Особистість
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Вiвторок Березень 19, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 31 Травень 2019 17:34

Тіно Вальді з Надвірної

Rate this item
(0 votes)

5 ЧЕРВНЯ — 90 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ВОЛОДИМИРА ГАВРИЛОВИЧА ЛУЦІВА (1929), УКРАЇНСЬКОГО СПІВАКА, БАНДУРИСТА, МУЗИЧНО-ГРОМАДСЬКОГО ДІЯЧА

Володимир Луців — представник повоєнного покоління. В юності його доля складалась із численних чорних смуг, але він не здавався. Не мав що їсти, тяжко працював, але відкладав кожну зароблену копійчину, щоб віддати за приватні уроки вокалу.
Попри те що жив далеко від рідного краю, ідея державності України завжди була для пана Володимира символом свободи і незалежності.

До речі, саме для того, щоб його не позиціонували як московського співака, змушений був виступати під італійським псевдонімом Тіно Вальді.

Володимир Луців народився 5 червня 1929 року у родині купця Гавриїла та Юлії (з дому Курпель) у місті Надвірна Івано-Франківської області.
За німецької окупації у 1944 році його забирають ще зовсім юним хлопцем до Німеччини, де він закінчив українську гімназію та вступив до Капели бандуристів ім. М. Леонтовича під керівництвом Григорія Назаренка в м. Госляр.
У майстерні братів Гончаренків отримує свою «нерозлучницю»-бандуру, ставши наймолодшим учасником Капели у 1947 році. 1948 року виїжджає до Лондона. Брав приватні лекції вокалу (Бредфорд). Навчався у коледжі св. Трійці (Лондон).
Після двох років навчання переїжджає до Рима, де, успішно склавши екзамени в 1957-му, став студентом престижної Консерваторії Святої Кекілії. Під час навчання багато концертував у європейських країнах.
З 1958 року оселився в Лондоні. Працював у відділі Українського радіо, гастролював як співак під сценічним псевдонімом Тіно Вальді та здобув перші премії на міжнародних конкурсах. Серед нагород: Почесна грамота Відділення Світового конгресу вільних українців, Премія імені Володимира Винниченка.
Професійна кар’єра Володимира Луціва розпочалась у 1961 році, коли він презентував Англію на Міжнародному пісенному конкурсі (тепер Євробачення), де здобув перше місце. Ця перемога у Кнокке (Бельгія) принесла Луціву світове визнання.
Як професійний співак Тіно Вальді працював у міжнародних музичних ревю, концертних шоу, радіо і телевізійних програмах. Виступав на престижних сценах Європи, CШA, Канади, Австралії. У супроводі оркестрів, хорів, фортепіано та улюбленої бандури десятиліттями пропагував українські пісні й думи.
Він також з успіхом виконував широко відомі у світі музики пісні і, зокрема, неаполітанські, які він записав уперше на платівках з українським текстом. Наче палка наснага неба сонячної Італії огортає, коли звучить у його виконанні, приміром, «Ти, моє сонце», але з особливим хвилюванням виконує Володимир Луців пісню «Мама», слова якої наче перегукуються з долею самого маестро.
Звертаючись до пам’яті своєї рідної матері, образ якої немов уособлюється Україною, співає: «...важка до тебе дорога, бо я у чужій стороні. Та я до тебе повернусь знову...»
Володимир Луців був координатором святкування 1000-ліття Хрещення України у Римі у 1988-му, повернення глави УГКЦ кардинала Любачівського (1991) та перепоховання Патріарха Йосипа Сліпого у 1992-му з Апостольської столиці до Львова, Першої міжнародної конференції з боротьби з організованою злочинністю і нелегальним наркобізнесом у Києві у 1994 році та багатьох інших культурно-громадських акцій.
Володимир Луців за кілька десятиліть організував численні міжнародні турне для великих хорів, танцювальних колективів й окремих виконавців за маршрутом від Європи до Америки й навпаки — зокрема, для хору «Гомін» і танцювального ансамблю «Орлик» з Англії до США й Канади (1974), для хору «Думка» із США до Європи (1985), Візантійського хору з Нідерландів в Україну (1990), гастролей Ансамблю пісні й танцю МВС України у США (1995), хору «Голоси Рідженсі» з Англії в Україну (2007) і турне для Хору ім. М. Лисенка з Нідерландів в Україну (2008). Володимир Луців є знаним журналістом — автором сотень статей і репортажів, колекціонером, ініціатором мистецьких виставок.
Володимир Луців видав свою автобіографію «Від Бистриці до Темзи» (1999). Він також заснував Благодійний культурно-мистецький фонд ім. В. Луціва у Надвірній (2002), який опікується талановитою молоддю Прикарпаття. Фонд заохочує і відзначає талановиту молодь у номінаціях «митець», «науковець», «громадський діяч» та вручає грошові премії.
Упродовж своєї довгої кар’єри Володимир Луців здобув багато перемог і відзнак: перше місце на Міжнародному пісенному конкурсі (Бельгія, 1961), срібну медаль за виступи на кораблях «Квін Мері» і «Квін Елізабет» (1970), почесні грамоти штату Массачусетс (США, 1966), Українського конгресового комітету Америки (США, 1980), Світового конгресу вільних українців (Канада, 1981), Львова (1998) і Києва (2000), медаль св. Володимира Великого Світового конгресу українців (Канада, 2008) тощо. Володимир Луців також є лауреатом Міжнародної премії ім. В. Винниченка.
Він — частий гість в Україні. У 2015 році був головою журі І Міжнародного фестивалю української ретромузики ім. Б. Весоловського, а також активно допомагав своєму другові Оресту Цимбалі як голова оргкомітету в організації Міжнародного фестивалю неаполітанської пісні «Зорі Неаполя» у Львові у 2016 році.
За вагомий особистий внесок у популяризацію історичних та сучасних надбань України у світі, формування її позитивного міжнародного іміджу Володимира Луціва нагороджено орденом «За заслуги» II ступеня.

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».