Володимир Луців народився 5 червня 1929 року у родині купця Гавриїла та Юлії (з дому Курпель) у місті Надвірна Івано-Франківської області.
За німецької окупації у 1944 році його забирають ще зовсім юним хлопцем до Німеччини, де він закінчив українську гімназію та вступив до Капели бандуристів ім. М. Леонтовича під керівництвом Григорія Назаренка в м. Госляр.
У майстерні братів Гончаренків отримує свою «нерозлучницю»-бандуру, ставши наймолодшим учасником Капели у 1947 році. 1948 року виїжджає до Лондона. Брав приватні лекції вокалу (Бредфорд). Навчався у коледжі св. Трійці (Лондон).
Після двох років навчання переїжджає до Рима, де, успішно склавши екзамени в 1957-му, став студентом престижної Консерваторії Святої Кекілії. Під час навчання багато концертував у європейських країнах.
З 1958 року оселився в Лондоні. Працював у відділі Українського радіо, гастролював як співак під сценічним псевдонімом Тіно Вальді та здобув перші премії на міжнародних конкурсах. Серед нагород: Почесна грамота Відділення Світового конгресу вільних українців, Премія імені Володимира Винниченка.
Професійна кар’єра Володимира Луціва розпочалась у 1961 році, коли він презентував Англію на Міжнародному пісенному конкурсі (тепер Євробачення), де здобув перше місце. Ця перемога у Кнокке (Бельгія) принесла Луціву світове визнання.
Як професійний співак Тіно Вальді працював у міжнародних музичних ревю, концертних шоу, радіо і телевізійних програмах. Виступав на престижних сценах Європи, CШA, Канади, Австралії. У супроводі оркестрів, хорів, фортепіано та улюбленої бандури десятиліттями пропагував українські пісні й думи.
Він також з успіхом виконував широко відомі у світі музики пісні і, зокрема, неаполітанські, які він записав уперше на платівках з українським текстом. Наче палка наснага неба сонячної Італії огортає, коли звучить у його виконанні, приміром, «Ти, моє сонце», але з особливим хвилюванням виконує Володимир Луців пісню «Мама», слова якої наче перегукуються з долею самого маестро.
Звертаючись до пам’яті своєї рідної матері, образ якої немов уособлюється Україною, співає: «...важка до тебе дорога, бо я у чужій стороні. Та я до тебе повернусь знову...»
Володимир Луців був координатором святкування 1000-ліття Хрещення України у Римі у 1988-му, повернення глави УГКЦ кардинала Любачівського (1991) та перепоховання Патріарха Йосипа Сліпого у 1992-му з Апостольської столиці до Львова, Першої міжнародної конференції з боротьби з організованою злочинністю і нелегальним наркобізнесом у Києві у 1994 році та багатьох інших культурно-громадських акцій.
Володимир Луців за кілька десятиліть організував численні міжнародні турне для великих хорів, танцювальних колективів й окремих виконавців за маршрутом від Європи до Америки й навпаки — зокрема, для хору «Гомін» і танцювального ансамблю «Орлик» з Англії до США й Канади (1974), для хору «Думка» із США до Європи (1985), Візантійського хору з Нідерландів в Україну (1990), гастролей Ансамблю пісні й танцю МВС України у США (1995), хору «Голоси Рідженсі» з Англії в Україну (2007) і турне для Хору ім. М. Лисенка з Нідерландів в Україну (2008). Володимир Луців є знаним журналістом — автором сотень статей і репортажів, колекціонером, ініціатором мистецьких виставок.
Володимир Луців видав свою автобіографію «Від Бистриці до Темзи» (1999). Він також заснував Благодійний культурно-мистецький фонд ім. В. Луціва у Надвірній (2002), який опікується талановитою молоддю Прикарпаття. Фонд заохочує і відзначає талановиту молодь у номінаціях «митець», «науковець», «громадський діяч» та вручає грошові премії.
Упродовж своєї довгої кар’єри Володимир Луців здобув багато перемог і відзнак: перше місце на Міжнародному пісенному конкурсі (Бельгія, 1961), срібну медаль за виступи на кораблях «Квін Мері» і «Квін Елізабет» (1970), почесні грамоти штату Массачусетс (США, 1966), Українського конгресового комітету Америки (США, 1980), Світового конгресу вільних українців (Канада, 1981), Львова (1998) і Києва (2000), медаль св. Володимира Великого Світового конгресу українців (Канада, 2008) тощо. Володимир Луців також є лауреатом Міжнародної премії ім. В. Винниченка.
Він — частий гість в Україні. У 2015 році був головою журі І Міжнародного фестивалю української ретромузики ім. Б. Весоловського, а також активно допомагав своєму другові Оресту Цимбалі як голова оргкомітету в організації Міжнародного фестивалю неаполітанської пісні «Зорі Неаполя» у Львові у 2016 році.
За вагомий особистий внесок у популяризацію історичних та сучасних надбань України у світі, формування її позитивного міжнародного іміджу Володимира Луціва нагороджено орденом «За заслуги» II ступеня.