Iншi розділи
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Субота Грудень 05, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 19 Грудень 2014 11:08

Агростраховий пул: стратити не можна помилувати

Rate this item
(0 votes)

Нав­ко­ло Аг­ро­стра­хо­во­го пу­лу, яко­му не­дав­но ви­пов­ни­ло­ся ли­ше два ро­ки, остан­нім ча­сом роз­гор­ну­ла­ся гос­тра дис­ку­сія. Од­ні за­пев­ня­ють — він пі­шов у не­бут­тя, і з цим слід по­го­ди­ти­ся. А ко­ли так, то на йо­го міс­ці най­ближ­чим ча­сом тре­ба ство­рю­ва­ти но­ве об’­єд­нан­ня стра­хо­ви­ків, з но­ви­ми функ­ці­ями та зав­дан­ня­ми.
Ін­ші пе­ре­ко­ну­ють — ні­ку­ди Пул не зни­кав. Як і ра­ні­ше, він про­дов­жує функ­ціо­ну­ва­ти. Що­прав­да, ви­зна­ють — йо­му ни­ні до­во­дить­ся не­лег­ко, бо об­ся­ги аг­ро­стра­ху­ван­ня, яке він здійс­нює, по­точ­но­го пів­річ­чя ста­ли ну­льо­ви­ми, йо­го ав­то­ри­тет се­ред стра­хо­ви­ків упав. Тож без по­даль­шо­го ре­фор­му­ван­ня струк­ту­ри, по­кли­ка­ної по­да­ти при­клад ви­со­ко­якіс­ної ро­бо­ти у сис­те­мі аг­ро­стра­ху­ван­ня, за­без­пе­чи­ти їй ста­біль­ний роз­ви­ток, не обій­ти­ся.
Ва­силь На­за­рен­ко на­ле­жить до тих, дру­гих екс­пер­тів, і то­му за­кли­кає сво­їх ко­лег за рин­ком від­мо­ви­ти­ся від ре­во­лю­цій­них під­хо­дів у ви­рі­шен­ні по­даль­шої до­лі Пу­лу, на­да­ти пе­ре­ва­гу спо­кій­ним та зва­же­ним рі­шен­ням під час ви­зна­чен­ня йо­го май­бут­ньо­го. І не ли­ше то­му, що йо­го по­са­да до цьо­го зо­бов’­язує: Ва­силь На­за­рен­ко від­не­дав­на при­зна­че­ний ви­ко­ну­ва­чем обо­в’яз­ків ге­не­раль­но­го ди­рек­то­ра об’­єд­нан­ня стра­хо­ви­ків «Аг­рар­ний стра­хо­вий пул». Це йо­го ба­чен­ня, ним він по­ді­лив­ся в ін­тер­в’ю з жур­на­ліс­том На­ціо­наль­но­го прес-клу­бу «Ук­ра­їн­ська пер­спек­ти­ва».

— Як ви оцінюєте ситуацію, в якій нині перебуває Пул?
— На сьогодні склалася двоїста ситуація. З одного боку, є розуміння, що Пул опинився у складному становищі. Дехто навіть називає його кризовим. Це ми бачимо з численних публікацій у пресі.
Та є чимало фахівців, які дотримуються іншої думки. Вони не вважають ситуацію безвихідною. Навпаки, переконані, що Пул побудований правильно, але потребує подальшого вдосконалення.
Свого часу я безпосередньо займався підготовкою до розгляду у Верховній Раді законопроекту «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою», який невдовзі законодавчо започаткував Агростраховий пул. І не з чуток знаю, наскільки це трудомісткий процес. Від початку хотілося створити систему, що не залежить від політичних впливів, здатну максимально враховувати інтереси сільгоспвиробників.
Ми створювали Пул за сприяння IFC. При цьому враховували міжнародний досвід агрострахування, насамперед, таких країн, як США та Канада, а також українські реалії. Тож не винаходили велосипед. Ми взяли все те, що є ліпшого на Заході, та впровадили у себе.
Так, часи нині непрості, але Пул не переживає кризового стану, він потерпає від економічної кризи в країні.
— Ви сказали про важливість збереження самостійності агрострахової системи, про необхідність керуватися тими завданнями, які для себе визначаєте. Однаковою мірою це стосується й Пулу. Чи завжди ви керуєтеся цими принципами?
— В Україні є політичні сили, які намагаються щось виправити в агрострахуванні, пристосувати його до своїх інтересів. У нас завжди діють групи впливу. І, зрозуміло, що це негативно позначається на нашій роботі. Щось із кращого не потрапило до створюваної системи, однак важливо те, що вона створена та функціонує.
Зараз питання в тому, як поліпшити її роботу. Тут вкрай важливо дослухатися до думки ринку, сільгоспвиробників, усіх тих, хто має стосунок до агрострахування.
— Пул усе-таки працює на ринку чи лише номінально на ньому присутній?
— Це залежить від того, як розуміти роботу. Якщо говорити про активне агрострахування, то слід визнати — у другому півріччі поточного року члени Пулу його не здійснювали. Та це не означає, що ми сиділи склавши руки. Увесь цей час удосконалюємо чинні та створюємо нові страхові продукти, лобіюємо в структурах влади інтереси агрострахування. Отже, Пул працює. Не повною мірою, але працює.
— Передбачалося, що Пул об’єднає провідних страховиків. Однак серед тих, хто оформив у ньому своє членство, виявилося лише 4 компанії, що надають послуги з агрострахування. Причому дві з них — маловідомі. Чому так сталося?
— Ви пам’ятаєте, як ухвалювали Закон «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою», які стислі терміни для цього відводилися. До того ж вимагалося окреме ліцензування. На цьому наполягали експерти з IFC. Вони переконували, що це має бути окремий вид страхування, з окремою статистикою. І вони були праві: так практикується в усьому світі, хоча в Україні багатьом досі не подобається. Тож на ліцензування пішло чимало часу. Тут слід врахувати особливості нашої бюрократії.
Першими ліцензії отримали 4 компанії, в тому числі, як ви сказали, й маловідомі. Часу чекати на інших не було. Тому Пул і був створений у такому нечисленному складі. Передбачалося, що після того, як інші страхові компанії отримуватимуть ліцензії, Пул розшириться. Та цього, на жаль, не сталося.
Одразу після мого обрання на посаду виконувача обов’язки генерального директора, а це сталося 11 листопада, я заявив: у нас агрострахування має бути відкритим. Однаково це стосується й Пулу. Охочі можуть увійти на його сайт. Там вони знайдуть усі документи, що стосуються нашої діяльності. За бажання, з ними можна ознайомитися та подати заяву на вступ до Пулу. Лише одна умова — ці страхові компанії мають відповідати всім вимогам, що розроблені на законодавчому рівні, та передбачають входження до нашої організації.
— Одначе за два роки існування Пулу його список так і не розширився. І це притому, що на сьогодні вже чимало компаній отримало агрострахову ліцензію. Чи означає це, що нинішній Пул став нецікавим для ринку?
— Я з вами погоджуюся. І поясню чому. Пул від початку створювався під вузький напрям. Ідеться про агрострахування з держпідтримкою. Усе решта навіть не розглядалося.
Та страхування з держпідтримкою після створення Пулу в Україні проіснувало лише день. Це було 2012 року. Усі документи були зареєстровані та підписані, завершувався відведений законом термін для страхування. Цього дня Пул підписав шість договорів. На цьому агрострахування з держпідтримкою завершилося. 2013-го та 2014-го грошей на нього з держбюджету не виділялося. Тому багато компаній вирішили: навіщо оплачувати роботу Пулу, якщо страхування з держпідтримкою нема і воно не передбачене в перспективі?
— Та все-таки деякі страхові компанії спробували оформити членство в Пулі, але далі бажань їх справа так і не просунулася. Чому?
— Так, такі спроби були. Не скажу, що їх було багато, та всі вони виявилися безрезультатними. Компанії не продемонстрували достатньої активності. Деякі з них навіть написали заяви, а потому сказали, що «ми зачекаємо із входженням до Пулу».
Думаю, ситуація з часом поліпшиться. У Коаліційній угоді з’явився рядок про агрострахування. Там зазначено, що воно є пріоритетним напрямом для держави, бо забезпечує стабільність розвитку аграрного сектора.
Зараз я проводжу численні зустрічі з представниками різних зарубіжних проектів, зі спеціалістами, які беруть участь у зміні чинного законодавства, планують бюджет на наступний рік. Усі ми домагаємося вирішення страхових питань. Є надія на те, що в майбутньому бюджеті будуть закладені гроші на субсидоване агрострахування.
Якщо це станеться, то цікавість до Пулу з боку страховиків посилиться. За три роки це буде дуже солідна організація. До її складу увійдуть 10–15 страхових компаній.
— Деякі експерти запевняють, що Пул свідомо не розширювався, і це робилося для того, аби не допустити інші компанії до агрострахування з держпідтримкою, до форвардних контрактів. Що Ви думаєте з цього приводу?
— Так кажуть експерти, які не знаються на суті справи. А як може Пул розширитися, якщо заяви на вступ не надходять? Нам що, силувати компанії?
Тепер стосовно Аграрного фонду України та Державної продовольчо-зернової корпорації України (ДПЗКУ). Вони займаються добровільним страхуванням, а воно, як відомо, жодного стосунку до держпідтримки не має.
У перші ж дні свого перебування на нинішній посаді я з’ясував, що державний бюджет ні Агрофонду, ні ДПЗКУ грошей на закупівлю сільгосппродукції не виділяє. Обидві компанії є акціонерними, вони самостійно здійснюють свою політику, зокрема й у питаннях страхування.
Все, здавалося б, зрозуміло, та одне питання все-таки потребує відповіді — чому такі державні компанії, як Аграрний фонд України та ДПЗКУ, залишили поза увагою Агростраховий пул, який в агрострахуванні покликаний відстоювати інтереси не лише сільгоспвиробників, страховиків, а й держави?
— Одне із завдань Пулу полягало у встановленні партнерства між державою, страховиками та сільгоспвиробниками. Чи можна його виконати в умовах відсутності субсидованого агрострахування, в якому особливо зацікавлені аграрії? Наскільки реально його запровадити в умовах війни та економічної кризи?
— Я підтримую тих політиків, які кажуть, що війна нічого не списує. Україна повинна реформувати свою економіку для того, щоб отримати більш вагому західну підтримку.
Війна, зрозуміло, — це жахливо, та не можна лише очікувати її завершення. Уже нині слід братися за вирішення багатьох питань, у тому числі й агрострахових. Тим самим, ми не лише поліпшимо ситуацію в країні, а й наблизимо мир.
Це наша позиція, і ми намагаємося максимально її дотримуватися. Наведу приклад: разом із IFC влітку ми провели потужну інформаційну кампанію з питань агрострахування. Вона охопила 13 регіонів. У обласних центрах провели круглі столи, а в багатьох райцентрах — семінари. Їх учасниками стали сільгоспвиробники, страховики, представники місцевих органів влади, журналісти. У результаті таких зустрічей отримали велику кількість пропозицій, багато з яких стосується субсидованого агрострахування.
Зараз проводимо численні зустрічі з представниками державних органів, об’єднань страховиків та аграріїв. І щоразу нагадуємо їм про необхідність реанімації субсидованого агрострахування. Діємо за принципом — вода камінь точить, а це означає, що рано чи пізно, але свого доможемося.
— Що зараз простіше зробити — оновити Пул чи створити новий?
— Я був дуже здивований, коли в одному з інтерв’ю шанований мною фахівець сказав, що треба Пул зруйнувати, а на його місці створити новий. У принципі, думка не нова, і тому вона особливо мене насторожує. Справа в тім, що від 1917 року ми діємо за принципом «світ старий зруйнуємо дощенту, а потому...»
А тепер скажіть, чи багато ми за цей час побудували? Не дуже, бо будуємо та руйнуємо, знову будуємо та знову руйнуємо.
Я категорично проти такого підходу, коли кожне нове покоління починає життя з чистого аркуша. Переконаний: нам слід творчо використовувати те, що вже накопичили. Та для цього треба знаходити консенсус.
Уже створено матеріальну базу Пулу, інформаційну систему, придбаний транспорт, підібрані високого рівня кадри, діють два гарантійні фонди, що відповідають західним зразкам. І що, від усього цього відмовитися?
Якщо все це зруйнуємо, агрострахування в Україні вже не буде ніколи.
— Чим реформований Пул має принципово відрізнятися від нинішнього?
— Насамперед, відкритістю. Робота в Пулі має бути прозорою. Однаково це стосується і всього агрострахування. Усі три сторони цього процесу мусять розуміти, що вони роблять, кому це потрібно і куди далі рухатися.
Також Пул має бути відкритим для участі в ньому. Цей процес повинен регулюватися на законодавчому рівні, бо кожна компанія, що отримала на проведення агрострахування ліцензію, може ввійти до складу Пулу.
Нині вже понад 30 страхових компаній стали власниками таких ліцензій. Та хіба всі вони мають належний досвід роботи із сільгоспвиробниками, потрібну кількість висококласних фахівців, достатньо коштів для виконання взятих на себе зобов’язань та для отримання в Пулі квот?
Знаєте, це інша крайність, що може знищити Пул. І моє завдання полягає в тому, щоб дотримуватися золотої середини. У Пулі повинні працювати лише ті компанії, що здатні гарантувати агрострахуванню високу якість. Лише тоді до нього буде довіра як сільгоспвиробників, так і держави.
— Чи не перетвориться знову оновлений Пул на клуб обраних? Де гарантія того, що рішення щодо прийняття тих чи інших страхових компаній до складу Пулу будуть об’єктивними?
— Я думаю, що цього питання навіть не повинно бути, бо критерії про входження до Пулу визначені урядовою постановою, яка вийшла одразу після появи Закону «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою». І ніхто нічого на додаток до них не вимагає. Якщо чітко слідувати цим критеріям, Пул ніколи не перетвориться на клуб для обраних.
— Що робити із солідарною відповідальністю, яка зараз поширюється на всіх членів Пулу і яку критикує багато страховиків?
— Солідарна відповідальність буває різною. Солідарна відповідальність у розумінні тих, хто її критикує, — це ризики. Невиправдано великі ризики для Пулу та кожного його учасника окремо.
Однак необхідно вникнути та розібратися. Навпаки, той розподіл відповідальності, який встановлений у Пулі, робить його набагато стійкішим, знижує ризик для кожного його учасника. Приміром, Херсонщина — величезний ризик. Тернопільщина — загалом нема ризику, а Житомирщина — середній рівень ризику.
Є страхові компанії Пулу. Одна страхує лише на Херсонщині — і ніде більше. Інша — лише в Тернопільській області, а третя — лише в Житомирській.
У Херсонській області з п’яти лише один рік вдалий. Усі решта — без дощів.
Та є Пул. Якщо одна з його компаній виявиться неспроможною сплатити за ризиками, яким буде ставлення до нього з боку аграріїв? Зрозуміло, що поганим.
Парадокс полягає в тому, що з часом через таке ставлення до Пулу не страхуватимуться сільгоспвиробники не ризикових та малоризикових областей. І всі казатимуть, що зі своїми обов’язками не можуть упоратися не окремі пулівські компанії, а Пул у цілому.
Зараз система дуже розумна, правильна. Вона працює в інтересах усіх страхових компаній, що входять до складу Пулу, в інтересах сільгоспвиробників, які гарантовано отримують виплати за страховими ризиками.
Що дуже важливо. Така система, яка передбачає мінімізацію ризиків та отримання доступу до премій, працює і в інтересах перестраховиків. Вони мають бути впевнені, що наша агрострахова система працює стабільно. І солідарна відповідальність забезпечує їй це.
— Усілякі новації мають відповідно підкріплюватися на законодавчому рівні. Чи означає це, що реформування Пулу потягне за собою й реформування агрострахового законодавства?
— Так, і ми вже займаємося цим. Я дуже вдячний усім, хто долучився до такої роботи. Ідеться, насамперед, про об’єднання страховиків, аграріїв. При Міністерстві аграрної політики та продовольства створена відповідна робоча група.
До цієї роботи також активно долучилися зарубіжні експерти. Ми чудово розуміємо, що в цей важкий в усіх відношеннях час без їх консультаційної допомоги не обійтися. Насамперед, це стосується IFC.
Ми повинні взяти найкраще з того, що є, доповнити. Наше завдання — запропонувати на розгляд депутатів Верховної Ради законопроект, який поліпшить агрострахову систему, зробить її більш життєздатною.
Ми­ко­ла ЛУ­ГО­ВИЙ,
На­ціо­наль­ний прес-клуб 
«Ук­ра­їн­ська пер­спек­ти­ва»

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».