціях, передаючи через звуки змістовну картинку, певний сюжет, але обов’язково це треба робити легко, вишукано, стильно і з шиком, — розповіла пані Оксана.
Як завжди, трупа театру, яка ніколи не шукала легких шляхів, поставила перед собою надскладне завдання, адже для успіху мало бути лише закоханим у музику Штраусів — потрібно ще грати майстерно, з душею і натхненно. Як засвідчив концерт, і цього разу театру вдалося впоратися із завданням, адже кожен номер глядачі проводжали бурхливими оплесками.

Ук­ра­їн­ський уряд, по­тра­пив­ши в енер­ге­тич­ну паст­ку, ось уже кіль­ка мі­ся­ців по­спіль в ав­раль­но­му по­ряд­ку на­ма­гає­ть­ся ви­пра­ви­ти си­ту­ацію з ка­тас­тро­фіч­ною не­ста­чею енер­го­но­сі­їв. Шля­хи роз­в’язан­ня уря­дов­ця­ми енер­ге­тич­ної кри­зи в Ук­раї­ні, яка мо­же будь-яко­го дня спро­во­ку­ва­ти со­ці­аль­ний ви­бух, у прин­ци­пі, но­виз­ною не ви­різ­няю­ть­ся.
Хо­ча, ви­зна­ють на­віть за­тя­ті скеп­ти­ки, жор­сто­кі ад­мі­ніс­тра­тив­ні за­хо­ди, спря­мо­ва­ні на су­во­ре за­ощад­жен­ня, зок­ре­ма га­зу, в ни­ніш­ній си­ту­ації ви­прав­да­ні. Вод­но­час ни­ні де­да­лі час­ті­ше чу­ти го­ло­си що­до ма­лої ре­зуль­та­тив­но­сті спроб ли­ше са­ми­ми ди­рек­тив­ни­ми ме­то­да­ми впли­ну­ти на си­ту­ацію на енер­ге­тич­но­му рин­ку, який на­га­дує тяж­кох­во­ро­го па­ці­єн­та на ру­ках ма­ло­ква­лі­фі­ко­ва­них лі­ка­рів.

Ключове слово «заощадити»...
Одним із документів, на котрий урядові чиновники покладали певні надії в намаганні запобігти енергетичній кризі, була постанова Кабінету Міністрів України від 9 липня 2014 року «Деякі питання забезпечення населення, підприємств, установ та організацій природним газом до кінця опалювального сезону 2014/2015 року». Згідно з цим документом, з 1 серпня 2014 року кожна область мала на 30 відсотків скоротити використання природного газу.

Є у скла­ді Зброй­них Сил Ук­раї­ни струк­ту­ра, про яку ма­ло пи­шуть га­зе­тя­рі і май­же не зні­ма­ють сю­же­тів те­ле­ві­зій­ни­ки. Це — Вій­сь­ко­ва служ­ба пра­во­по­ряд­ку.
Про ви­то­ки її ство­рен­ня, зав­дан­ня, по­кла­де­ні на неї, роз­по­ві­дає на­чаль­ник Вій­сько­вої служби право­по­рядку ЗС України — Го­лов­но­го управ­лін­ня Вій­сь­ко­вої служ­би пра­во­по­ряд­ку ЗСУк­раї­ни ге­не­рал-майор Олек­сандр Дуб­лян.

— Сьомого березня 2003 року український парламент ухвалив Закон «Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України», — говорить Олександр Володимирович. — Цю дату ми і вважаємо нашим днем народження (усміхається). Час, що минув відтоді, довів: це рішення було правильним і своєчасним.
— Але ж на той час діяли, та й зараз діють органи військової прокуратури, які теж опікуються дотриманням законності. Навіщо знадобилася ще одна правоохоронна структура?
— У роки, що передували заснуванню цієї служби, тисячі офіцерів Збройних Сил залучали до виконання завдань патрульно-постової служби, охорони заарештованих, які утримувалися на гауптвахтах тощо. Отже, їх відволікали від виконання функціональних обов’язків, зокрема занять з бойової підготовки. Це — по-перше.

То­рік Ук­раї­на при­єд­на­ла­ся до Іні­ці­ати­ви про­зо­ро­сті ви­до­був­них га­лу­зей. Це між­на­род­ний стан­дарт звіт­но­сті, від­по­від­но до яко­го дер­жа­ва, яка до­лу­чи­ла­ся до Іні­ці­ати­ви, має що­річ­но опри­люд­ню­ва­ти ін­фор­ма­цію про лі­цен­зі­атів, які пра­цю­ють у сфе­рі роз­роб­ки і ви­до­бут­ку вуг­ле­вод­не­вих ре­сур­сів. В Ук­раї­ні це сто­су­ва­ти­меть­ся ру­до­ви­до­був­ної і ву­гіль­ної сфе­ри.

Наша країна буде зобов’язана публікувати не тільки дані про власника ліцензії, а й про кінцевого власника, тобто беніфеціарія. Також цей стандарт прозорості вимагає, щоб компанії оприлюднювали всі платежі, які здійснювали до різних бюджетів. А уряд і місцева влада оприлюднюють кошти, які надходять до них у рамках соціальних програм як податки від міжнародних партнерів і компаній. Така інформація має бути доступною для всіх громадян.
Компанії, які працюють у видобувній галузі, мають оприлюднювати дані про те, скільки видобули ресурсів, на якій території працювали. Нині така інформація в Україні закрита, але відповідно до стандарту прозорості має бути відкритою. Нещодавно Європарламент прийняв зобов’язання, відповідно до якого на території ЄС будуть розкриватися дані про кінцевих власників усіх ліцензій, тож беніфеціарне право запроваджується в Євросоюзі майже повністю.

Спо­лу­че­ні Шта­ти Аме­ри­ки го­то­ві на­да­ти ук­ра­їн­сько­му уря­ду 2 млрд дол. як до­дат­ко­вий па­кет мак­ро­еко­но­міч­ної до­по­мо­ги. Пер­ший транш кре­ди­ту в 1 млрд на­ша кра­їна мо­же от­ри­ма­ти до по­чат­ку лі­та, по­ві­до­ми­ли у каз­на­чей­стві США. Але пе­ред цим уряд має ви­ко­на­ти п’ять умов.

Передусім — розпочати активну боротьбу з корупцією, продовжити реформи, відновити економічну стабільність, розбудовувати енергетичний сектор і створити базу для сталого бізнесрозвитку. Якщо офіційний Київ і надалі дотримуватиметься всіх взятих на себе зобов’язань, уряд і Конгрес США нададуть нашій державі ще 1 млрд дол. до кінця поточного року.
Україні вкрай необхідні кредити, які дадуть можливість розраховуватися за зовнішніми зобов’язаннями. Як правило, міжнародні кредитори не дають гроші на проїдання. Торік наша країна позичила 9 млрд дол., а віддала 14 млрд зелених. Якби не отримала позики, страшно уявити, що було б із валютним курсом і державним бюджетом, кажуть урядовці.
За словами глави уряду Арсенія Яценюка, додатковий американський кредит піде на відновлення економіки України та фінансову стабілізацію.

Стат­тя під та­ким за­го­лов­ком бу­ла вмі­ще­на в га­зе­ті «Де­мо­кра­тич­на Ук­раї­на» 12 ве­рес­ня 2014 ро­ку. На­га­да­ємо: в ній іш­ло­ся про те, що бо­яр­ський бу­ди­нок від­по­чин­ку для не­зря­чих руй­нує­ть­ся. ЦП УТОС не вжи­ває за­хо­дів до йо­го ре­мон­ту, хоч, за сло­ва­ми В. Б. Цап­лі­на, чле­на УТОС, го­ло­ви гро­мад­сько­го ко­мі­те­ту в спра­вах за­хис­ту та від­нов­лен­ня бо­яр­сько­го бу­дин­ку від­по­чин­ку, для цьо­го бу­ли всі мож­ли­во­сті, в то­му чис­лі й фі­нан­со­ві.

Як і належить у таких випадках, редакція надіслала свою публікацію в установи, які б мали дієво відреагувати на порушене питання (ЦП УТОС, Міністерство соціальної політики), голова громадського комітету в справах захисту та відновлення боярського будинку відпочинку В’ячеслав Цаплін із власної ініціативи надіслав своє звернення і нашу публікацію до Комітету в справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів Верховної Ради України.
На превеликий жаль, усі інстанції відповіли на наш запит... мовчанням, хоч відтоді минуло чотири місяці.
Отож будинок руйнується. Незрячі потерпають. Оздоровитися, відпочити їм ніде. В’ячеслав Цаплін, як людина небайдужа, хвилюється, б’є у всі дзвони, але поки що безрезультатно. І от знову звернувся до редакції.

Під го­ло­ву­ван­ням мі­ніс­тра со­ці­аль­ної по­лі­ти­ки Пав­ла Розенка 19 січ­ня п. р. від­бу­ла­ся на­ра­да з фа­хів­ця­ми мі­ніс­тер­ства що­до ле­га­лі­за­ції за­ро­біт­них плат.

Міністр зауважив, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», поданий Кабінетом Міністрів, був ухвалений 28 грудня 2014 р. Верховною Радою України із пропозиціями фракцій парламентської коаліції.
Зокрема, ставка єдиного соціального внеску зменшується у 2015 р. до 14,6% (коефіцієнт — 0,4) за умови: якщо загальна база нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовими договорами, у 2,5 раза більша або перевищує загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 р.; середня заробітна плата на підприємстві зросла мінімум на 30% порівняно із середньою заробітною платою за 2014 р.; середній платіж на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта 0,4 становить не менш ніж 700 грн; середня заробітна плата на підприємстві не менша від трьох мінімальних заробітних плат.
П. Розенко доручив створити робочу групу із фахівців Міністерства, Пенсійного фонду, Державної фіскальної служби та інших заінтересованих сторін з метою розробки роз’яснень та налагодження роботи відповідно до закону. Оскільки є готовність уряду реагувати на певні виклики та за потреби коригувати закон, слід забезпечити й конструктивну співпрацю з бізнес-структурами, зазначив він.

«Чо­ло­ві­ки і жін­ки є рів­но­прав­ни­ми» — запи­са­но у ст. 3 ні­мець­кої кон­сти­ту­ції. А дій­сність? Згід­но з опи­ту­ван­ням YouGov на за­мов­лен­ня пре­со­вої аген­ції ДПА, май­же три чвер­ті нім­кень пе­ре­ко­на­ні, що му­сять бу­ти кра­щи­ми, аби до­сяг­ти в ро­бо­ті то­го са­мо­го, що й чо­ло­ві­ки. 
Різ­ни­ця у за­ро­біт­ках май­же не змі­ни­лась із се­ре­ди­ни 90-х ро­ків: за да­ни­ми Єв­ро­ста­ту, нім­ке­ні за­роб­ля­ють на 22% мен­ше, ніж чо­ло­ві­ки. Фе­де­раль­не мі­ніс­тер­ство з пи­тань сім’ї, жі­нок і мо­ло­ді ви­знає, що у пи­тан­ні рів­но­прав’я ма­ють ще ба­га­то до­ро­би­ти.

На перший погляд нема чого ламати списи — канцлером Німеччини вже дев’ять років є Ангела Меркель. У її кабінеті жінки очолюють п’ять міністерств, у тому числі таке важливе — і визнане донедавна за типово чоловіче — міністерство оборони. У бундестазі депутатки займають вже третину місць (у ВР України — 11,1%).
У списку найвпливовіших жінок світу, за версією журналу «Форбс», Меркель багато років посідає перше місце. А ось у рейтингу найбільш впливових жінок у бізнесі журналу «Форчун» землячок пані канцлера нема. Випадковість? Радше віддзеркалення становища німецьких жінок — сильного в політиці, значно слабшого в економіці й науці.