Куховарять у Києві,а розхльобують у регіонах
Найчастіше, зокрема на Полтавщині, учасники АТО скаржаться на те, що так звані маршрутники дедалі відмовляються їх перевозити безплатно. Більш того, до посвідчень учасників бойових дій, які фронтовики пред’являють при вході у громадський транспорт, ті ставляться зневажливо, дозволяють собі образливі висловлювання на адресу тих, хто пред’являє «корочки» тощо.
Не допомагає вже і «виховна» робота — від умовлянь та сорому до відкритого мордобою, яку раз у раз проводять із водіями, котрі не хочуть безплатно перевозити атошників, самі фронтовики, які все частіше гуртуються для захисту свого права на безплатний проїзд.
Днями про те, що не можуть користуватися пільгами на безплатний проїзд, заявили учасники АТО з Новосанжарського району. Там, як і в інших районах Полтавщини, із села до райцентру можна доїхати у більшості випадків лише маршрутними таксі, бо автобусного сполучення через низьку рентабельність сьогодні вже майже немає.
Проте водії маршруток, загартовані у постійних перепалках із пенсіонерами, котрі заявляють про своє право на безплатний проїзд, намагаються будьяким способом зробити так, щоб пільговики не потрапили до салону їхніх мікроавтобусів. І таки привчили: сільські пільговики виїжджають зі своїх сіл тепер у разі крайньої потреби. Як правило, тільки у невідкладних випадках до райлікарні, бо вартість проїзду для них уже недоступна.
Тому ще не підстаркуваті сільські фронтовики відчайдушно намагаються зберегти своє право на безплатний проїзд. І коли спробують сісти у маршрутку, показавши посвідчення, наче знову потрапляють на передову або проходять коридором ганьби...
Чому водії відмовляються безплатно перевозити учасників АТО, яким це право гарантувала держава? Відповідь, як кажуть, на поверхні: за перевезення пільговиків їм не компенсують витрат. Хоча мали б. Не компенсують із двох причин.
Перша — влада робить вигляд, що все гаразд із перевезенням учасників бойових дій і всіма нематеріальними способами заохочує перевізників до благодійницьких акцій із безплатного перевезення учасників АТО.
Друга — більш прозаїчна: в міських бюджетах, які складені наче той «трішкін кафтан» відомого байкаря, немає грошей на компенсацію безплатного перевезення пільговиків.
Приміром, голова Новосанжарської РДА Сергій Бульбаха, коли місцеві журналісти запитали його про причини, через які в «його» районі учасників АТО відмовляються безплатно перевозити, заявив, що доходна частина районного бюджету порівняно з 2017 роком нині становить усього... 10% від доходів минулого року.
Така бідність РДА — через децентралізацію, адже тепер гроші перераховують напряму об’єднаним територіальним громадам (ОТГ). Тож, не приховує С. Бульбаха, район не може компенсувати витрат на перевезення пільговиків, у тому числі учасників АТО.
Раніше, до децентралізації, сільради перераховували за «своїх» пільговиків гроші до районного бюджету. Якщо їх не вистачало, перевізникам доплачували з районного бюджету.
Нині, коли сільради децентралізувались і об’єдналися в ОТГ, там, відчувши свободу, вже не хочуть фінансувати державні програми, зокрема з безплатного перевезення учасників бойових дій. У тому ж Новосанжарському районі з п’яти ОТГ лише дві уклали угоди з приватними перевізниками на перевезення пільгових категорій населення. Решта ще вагаються або вже визначилися:
«Моя позиція така: хто приймає або встановлює пільги, той і має їх оплачувати або передавати на це гроші нам. Законодавством не передбачено обов’язку, щоб ОТГ фінансувало пільги, які встановлює держава...» — цитують голову Малоперещепинської ОТГ Новосанжарського району Полтавщини Анатолія Трояна тамтешні ЗМІ.
Маршрути «жирні» і пільгові — без навару
А поки в кабінетах чиновники сушать голови над тим, як змусити перевізників задурно возити учасників бойових дій, ті все частіше просто виганяють із маршруток учасників АТО. Або відмовляють їм у безплатному перевезенні, посилаючись, що «два пільгових місця», незрозуміло ким визначені, вже зайняті.
Більш того, відкоша від перевізників отримують не тільки фронтовики, але й члени родин загиблих учасників АТО. З ними поводяться ще брутальніше, ніж із живими учасниками бойових дій.
Про один із таких випадків у Полтаві кореспонденту «ДУ» розповіла заступник громадської організації «Сім’ї загиблих учасників бойових дій Полтавщини» Наталія Чепіга.
Її син Микола Чепіга загинув у червні 2014 року біля селища Металіст, коли група українських військовиків відправилася виручати захоплених у полон побратимів. Серед них була і майбутній народний депутат України Надія Савченко.
«В Полтаві в тролейбусах — комунальному транспорті ми їздимо ще безплатно, як і решта пільговиків. У приватних автобусах, яким міська влада компенсує перевезення пільговиків, — за посвідченнями сімей загиблих учасників бойових дій. Проблем, як правило, не виникає. А от у маршрутках нам часто відмовляють у безплатному проїзді, посилаючись на вже зайняті дві пільгових місця, — говорить Н. Чепіга.
І це не тільки для нас, а для всіх пільговиків. До того, щоб водії рвали посвідчення, як пишуть, у Полтаві начебто ще не доходило, але висадити з автобуса можуть.
Такий випадок трапився і зі мною. Мене буквально вигнали з автобуса, навіть коли я пред’явила посвідчення на пільги. Кондукторка не захотіла його дивитися і, до речі, відмовилася пред’явити і своє посвідчення. Сьогодні навіть в автобусах, не кажучи вже про маршрутки, порушують питання про те, що нас, пільговиків, стало забагато...»
Ситуація з пільговиками, в тому числі учасниками АТО, може поліпшитися після того, як пільги на проїзд монетизують. І пенсіонерам, і ветеранам бойових дій почнуть видавати живі гроші. Тоді це питання, прогнозують аналітики, відпаде саме по собі, бо за проїзд платитимуть начебто всі без винятку.
А поки в уряді та на місцях ще вирішують, з якого боку підійти до непопулярної серед пільговиків монетизації їхніх преференцій на проїзд, перевізники й надалі відкрито заявляють, що не хочуть і не будуть задурно возити пільговиків.
У Полтаві через це влада не може вже давно закрити кілька маршрутів громадського транспорту, бо ніхто з приватних перевізників не хоче брати участь у конкурсі на їхнє обслуговування.
Це тому, що за умовами конкурсу переможців поряд із «жирним» маршрутом зобов’язують брати на обслуговування неприбутковий пільговий маршрут.
У Києві депутати — добрі хлопці, у глибинці — погані...
У Полтавській обласній раді про ситуацію з перевезенням учасників АТО знають добре. Але не драматизують, пояснюючи окремі випадки відмов у перевезенні фронтовиків містечковим егоїзмом. Заступник голови Полтавської облради Анатолій Ханко в бесіді з кореспондентом «ДУ» з цього приводу заявив:
«Масових проблем, наскільки мені відомо, нині на Полтавщині немає. Принаймні, за останні півроку до облради офіційних звернень щодо порушень права на безплатний проїзд учасників АТО не надходило, — констатував він.
Хоча зі створенням ОТГ такі проблеми в деяких із них виникають. Як, приміром, у Новосанжарському районі. Там деякі голови ОТГ відмовляються оплачувати перевізникам із місцевого бюджету за проїзд учасників АТО.
Посилаються на те, що закон ухвалила Верховна Рада України, тож і фінансувати безплатний проїзд учасників бойових дій мають із державного бюджету, а не з місцевого. Як бачите, у житті все інакше: органи місцевої влади змушують оплачувати зі своїх бюджетів те, що учасникам АТО гарантує держава.
Тож виходить так, що депутати Верховної Ради — хороші хлопці, бо вони прийняли закон про безплатний проїзд, а от депутати місцевих рад — хлопці погані, адже вони не хочуть фінансувати ці пільги...»
Валерій Довженко, керівник Центру допомоги учасникам АТО в Полтавській області, так само переконаний, що ситуація, яка ускладнилася з перевезенням у громадському транспорті учасників АТО, є наслідком децентралізації.
«Голови ОТГ нині почуваються незалежними від районної і міської влади і на власний розсуд розпоряджаються місцевим бюджетом. А він на сьогодні в ОТГ чималий. Таких грошей у сільрадах до створення ОТГ ніколи не бачили, — констатує керівник Центру.
На Полтавщині діє обласна програма до 2020 року щодо безплатного перевезення учасників АТО, якщо вони їдуть на відстань понад 50 км. Тут проблем немає: з обласного бюджету їм сплачують компенсацію після пред’явлення квитка.
На рівні районів усе складніше. Держава після децентралізації фактично переклала цей обов’язок на місцеву владу. Далі буде гірше: безконтрольні голови ОТГ і міські голови на власний розсуд вирішуватимуть питання фінансування соціальних програм...»
Стає очевидним, що держава вже не може виконувати свої зобов’язання перед тими, кого називають «пільговою категорією». Спроби зменшити кількість пільговиків шляхом перегляду їхніх списків та скасування преференцій мали тимчасовий ефект. Адже війна на Донбасі знову породила тисячі пільговиків, яким уряд надав доволі суттєві преференції. У тому числі і на безплатний проїзд. Можливо, сподіваючись, що учасників АТО буде не дуже багато.
Сталося не так, як гадалося. Нині в Україні, за останніми даними, майже 330 тисяч учасників АТО. І далеко не всі з них виявляються здатними боротися за свої пільги.
«Більше ніж одна тисяча осіб, які брали участь в Антитерористичній операції на Сході України, наклали на себе руки, — заявив днями народний депутат із фракції БПП, голова Комітету Верховної Ради у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників Антитерористичної операції і людей з інвалідністю Олександр Третьяков.
На цій війні застосовується артилерійська зброя. І, природно, всі психологічні травми пов’язані більше з цим. А це ще важче для солдатів. У багатьох є контузії», — розповів він на конференції «VETS: Світові практики інтеграції ветеранів до мирного життя».
Він також повідомив, що станом на 2 квітня кількість учасників АТО становить 329,5 тисячі.
За даними О. Третьякова, в Україні нині понад 1,6 млн ветеранів, що становить 4% від усього населення України. І всі вони мають право на пільговий проїзд...
Олександр БРУСЕНСЬКИЙ,
м. Полтава
