Най­по­пу­ляр­ні­ша пар­тія Іс­па­нії ще рік то­му на­віть не іс­ну­ва­ла. Як­що у на­ступ­но­му ро­ці во­на ви­грає ви­бо­ри, то Іс­па­нії, яку ми зна­ємо, не ста­не.

На початку листопада, вперше від часів відновлення демократії в Іспанії, найпопулярнішим угрупованням були не соціалісти, не права Народна партія. В опитуванні, проведеному газетою «Ель Паїс» найбільшу підтримку отримало «Подемос» (Podemos — від Yes, we can Барака Обами) — угруповання, яке бореться з корупцією, засноване лише в січні цього року в результаті громадянської ініціативи, а існує воно лише завдяки дотаціям користувачів соціальних мереж.
«Подемос» — це залишки і спадкоємці руху «обурених», який у травні 2011 року збурив усю країну. Їхні представники вирішили перед цьогорічними виборами до Європейського парламенту врешті розгорнути діяльність у масштабі всієї країни. У січні з’явився маніфест «Подемос», а вже у травні, після виборчої кампанії, проведеної переважно в Інтернеті, за це угруповання проголосували 1,2 мільйона іспанців.
«Подемос» переконує, що не належить ні до «лівиці», ні до «правиці», а є тією «новою силою, яка бореться зі старою кастою», і запрошує у свої шеренги також розчарованих виборців правлячої Народної партії. Проте дослідження показують, що останні воліють узагалі не йти на вибори, ніж віддати голос за партію, яку на їхніх очах формують послідовники Фіделя Кастро і соціалізму у венесуельському стилі, прихильники незалежності Каталонії та апологети ЕТА.

Ро­сія пе­ре­жи­ває фі­нан­со­ву кри­зу. Але най­важ­ли­ві­шим дже­ре­лом проб­лем є не­спро­мож­ність си­ро­вин­ної мо­де­лі ро­сій­ської еко­но­мі­ки і зрос­та­юча па­то­ло­гія де­да­лі ко­рум­по­ва­ні­шої і не­ефек­тив­ної по­лі­тико-еко­но­міч­ної сис­те­ми.

Формально Кремль дистанціювався від проблем. Президент Путін публічно не робив програмних заяв на тему фінансово-економічної кризи, а його речник Дмитро Пєсков вказав на Центральний банк і уряд як на органи, відповідальні у цій ситуації.
Нинішня фінансова криза Росії — лише частина серйозніших проблем російської економіки. Вона виражається не тільки значним послабленням російської валюти. Таку ситуацію створили три групи чинників: різкий відтік іноземного капіталу, зростаюча інфляція, зниження росту ВВП.
Перша і найважливіша — структурні проблеми. Маємо справу з вичерпанням потенціалу розвитку моделі російської економіки на основі експорту енергетичної сировини (нафти, нафтопродуктів, природного газу), які приносять до 70% доходів від експорту, 50 — бюджетних доходів і 20% — ВВП Росії. Це чітко проявилось у 2012-2013 роках, коли, незважаючи на збереження високих цін на нафту на світових ринках, російська економіка систематично сповільнювала ріст (3,4% росту ВВП у 2012 році, 1,3% — у 2013-му).

Рік, який стрім­ко стає «ста­рим», уві­йде в іс­то­рію як час ра­ди­каль­но­го по­глиб­лен­ня сис­тем­ної кри­зи су­час­них між­на­род­них від­но­син. Справж­нє ви­про­бу­ван­ня пе­ре­жи­ва­ють як дав­ні тео­рії дип­ло­ма­тії, так і ак­ту­аль­ні прак­ти­ки дип­ло­ма­тич­них від­но­син. Цей рік — шос­тий в іс­то­рії гло­баль­ної сві­то­вої кри­зи, яка роз­по­ча­ла­ся во­се­ни 2008 ро­ку.

Змістовним і напруженим був 2014 рік у багатьох країнах Євросоюзу. 18 вересня 2014 року на референдумі в Шотландії перемогли прихильники збереження єдності з Великою Британією. Цей результат виявився позитивним для Іспанії, адже зірвав референдум щодо проголошення незалежності Каталонії.
Фінансово-політична криза тривала у Греції та Португалії. Не відбулося позитивних зрушень у процесі врегулювання конфлікту між грецькою і турецькою громадами на Кіпрі. В Італії уряд Маттео Ренці проводив жорсткі бюджетні скорочення та антикорупційні процеси. Символічно, що 1 січня 2014 року Латвія перейшла на спільну європейську грошову одиницю євро. 1 січня 2015 року такий самий крок останньою серед балтійських країн — членів Євросоюзу зробить Литва.
Упродовж 2014 року тіснішими стали українсько-польські та українсько-німецькі відносини. Позитивні зрушення спостерігалися також в українсько-французьких відносинах. Зокрема, Франція відмовилася поставити в Росію вертольотоносець типу «Містраль». У листопаді 2014 року етнічний німець Клаус Йоханніс переміг на президентських виборах у Румунії, довівши тим самим позитивність румунського членства в Євросоюзі для демократичної консолідації багатонаціонального румунського суспільства.

Це свя­то скла­да­ло­ся по­сту­по­во, і в ньо­го є своя не­ймо­вір­но ці­ка­ва іс­то­рія. Поч­не­мо з то­го, що пер­віс­ні лю­ди не ве­ли лі­то­чис­лен­ня і не за­мис­лю­ва­ли­ся, який рік на­стає. Прос­то теп­ле лі­то змі­ню­ва­ло­ся до­що­вою осін­ню, за нею при­хо­ди­ла сніж­на зи­ма, а піс­ля дов­гих хо­ло­дів з’яв­ля­ли­ся струм­ки. Од­ні на­ро­ди ра­ху­ва­ли, скіль­ки во­ни зу­стрі­ли ве­сен, ін­ші — скіль­ки пе­ре­жи­ли зим.

Традиція святкувати Новий рік прийшла з Давньої Месопотамії. Тут щороку слідом за 21-м днем місяця нісану (день весняного рівнодення) починала прибувати вода в річці Тигр, а через два тижні — у Євфраті. Саме тому всі землеробські роботи починалися в цьому місяці. Жителі Месопотамії зустрічали цей день барвистими процесіями, піснями і танцями. У цей час заборонялося працювати, карати, вершити суди. Клинопис на одній із глиняних табличок повідав про те, що це були дні неприборканої волі, коли весь світовий порядок перевертався догори дригом, і раб перетворювався на пана.
У Древній Греції Новий рік починався у день літнього сонцестояння — 22 червня. Святкування відкривалося ходою сатирів на честь бога виноробства. Пізніше, за часів Перикла і Сократа, сатирів замінили жерці. Щоразу під Новий рік вони збиралися на околицях Афін, рядилися в козлячі шкури і бекаючими голосами оспівували Діоніса.
У Древньому Єгипті Новий рік святкували влітку під час розливу Нілу. У ніч з 19 на 20 липня жерці в парадному одязі прямували в заздалегідь визначене місце, піднімали обличчя до чорного південного неба, намагаючись першими помітити, коли зійде над горизонтом найяскравіша зірка — Сіріус. Її поява на небосхилі означала настання Нового року.

Ви­хо­дить на фі­ніш­ну пря­му ста­рий, ду­же не­прос­тий 2014 рік. Від но­во­го ро­ку ми че­ка­ємо Ми­ру в на­шо­му До­мі. Ас­тро­ло­ги ка­жуть, що 2015-й — рік Ко­зи, за схід­ним го­ро­ско­пом, бу­де емо­цій­ним, на­си­че­ним різ­ни­ми по­ді­ями, вда­лим для біз­не­су та роз­вит­ку, а ще — до­по­мо­же вре­гу­лю­ва­ти кон­флік­ти.
На їх­ню дум­ку, в но­во­му ро­ці про­це­си, які тяг­ну­ли­ся остан­ні кіль­ка ро­ків і до­да­ва­ли хао­су в на­ше жит­тя, на­реш­ті за­кін­чать­ся, поч­не ста­бі­лі­зу­ва­ти­ся по­лі­тич­на й еко­но­міч­на об­ста­нов­ка у сві­ті. Якість жит­тя ба­га­тьох жи­те­лів пла­не­ти по­ліп­ши­ть­ся, а кри­за, яка тур­бу­ва­ла ба­га­то дер­жав про­тя­гом остан­ніх ро­ків, за­вер­шить­ся.
Ін­ши­ми сло­ва­ми, рік Ко­зи має ста­ти пе­ре­лом­ним. У цей рік од­на епо­ха змі­нює ін­шу, все люд­ство в чер­го­вий раз ди­вить­ся в май­бут­нє з ве­ли­кою на­дією.

Часу до Нового року залишається обмаль, а встигнути треба дуже багато: завершити важливі справи, підбити підсумки за рік і намітити плани на майбутнє. Чим ближче 31 грудня, тим активнішими стають наші дії.
Новий рік — барвисте, найчарівніше і найвеселіше свято, адже вміщує в себе і католицьке Різдво (25 грудня), і сам Новий рік, і православне Різдво (7 січня), і Старий Новий рік (14 січня). Із символами нашого Нового року все зрозуміло: у нас головне — ялинка, Дід Мороз, снігурі, іграшки, мандарини і досі (хоч як дивно!) олів’є та оселедець під шубою. Але, крім нашого народного свята, є ще Новий рік за східним гороскопом, який у нас теж користується великою популярністю, — настає рік Синьої Дерев’яної Кози. За іншою версією, цей рік також називають роком Вівці, однак тут ніякої різниці для нас немає, лише в назві.

Рік 2014-й до­бі­гає кін­ця. На­пев­но, не бу­де яки­мось від­крит­тям те­за про те, що са­ме він ви­явив­ся най­тра­гіч­ні­шим у но­віт­ній ук­ра­їн­ській іс­то­рії. Вод­но­час, цей рік при­ніс нам звіль­нен­ня від дик­та­ту­ри, кот­ра на­су­ва­ла­ся на дер­жа­ву та її гро­ма­дян. А ще — по­да­ру­вав на­дію на влас­ні си­ли. Бо хоч хто і як би ана­лі­зу­вав 2014-й, усі збі­гаю­ть­ся на дум­ці, що гро­ма­дян­ське су­спіль­ство в Ук­раї­ні вже сфор­му­ва­ло­ся. І са­ме во­но ни­ні здат­не тво­ри­ти по­даль­шу іс­то­рію рід­ної зем­лі...
Але це — в май­бут­ньо­му. А по­ки що про­по­ну­ємо стис­ло при­га­да­ти най­го­лов­ні­ші пе­ри­пе­тії ро­ку, що від­хо­дить за об­рій.

Січень
Початок 2014-го, передусім, запам’ятався рекордною кількістю громадян, котрі вийшли зустрічати його на головну площу столиці України. У ті дні Революція гідності була в розпалі. Майдан Незалежності уже пережив кілька штурмів, але вистояв і був готовий до подальшої боротьби. Але перед тим, як її продовжувати, сто тисяч киян та гостей столиці зібралися на Новорічне віче.
Святковий перепочинок, наданий минулою владою та її охоронцями протестувальникам, тривав недовго. Одна з найголовніших подій січня, про яку й досі згадують дуже часто, сталася 16 числа. Термін «закони 16 січня» став збірним при визначенні цинічних спроб придушити будь-які натяки на протести і остаточно запровадити в Україні диктатуру: парламентські рішення забороняли практично все — мітинги, пікетування, проїзд автоколон...