У США, каже Прем’єр, відзначили прогрес української влади з цілої низки напрямів, у тому числі в заходах боротьби з корупцією і повернення до фінансової стабілізації. Уряд продемонстрував, що співпрацює з парламентською коаліцією, і разом вони здатні приймати складні, правильні рішення.
Найболючішою в нашій країні буде енергетична реформа. З міжнародними кредиторами були погоджені етапи підвищення тарифів на енергоносії, але глава уряду вважає, що треба змінити графік і прискорити темпи приведення вартості природного газу та послуг компаній теплокомуненерго до ринкового рівня.
Ідея така: щойно підвищаться тарифи, зменшиться сума дотацій «Нафтогазу», і гроші, вивільнені з дотацій, доходи, отримані компанією «Укргазвидобування», будуть спрямовані на прямі субсидії малозабезпеченим. Торік на покриття дефіциту «Нафтогазу» уряд переказав 110 млрд грн, у бюджеті-2015 на це передбачено 32 млрд. Якщо дефіцит «Нафтогазу» скоротиться втричі, то впродовж трьох років компанія зможе вийти на беззбитковість.
Після підвищення газових цін на субсидії зможуть претендувати 15–20 млн українців — це майже половина населення країни. При збільшенні тарифів треба брати до уваги ключовий фактор — рівень оплати праці наших співгромадян. Адже, якщо надто високо підняти планку, можна не отримати доходів, на які розраховували, — у людей не вистачатиме грошей на оплату комунальних послуг.
Зараз найнижчий рівень розрахунків із компаніями теплокомуненерго — 50% від загального обсягу послуг. Це негативно впливає на фінансову стабілізацію «Нафтогазу». При зменшенні вартості нафти зменшиться й вартість природного газу, який отримує Україна. Також на газові ціни впливатиме й те, що 60% блакитного палива країна вже отримує від європейських партнерів.
Якщо тарифи зростуть до ринкового рівня, зменшиться споживання газу, українці будуть його активно економити. А європейські партнери дадуть кредити на 20 років за ставкою 1,5% на програми енергоефективності, в тому числі на утеплення будинків, заміну покрівель. На це під низькі відсотки можна буде взяти позику і в «Ощадбанку», обіцяє глава уряду.
Влада пропонує розділити «Нафтогаз» на три компанії, які займатимуться видобутком газу, його транспортуванням і поставками споживачам, а також має намір залучити до модернізації газотранспортної системи європейських та американських інвесторів.
Росія продовжує демонструвати свою силу і винятковість, і навіть шантажує Європу, яка боїться замерзнути без російського блакитного палива. Європейці ж дедалі більше замислюються над тим, як позбутись енергетичної залежності від РФ. Черговим моментом істини після відмови РФ від реалізації проекту «Південний потік» стане визначення ставлення ЄС до ідеї перенаправлення газового транзиту в обхід України через Туреччину.
Через «Південний потік» планувалося качати газ із РФ до Болгарії, а потім до інших країн ЄС. Тепер Росія має намір спорудити так званий «Турецький потік» і продавати блакитне паливо Європі на кордоні Туреччини та Греції. Єврокомісія вже взялася вивчати цю ідею «Газпрому». У «Нафтогазі» вважають плани перенаправлення газу через Туреччину блефом, адже вони мають суттєві технічні ризики та передбачають величезні фінансові витрати.
Росія, зауважують експерти, пропонує змінити правила — продавати газ не кінцевому споживачу, а визначити кінцеву точку на території Туреччини, в якій блакитне паливо передаватиметься європейським споживачам. Інфраструктури у Європі для цього немає. Росія заявляє, що побудує її найближчим часом, аби європейці не залишилися без палива.
Експерти зазначають, що поки не укладено ніяких угод щодо будівництва нового газогону — проект існує лише в уяві керівництва РФ. Аби змінити точку передачі газу з кордону України та Європи на турецько-грецьку, треба переглянути всі газові контракти. Перш за все з «Газпромом», який постачає газ європейським споживачам, і на транзит газу українською територією і територією держав Східної та Центральної Європи.
Найгірший варіант, якщо Європа погодиться на новий російський проект, і він почне реалізовуватись. Як наслідок — зменшаться обсяги транзиту через територію України. Навіть якщо проект буде реалізований наполовину (у «Газпромі» заявляють про потужності у 63 млрд кубів), прокачування 30 млрд кубів робить нерентабельною роботу нашої ГТС.
Нині чимало вітчизняних споживачів отримують газ із газогонів, які приєднані до магістральних газопроводів. Якщо постачання блакитного палива на цих маршрутах припиниться, доведеться будувати газогони, які будуть з’єднувати українських споживачів з працюючими маршрутами, аби не залишились без газу населення і промислові підприємства.
Однозначно стверджувати, що «Турецький потік» буде реалізований, не варто. Але не зважати на такі ідеї РФ було б помилкою для української влади. Тож необхідно завчасно розробити план на випадок спорудження нового газогону. На жаль, вся співпраця з Росією, визнає глава уряду й експерти, присмачена політикою.
Олена КОСЕНКО