З 2012 року оновлена процедура реєстрації місця проживання вимагала в Державної міграційної служби забрати собі картотеки реєстраційного обліку з усіх ЖЕКів, ОСББ, гуртожитків, і теоретично колись це привело б до переведення картотек в електронний вигляд. Але ДМС не зробила цього, посилаючись на брак людей і приміщень.
Міська влада і ЦНАП при всьому бажанні не можуть забрати собі ці картотеки і зайнятись їх оцифруванням, бо за законодавством вони — власність ДМС. До того ж ідеться про персональні дані. У Києві лише Святошинський район додумався зробити віддалені робочі місця ЦНАП прямо в кількох ЖЕКах, щоб на місці шукати картки.
Успішне переведення реєстрації в ЦНАП вимагає співпраці ЦНАП із ДМС, проте ДМС не має такого бажання. У Києві підрозділи ДМС не хочуть самостійно брати картки з картотек ЖЕКів, повертають в ЦНАП пакети заяв на реєстрацію з відмовами під найменшими бюрократичними приводами, відмовляються забезпечувати ЦНАП бланками заяв і талонів.
Але є міста, в яких з цією послугою не виникло ніяких проблем. В Івано-Франківську її надають протягом одного робочого дня. У Луцьку регіональне керівництво ДМС було настільки налаштоване на співпрацю з міською владою заради зручності людей, що навіть дало своїх працівників в бек-офіс ЦНАП.
Ідеальним рішенням у цій ситуації була б системна реформа реєстрації. Варто перейти до повідомної реєстрації без зв’язку з правом на житло та згодою власника (наприклад, як у Грузії, Німеччині). Необхідно також передати повноваження з реєстрації від ДМС до міських, селищних та сільських рад, щоб людям було зручно.
За по­ві­дом­лен­ням 
Цен­тру по­лі­ти­ко-пра­во­вих ре­форм