Нині, в часи потужного антропогенного тиску, неконструктивної (ірраціональної) життєдіяльності людини для збереження екологічної рівноваги, природної краси Карпатського краю важливим є формування системи природоохоронних (заповідних) територій та об’єктів. В Українських Карпатах їх організації приділяється велика увага. Тут на значних площах (до 35 тис. га) природно ще розвиваються корінні ліси (праліси, зокрема букові), віднесені (вперше для України) до об’єктів природної спадщини ЮНЕСКО.
Вони відіграють основну роль у стабілізації екологічної ситуації регіону (формуванні водного режиму річок, оптимізації місцевого клімату тощо). Загалом природні екосистеми Українських Карпат представлено найбільше у природно-заповідному фонді України (12,2% від її площі).
Особливо найменше антропогенно змінені природні ландшафти збереглися у верхів’ях річок Чорний і Білий Черемош, де виокремлено височіють гірські масиви Українських Карпат — Чивчини і Гриняви. Це найбільш віддалені (глухі) в Україні місця на кордоні України з Румунією.
Відтак із метою охорони природи і збереження біорізноманіття та цілісності природних комплексів цих гір Указом Президента від 22 січня 2010 р. у найбільш гірській частині Верховинського району Івано-Франківської області було створено національний природний парк (НПП) «Верховинський» площею 12022,9 га.
Територія НПП «Верховинський» перебуває на основному вододілі Українських Карпат і охоплює найвищі вершини Чивчино-Гринявських гір. Оскільки парк має спільний із Карпатським НПП кордон, це дало можливість об’єднати в єдину мережу природні території гірської частини Івано-Франківської області і загалом Карпатського регіону України.
Рельєф НПП «Верховинський» неоднорідний. Тут можна виділити чотири орографічних райони. Крім Гринявських і Чивчинських гір, на територію парку «затягує» з Карпатського парку Чорногірський хребет і є Верховинське пониження (Гуцульська Верховина). Верховиною гуцули називають покрите лісом і луками з м’якими обрисами рельєфу низькогір’я.
Чивчинські гори є орографічним продовженням Чорногірського хребта. Головний їх гребінь проходить через вершини Будийовська-Велика (1677 м), Чивчин (1766 м), Лостун (1653 м), Команова (1731 м), Гнятяса (1759 м). Більша частина Чивчинського хребта входить до заповідної зони НПП «Верховинський». Загалом більшість дослідників, які вивчали флору Українських Карпат, зокрема ендемізм її представників, відносять Чивчинські гори до числа регіонів, найбагатших на ендеміки.
Гринявські гори займають межиріччя Чорного і Білого Черемошів. Хребет простягається майже в меридіональному напрямку. Західний схил Гриняв короткий і крутий і обмежується глибокою вузькою долиною Чорного Черемоша. Східний, навпаки, пологий і низький, розчленовується численними долинами лівих допливів Білого Черемоша. Найбільшою з них є долина р. Пробійна, де розташоване с. Гринява. Завдяки м’яким рисам рельєфу і порівняно доступним гірським долинам район Гриняв значно заселений і добре освоєний.
У Гринявах домінує середньогірний сильно розчленований рельєф із реліктами давніх поверхонь вирівнювання (пенепленів) у вигляді слабко похилих привододільних ділянок. Максимальна висота — 1590 м (г. Баба Людова).
З усіх багатств Карпат завдяки надмірній кількості опадів тут багато малих річок — потоків, потічків. У межах національного парку долини потоків Чорного і Білого Черемошів місцями мають вигляд ущелин, найбільша з яких — у долині р. Пробійної.
Найбільш легендарна та оспівана у піснях ріка Чорний Черемош (Чорна Ріка) бере початок із джерела східніше гори Команова і зливається з Білим Черемошем біля с. Устеріки.
На г. Команова, в урочищі Балтагул, є одне з найкрасивіших та найзагадковіших місць — «Баби». Це — скупчення вертикальних кам’яних скель висотою близько 12 м і периметром близько 30 м, які виглядають грандіозно і вражаюче. Особливо у південному напрямку, де над горизонтом немає ніяких висот. Такий собі Стоунхендж у відлюдкуватій місцевості Карпат (на кордоні з Румунією).
Ландшафтна структура території парку є результатом довготривалої взаємодії основних ландшафтотворних факторів: геолого-геоморфологічних, гідрокліматичних і біотичних. Провідна роль належить геолого-геоморфологічним властивостям території, які визначають кліматичні характеристики, режим зволоження, поширення біоти та ґрунтового покриву. Домінуюче положення у структурі ландшафтів займає висотна місцевість крутосхилого ерозійно-денудаційного лісистого середньогір’я. Характерними є урочища випуклих гребенів відрогів, сідловин і крутих схилів.
Флора НПП «Верховинський» налічує більш як 900 видів. До офіційних созологічних переліків внесено 70 видів, в їх числі 4 види зі Світового Червоного списку.
На території національного парку виділяють рослинні ступені смерекових лісів та субальпійський. Альпійський пояс як такий тут відсутній, хоча на окремих вершинах (Гнєтєса, Чивчин) зустрічаються фрагменти характерних для нього угруповань — костриці лежачої та осоки вічнозеленої.
У поясі смерекових лісів панівне положення займають чисті смерекові ліси, тільки на нижчих гіпсометричних рівнях зустрічаються мішані з буком лісовим і ялицею білою. До долин потоків у цьому поясі приурочені сіровільхові ліси.
Територія НПП «Верховинський» належить до регіонів Українських Карпат, де збереглася первинна кліматична верхня межа лісу. Вона тут становить у середньому 1591 м н. р. м. і в різних місцях залежить від рельєфу, висоти гір та діяльності людини. Найкраще вона збереглася у південно-східній частині Чивчин. Вище верхньої межі лісу, у рослинному покриві субальпійського поясу, домінуюче положення займають первинні угруповання сосни гірської, костриць лежачої та мальованої, куничника пухнастого, біловуса стиснутого тощо.
На території національного парку багатий і різноманітний також тваринний світ. Тут перебуває майже 3000 видів тварин. З хребетних відмічено 139 видів, з яких 76 внесено в офіційні охоронні списки. З комах виявлено 302 види.
Величність і краса навколишньої природи становлять особливу рекреаційну та естетичну цінність і привабливість (атрактивність) території НПП «Верховинський». Природні умови парку надзвичайно сприятливі для розвитку туризму і рекреації. Багата самобутня гуцульська культура, народні звичаї та обряди привертають увагу туристів. Усе більшої популярності набуває сільський зелений туризм. Карпати прекрасні в будь-яку пору року. Взимку сюди приїжджають тисячі прихильників гірськолижного спорту, а влітку — любителі активного відпочинку — пішохідного та велотуризму, рафтингу та сходжень на гірські вершини.
На території НПП «Верховинський» пролягає багато різноманітних туристичних маршрутів: гірських, водних, пішохідних, кінних, велосипедних. Прихід весни в Карпати супроводжується масовими походами туристів-водників по Черемошу, оскільки ріка повноводна тільки у цю пору року. Подорожувати Черемошем можна на плотах і байдарках, надувних човнах і понтонах двома маршрутами: перший — у верхів’ях Чорного Черемоша від с. Буркут до с. Устеріки (59 км), другий — від присілка Марієно до с. Устеріки (40 км). У районі Буковецького та Кривопільського перевалів є прекрасні місця для польотів на дельтапланах та парапланах. Узимку туристи мають можливість покататися на гірських лижах у Верховині та Ільцях.
Природа Верховинщини надзвичайно сприятлива не тільки для повноцінного відпочинку, але й для лікування. Тут є понад 100 джерел мінеральних вод усіх типів. Лише в с. Буркут та селищі Верховина є 10 досліджених джерел мінеральної води. Добовий дебіт води у двох свердловинах селища Верховина становить 796 м3 на добу. Температура води в джерелах коливається від 7,3°С до 25°С, а мінералізація джерела «Альбин» у с. Буркут становить 3,6 г на 1 л води.
Історико-культурна цінність району НПП «Верховинський» основана на багатій подіями історії краю. Територія Верховинського району є серцем Гуцульщини, а її центром — селище Верховина (до 1963 р. — Жаб’є). Жаб’є згадується вперше у документі за 1424 p., коли князь Свидригайло передав його у користування якомусь Драсимовичу.
Про походження назви Жаб’є існують різні перекази. Останнім часом з’явилася гіпотеза походження назви Жаб’є від прадавнього гуцульського божества вогню, аналогічного литовському божеству вогню Габіє. Цим же словом тут і досі називають вогонь домашнього вогнища. Якщо виходити з лінгвістичної теорії балто-слов’янської праєдності, то випливає небезпідставна версія про абсолютну тотожність балтійського «габіє» зі слов’янським «жаб’є».
Історія селища Верховина пов’язана з легендарним Олексою Довбушем, в загонах якого були селяни з Жаб’є. Існує чимало легенд про переховування тут Довбуша, опришків, їхні скарби. Відомий літератор Степан Пушик стверджує, що у довколишніх місцях було дохристиянське святилище.
Село-музей Криворівня належить до найстаріших сіл Гуцульщини. Відоме з 1654 року. Назва походить від того, що село розміщене на вузькій смужці рівнини, розділеної річкою Чорний Черемош. Річка у вигляді дуги огинає в центрі села гору Буськівка. Тому й назва — Крива рівня (рівнина), або коротко — Криворівня. Відомий етнограф Володимир Гнатюк назвав Криворівню «українськими Афінами». Завдяки його діяльності це село стало місцем зустрічей, праці і відпочинку видатних діячів культури, які гуртувалися навколо І. Франка та М. Грушевського.
Криворівня пам’ятає цілу плеяду українських інтелектуалів, корифеїв художньої творчої думки. Це — Михайло Коцюбинський, Марко Черемшина, Ольга Кобилянська, Василь Стефаник, Леся Українка. У ті часи (початок ХХ ст.) Криворівня була літньою столицею української культури. Навколишня природа, життя гуцулів ставали предметом творчих студій. Тут народилася не одна перлина української літератури — «Тіні забутих предків» М. Коцюбинського, поезії І. Франка, буркутські вірші Лесі Українки, «Камінна душа» Г. Хоткевича та ін.
Про все це можна дізнатися у будинку-музеї села, де любив відпочивати щоліта 1901–1911 рр. І. Я. Франко. Тут незабутній С. Параджанов знімав фільм «Тіні забутих предків», який став візитною карткою Гуцульщини. У присілку Заріччя реставровано хату-гражду Харуків, яка є пам’яткою дерев’яної гуцульської архітектури. Найдорожчою святинею села є церква Різдва Пресвятої Богородиці.
Насамкінець зазначимо, що успішне функціонування НПП «Верховинський» стане значним поштовхом у туристичному освоєнні Верховинського району. Орієнтація національного природного парку на розвиток рекреаційної діяльності обумовить збільшення кількості туристів, створить додатковий попит на послуги з проживання та харчування, які будуть надаватися місцевим населенням. Розвиток туристичної інфраструктури парку дасть поштовх до відновлення та повноцінного функціонування колишніх (Чивчин, Буркут) та створення нових населених пунктів. Особливу увагу потрібно приділити прокладанню мережі доріг і туристичних маршрутів та їх благоустрою.
На сьогодні відвідуваність парку є низькою, що обумовлено поганим станом доріг. По його території не курсує жоден маршрутний автобус. З одного боку, це непогано, бо свідчить про екологічну чистоту території парку. Відтак високою є наукова цінність території НПП «Верховинський», що полягає в унікальній можливості вивчення місцевих природних екосистем, які є дуже близькими до натуральних або еталонних.
Володимир ГЕТЬМАН,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
доцент, кандидат географічних наук