Тобто сподівається, що продукт таки вироблений без застосування хімічних добрив, ГМО, містить багато поживних речовин і не може зашкодити здоров’ю.
Однак таких споживачів доведеться розчарувати. Маркування «органічний», «органік», organic тощо часто використовується суб’єктами господарювання некоректно. Надана інформація не має відповідного підтвердження і вводить в оману споживачів.
Хтось із них чортихнеться й більше не купуватиме такого «натурпродукту», а є й такі, що скаржаться до Антимонопольного комітету. Реагуючи на звернення, Комітет щоразу проводить дослідження щодо наявності у діях виробників «органіки» ознак порушення, а також поширення інформації, що вводить в оману покупців і створює умови для недобросовісної конкуренції на ринку.
Під час таких досліджень контролери виявляють у торговельних мережах значну кількість продукції, яка на етикетках (упаковках) безпідставно містить позначення «органічний», «органік», organic. Часто її вартість значно вища від тієї, де немає таких позначень.
А згідно з чинним законодавством у сфері виробництва та реалізації органічної продукції (сировини) суб’єкту господарювання забороняється без дотримання певних умов маркувати продукцію позначкою «органік». Йому слід пройти процедуру погодження і отримати дозволи.
При цьому законодавчо захищено обидві сторони (споживач і виробник), оскільки за Конституцією (ст. 50) кожен громадянин має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування в разі його порушення. Також гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту та право на її поширення.
Більш конкретні норми прописано у Законі «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини», який спрямований на забезпечення належного функціонування цього ринку, а також на гарантування впевненості споживачів у продуктах та сировині, маркованих як органічні.
Згідно з документом здійснювати таке виробництво мають право фізичні та юридичні особи, які пройшли оцінку відповідності виробництва органічної продукції (сировини), отримали сертифікат відповідності та включені до Реєстру виробників органічної продукції (сировини).
Правові та організаційні засади здійснення оцінки відповідності, а також розроблення, прийняття та застосування технічних регламентів і передбачених ними процедур такої оцінки визначено в іншому Законі — «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності».
Так, під оцінкою відповідності розуміють процес, в ході якого доведено, що визначені вимоги щодо продукції виконано. Процес цей контролюється акредитованим органом з оцінки відповідності, який і сам має відповідати вимогам національних стандартів, гармонізованих із міжнародними та європейськими.
Отже, обов’язковий ланцюжок виглядає так: проходження оцінки відповідності виробництва органічної продукції (сировини), отримання сертифіката відповідності, занесення до Реєстру виробників органічної продукції (сировини).
Цей Реєстр має бути відкритим та загальнодоступним. Він оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, тобто Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Фізичні або юридичні особи, не занесені до Реєстру виробників органічної продукції (сировини), не мають права здійснювати таке виробництво.
Чинним законодавством не тільки закріплено особливий порядок визнання виробників органічної сільськогосподарської продукції та сировини, але й визначено особливості її маркування.
Аби гарантувати споживачеві якість таких товарів, їх маркують спеціальним державним логотипом, який є обов’язковим. Він складається з напису «органічний продукт» та відповідного графічного зображення. Дозволяється також застосування недержавних (приватних) логотипів, запроваджених безпосередньо суб’єктами господарювання (їхніми об’єднаннями), які здійснюють виробництво, реалізацію органічної продукції (сировини).
Використання державного логотипа встановленого зразка та маркування органічної продукції (сировини) можливе лише за наявності відповідного сертифіката. На маркуванні також зазначаються кодові номери органу з оцінки відповідності, який здійснив підтвердження відповідності.
І хоча все чітко та зрозуміло прописано у чинному законодавстві, порушень на цих теренах — хоч відбавляй. Охочих запевнити покупця в органічності свого товару досить багато. Це підтверджують численні дослідження АМКУ, який намагається захистити споживачів від оманливої інформації і придбання так званих натурпродуктів, а сумлінних виробників — від недобросовісної конкуренції їхніх колег.
Щоправда, є ще одна вагома причина, яка стримує суб’єкти господарювання від сертифікації: наразі Реєстру виробників органічної продукції (сировини) на офіційному веб-сайті Державної служби в мережі Інтернет за посиланням http://www.consumer.gov.ua/default.aspx не знайти. Його просто не існує, а отже, жодного виробника в нього не включено.
Тож виходить так, що справжня органічна продукція у нас може бути лише імпортована, вироблена відповідно до законодавства країн походження та підтверджена сертифікатом. Жодної додаткової перевірки в Україні вона не потребує.
Що ж до вітчизняної продукції, то чи не всі так звані гарантії на етикетках щодо органічних властивостей (вироблена без застосування хімічних добрив, пестицидів, ГМО, консервантів) щонайменше досить сумнівні, а іноді й протиправні.
Згідно із Законом «Про захист від недобросовісної конкуренції» забороняється суб’єкту господарювання поширювати інформацію, яка вводить в оману споживача. Якщо ж виробник позиціонує власну продукцію як органічну та таку, що виготовлена відповідно до чинного законодавства у сфері виробництва та реалізації органічної продукції (сировини), але робить це без належного на те підтвердження, то такі його дії можуть вважатися порушенням законодавства.
Спираючись на ці норми, Антимонопольний комітет визнає їх протиправними, провівши відповідні дослідження. Ось і недавно черговій партії виробників «органічної» продукції було надано обов’язкові до розгляду рекомендації щодо припинення дій, пов’язаних із поширенням неправдивої інформації, аби вони утрималися від подібного у майбутньому.
Реагувати на зауваження контролерів мають: ТОВ «Юнілайф ПВ», ТОВ «ТД Імперія РА», ТОВ «Арма Інтер Ойл», ФОП Дячишин І. М.
Аналогічна ситуація й на ринку товарів, які виробники маркують написом «еко». Вони також не мають законних підстав на виробництво та/ або реалізацію продукції з позначками «еко», есо, «екологічна», «екологічно чиста», «екологічно безпечна» тощо, не пройшовши процедури екологічної сертифікації.
Однак багато хто це робить. На такі дії до Антимонопольного комітету та його територіальних відділень скаржаться як окремі споживачі, громадські організації, так і інші виробничники, які потерпають від недобросовісної конкуренції.
Фахівці Комітету під час дослідження ринку продукції з екологічним маркуванням з’ясували, що споживачі мало обізнані щодо якості продукції з маркуванням «еко» й не відрізняють її від продукції з позначкою «органік». Хоча насправді між ними різниця є.
Проте не на це зважали фахівці під час дослідження. Увагу зосередили на виявленні суб’єктів господарювання, які незаконно використовують у своїй господарській діяльності позначення «еко» і можуть не лише ввести в оману споживачів, але й отримати неправомірні переваги у конкуренції відносно своїх колег. Зокрема, тих, які не маркують етикетки (упаковки) такими позначеннями.
Із залученням до дослідження територіальних відділень АМКУ було охоплено всю територію України та зібрано інформацію щодо суб’єктів господарювання, які виготовляють та реалізують продукцію з позначками «еко».
Оскільки вона належить до категорії споживчих товарів, тобто є популярною серед споживачів, то підприємці, які неправомірно використовують позначення «еко», можуть посилити свою конкурентну позицію та отримати неправомірні переваги не завдяки власним досягненням, а шляхом поширення неправдивих відомостей щодо характеристик продукції.
На них, як і на підприємців фіктивної органічної продукції, поширюються норми Закону «Про захист від недобросовісної конкуренції». Однак якщо в Антимонопольного комітету немає інформації про те, що такі дії виробників призвели до суттєвого обмеження чи спотворення конкуренції, не завдали значних збитків окремим особам чи суспільству, він обмежується лише рекомендаціями щодо усунення наслідків цих порушень.
Тобто винуватець відбудеться легким переляком і змушений буде припинити маркування, що інформує про екологічні властивості продукції, не підтверджені належним чином.
Процедура така: результати розгляду рекомендацій слід повідомити АМКУ у десятиденний строк із дня їх отримання. За умови їх виконання та вжиття відповідних заходів для усунення наслідків порушення розпочате провадження закривається.
Нещодавно були оприлюднені нові рішення щодо виробників сумнівної екопродукції. У списку — понад 20 підприємств, серед яких: ТОВ «Теплокерамік», ПП «Екоморепродукт», ППВФ «Емаль», ПП «Слов’янська кондитерська фабрика»...
Як бачимо, сфера діяльності товаровиробників досить широка. Тож натрапити на продукцію, яка нібито має бути екологічною, можна запросто, купуючи щось для ремонту оселі чи їстівне на стіл.
Однак і тут не в усьому винуваті самі лише підприємці. Бо якби серед них знайшлися ті, котрі захотіли б сертифікувати свою екологічну продукцію і реалізовувати її споживачам на законних підставах, це б їм не вдалося. Реєстру, куди занести такі суб’єкти господарювання, також не існує.
Хочеться сподіватися, що з набранням чинності новим Законом «Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції» ситуація зміниться на краще. Адже в документі не тільки визначено систему прав та обов’язків суб’єктів ринку органічної продукції, зокрема операторів ринку та органів сертифікації, а й чітко регламентовано вимоги до виробництва, маркування й обігу такої продукції.
У ньому детально виписано процедури сертифікації за галузями. Запроваджено прозорий механізм реєстрації як органів сертифікації, так і операторів ринку. Та найголовніше — в законі не забули про державний контроль (нагляд) за діяльністю суб’єктів ринку органічної продукції та органів сертифікації й встановлено відповідальність за порушення законодавства у цій сфері.
Наразі ж у Держпродспоживслужбі повідомили, що працюють над Реєстром, і запевнили, що на травневій колегії відомства під час розгляду стану справ, які стосуються забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, особливу увагу приділили аналізу заходів державного контролю у сферах безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини.
Наскільки цього достатньо, нехай кожен вирішує сам. Адже незалежно від того, хто ведеться на етикеткову рекламу, а хто ні, всі ми — споживачі. Й, мабуть, усім би хотілося мати змогу купувати хоча б чисті продукти харчування. Особливо з огляду на те, що маємо 289,551 тис. га сільськогосподарських земель з органічним статусом та ще 91,622 тис. га, які перебувають у перехідному періоді.
Тетяна КИРИЛЕНКО
