Звичайно, на місці швидко з’явилася поліція, яка конфіскувала транспарант, але повідомлення про демонстративний жест римських неофашистів блискавично потрапило на перші шпальти газет та в заголовки інформаційних програм у всьому світі.
Для самих італійців транспарант на честь Муссоліні, розтягнутий 24 квітня, став шоком із приводу наступної дати у календарі: 25 квітня країна відзначає річницю визволення від влади фашистського режиму. В Італії саме цей день — 25 квітня 1945 року — вважається кінцем Другої світової війни і початком будівництва повоєнної італійської демократії.
Поява транспаранту на честь Муссоліні за кільканадцять годин перед цією пам’ятною датою стала маніфестацією сили сучасних італійських неофашистів. Уже кілька років, як вони вийшли із соціального і політичного маргінесу, еволюціонуючи в напрямку все більше помітного руху у публічній сфері.
Міланський транспарант — не перший вибрик фашизуючих ультрас «Лаціо» за останні роки. У жовтні 2017 року вони ініціювали акцію роздачі наліпок із зображенням Анни Франк — однієї з найбільш розпізнавальних у світі жертв Голокосту, одягнену в майку місцевого суперника клубу «Рома». Тоді за поведінку уболівальників був покараний клуб штрафом у 50 тисяч євро.
Керівництво «Лаціо» організувало виїзд з освітньою метою для 200 своїх уболівальників у Музей Аушвіц-Біркенау, а італійська Федерація футболу в рамках ініціативи «Ні антисемітизму!» роздавала перед футбольними матчами екземпляри щоденника Анни Франк.
Багато арештованих поліцією 24 квітня ультрас «Лаціо» раніше вже затримувалися правоохоронцями. Серед восьми, яким остаточно були висунуті звинувачення у порушенні громадського порядку і пропаганді фашистської ідеології, майже всі були помічені у торгівлі наркотиками, крадіжках, рекеті і каралися штрафами за образливі викрики на адресу чорношкірих спортсменів.
Коментуючи події 24 квітня, Маттео Сальвіні, італійський віце-прем’єр і лідер радикальної правої Ліги, заявив, що поява транспаранту є лише «ініціативою 14 ідіотів, яких поліція блискавично ідентифікувала». Відразу після того він подякував поліції за швидку і ефективну реакцію.
У свою чергу, Массімо Де Роса, керівник регіональних структур другого учасника правлячої коаліції — «Руху п’яти зірок», назвав події на П’яццале Лорето «негідною провокацією». У подібному тоні висловлювалися також інші політики з правлячого табору.
Італійські політичні лідери відмовляються вбачати в актах неофашизму елементи системного явища, все інтенсивнішого тренду у тамтешньому суспільстві.
Італійські неофашисти становлять надзвичайно добре організовану групу, яка давно вийшла з політичної тіні. Протягом кількох років вони регулярно організують екскурсії у Предаппіо в Центральній Італії, де народився Беніто Муссоліні.
Їхні поїздки, в яких беруть участь кільканадцять тисяч осіб, відбуваються 29 липня в день народження диктатора. Правиця на Апеннінському півострові також реабілітує політичну думку самого Дуче.
Його правнук Гай Юлій Цезар Муссоліні брав участь у виборах Європарламенту за списком «Італійських братів», розпочав виборчу кампанію з публічного прочитання есе, яке його прадід написав спільно з одним із головних ідеологів фашизму в Італії Джованні Джентіле.
Сам Сальвіні під час минулорічної виборчої кампанії неодноразово похвально висловлювався про Беніто Муссоліні, вихваляючи, зокрема, вдалі інфраструктурні інвестиції фашистського режиму.
Неофашизм стає в Італії все помітнішим. Його сила зростає через мовчазне сприяння нинішнього уряду. Ні Маттео Сальвіні, ні другий із віце-прем’єрів Луїджі Ді Майо не бачать у фашистських течіях нічого поганого, передовсім загрози для власних політичних сил.
Італійська влада переконана, що повністю контролює радикалів. Утім, події, які відбулися 24 квітня у Мілані, змушують сумніватись у правильності такого погляду.
Петро ПЕТРІВ
