Взамін росіянка Альона Макарова обіцяла інвестицію порядку сотень мільйонів євро та (що найбільше сподобалося Штрахе) розглядала можливість купівлі половини акцій «Кронен Цайтунг» — однієї з провідних австрійських газет. За її посередництвом газета мала підтримати FPO у виборчій кампанії.
Розмова відбувалася на Ібіці у липні 2017 року, а отже, за три місяці до виборів, які дійсно привели до влади FPO, котру звинувачують у фашистських поглядах. Потім вона стала коаліціантом правої Австрійської народної партії (OVP).
Коли медіа оприлюднили запис, потрясіння стало настільки великим, що віце-канцлер був змушений подати у відставку, наслідком якої стали дострокові вибори.
Два головних запитання, пов’язаних з політичною аферою: хто стоїть за записами? І чи хтось ще захоче співпрацювати в Австрії з радикальною правицею?
Запис, який «висадив у повітря» уряд у Відні, дуже доброї якості, тобто виконаний професіоналами. Австрійська преса перераховує можливих авторів запису. Методи нагадують ізраїльського спеціаліста з PR Тала Зільберштейна, який уже відомий у цій країні — він вів кампанію дискредитації політичних суперників соціал-демократів із SPO під час виборчої кампанії 2017 року. Запис Штрахе з росіянкою на Ібіці зроблено у той самий період.
Дехто підозрює, що сліди ведуть не до SPO, а до OVP, Християнсько-демократичної партії канцлера Себастіана Курца. Йому хочеться припинити співпрацю з угрупованням, підозрюваним у зв’язках із неонацистами, і при нагоді розширити свій електорат.
Розглядається також участь чужих розвідок. Німецької — записи з’явились у німецьких медіа — вона могла бути зацікавлена у тому, щоб раз і назавжди покінчити з варіантами участі радикальної правиці в австрійській коаліції, а німці дуже близькі культурно й історично до австрійців.
Американської — бо не бажає близької співпраці Австрії з Росією, зокрема в галузі таємної інформації (FPO отримала від Курца міністерства, відповідальні за спецслужби, внутрішні справи і оборону).
Або російської, бо Кремлю залежить на створенні хаосу в Європі. Хоча це може здаватися дивним, бо удар спрямований у дуже прихильну до нього радикальну праву партію. Речник Кремля, як водиться, навіть не знає, чи Макарова є громадянкою Росії, чи просто має російські корені.
Канцлер Курц справляє враження, ніби повністю хотів відсунутися від свого сумнівного коаліціанта і «доїхати» на оголошені на початок вересня вибори в якомусь іншому урядовому складі.
Знаковим є також випадок Найджела Фараджа — одного з лідерів кампанії по Брексіту у 2016 році. Завдяки журналістам-розслідувачам із британського телеканалу Channel 4 британці дізнались, як вдячні за зусилля його фінансові спонсори.
Так сильно, що після референдуму Фарадж почав їздити «лендровером» разом із водієм у супроводі охорони. Він винайняв також віллу у дорогій дільниці Лондона Челсі зі щомісячною оплатою у 13 тисяч фунтів стерлінгів, Фарадж може оплачувати навіть перебування у готелях люкс-класу під час подорожі по США.
Як виявилося, це все — у тому числі облаштування будинку — фінансував Аррон Бенкс, який тільки за один рік «надав» Фараджу 450 тисяч фунтів.
Бенкс — це бізнесмен із сильними зв’язками з російськими офіційними особами, найбільший спонсор референдуму про Брексіт; він підтримав його сумою у 8 мільйонів фунтів. Щодо цієї справи, зрештою, у Великобританії точиться слідство стосовно порушення закону про проведення політичних кампаній.
У доповіді слідчої комісії британського парламенту навіть написано, що це була найбільша політична дотація в історії Великобританії. Правдоподібно, це не гроші Бенкса, а його російських друзів.
Відомо, що за кілька місяців до референдуму він провів серію зустрічей із російськими дипломатами у Лондоні, включно з російським послом Олександром Яковенком, що було дуже легко, бо дружина Бенкса є росіянкою з Єкатеринбурга.
Під час однієї із зустрічей із російським послом Бенксу були представлені бізнесмени, які пропонували дуже вигідні інвестиції — у тому числі у російське видобування золота і діамантів. Вхід Бенкса у цей бізнес було оголошено за 12 днів до референдуму, але остаточно невідомо, чи дійсно і в якому обсязі бізнесмен став співвласником шахт.
Це лише кілька прикладів за останні дні, але показових щодо російської участі в антидемократичних процесах в Європі. Їхня мета одна — розбити, а навіть розвалити Європейський Союз і НАТО зсередини.
Коли Європа — краще або гірше — старається якось виявити російське втручання, то, наприклад, у Польщі вже багато місяців триває глуха мовчанка щодо зв’язку організаторів прослуховування провідних польських політиків в одному з варшавських ресторанів із російськими чинниками. Польські служби та урядові інституції не вбачають необхідності повторно вивчити цю справу.
Так само, як не бачать причини вивчити зв’язки екс-міністра оборони Антоні Мацєревича і діючого прем’єра Матеуша Моравецького. Вони дотримуються версії, що автор записів Фалента і його люди здійснили записи розмов членів польського уряду і багатьох важливих політиків із чисто «бізнесових» причин.
Це миле для кремлівських вух твердження — адже так само відносини Штрахе з панею Макаровою, Бенкса з російськими бізнесменами та Фараджа з Бенксом були чисто «бізнесовими».
Петро ПЕТРІВ
