У підсумку майже місяць знадобився Ердогану, аби визнати результат голосування недійсним та призначити на початок червня позачергові вибори місцевих органів влади у Стамбулі. Реакція насамперед європейських партнерів Туреччини на таке рішення була гострою.
Німецький канцлер Ангела Меркель заявила, що невизнання поразки правлячої Партії справедливості і розвитку на виборах місцевих органів влади у Стамбулі не наближає Туреччину до Євросоюзу. Вона вкотре нагадала, що критично ставиться до ідеї повноцінного членства Туреччини в Євросоюзі, наполягаючи тільки на максимально тісному співробітництві, але без вступу та спільних інституцій.
Показово, що до початку процедури виходу Великої Британії з Євросоюзу саме Лондон вважався послідовним прихильником повноцінної інтеграції Туреччини до ЄС. Тепер такого послідовного лобіста вступу Туреччини до ЄС немає.
Як наслідок — Туреччина дедалі частіше виступає «дисидентом» не лише у відносинах з Євросоюзом, а й демонструє інакодумство в НАТО. Попри невдоволення США Туреччина розгортає програму закупівлі озброєнь у Росії. Не вдалося змінити думку Ердогана, незважаючи на згортання низки спільних турецько-американських військово-технічних програм.
США також невдоволені готовністю Туреччини «ділити» з Росією сфери впливу у Сирії. Зазначені тенденції роблять Туреччину непевним партнером європейських та євроатлантичних структур.