Розпорошені сили російської непарламентської опозиції, представленої головним чином фінансованою Михайлом Ходорковським «Відкритою Росією» та рухом прихильників Олексія Навального, так і не спромоглись об’єднати зусилля для організації більш масштабних соціальних протестів.
Влада максимально скористалась із цієї ситуації. Активістів обох опозиційних рухів оперативно блокували, заявлені акції протесту не дозволили, що дало привід поліції «законно» розігнати мітинги.
Але цього разу регіональним владним структурам довелося чимало попрацювати, мобілізувати адміністративний ресурс, аби показати більшменш пристойний результат голосування для правлячої партії «Єдина Росія». Така «виборча діяльність» стала можливою, зважаючи на поки що дієву систему «керованої демократії».
Подальший розвиток подій залежатиме як від внутрішньополітичного виміру анонсованих реформ, так і від міжнародного режиму санкцій, які діють проти Росії.
Аби мінімізувати протестні акції, Путін вніс до Думи законопроект щодо пом’якшення пенсійної реформи. Він виступив не як цар — «народний захисник», а як найманий менеджер олігархів.
Утім, надто нахабна поведінка влади і силових структур може посилити потенціал політичної боротьби. Крім того, вплив на це може мати подальше погіршення економічного становища в Росії.
Зокрема, напередодні дня голосування Велика Британія звинуватила конкретних співробітників російських спецслужб в організації квітневого отруєння батька і доньки Скрипалів.
Британські аргументи були прийняті Сполученими Штатами Америки та Євросоюзом, що означатиме перспективу подальшого розширення режиму економічних санкцій проти Росії вже у листопаді.
Однак Володимир Путін, схоже, сподівається, що Дональд Трамп за результатами виборів до обох палат Конгресу США на початку листопада здобуде перемогу над опозиційними демократами. Це начебто має забезпечити шанси для нейтралізації активності прихильників посилення економічних санкцій.
Опоненти Путіна нагадують йому, що навряд чи Трамп навіть у випадку перемоги на виборах до Конгресу у листопаді радикально і швидко змінить американську політику щодо Росії. На думку російських опозиціонерів, головною проблемою політики США щодо Росії є відсутність її координованості.
Трамп декларує намір вести переговори з Кремлем і досягати домовленостей, натомість американські неоконсерватори різко критикують такі наміри та виступають за посилення тиску на Кремль.
Наслідком такої політичної ситуації є неможливість для Трампа без згоди обох палат Конгресу скасовувати економічні санкції. Поки що здається, що у Вашингтоні очікують, яким чином санкції позначаться на олігархічному оточенні Путіна, яке має організувати «переворот у Кремлі».
Путін, граючи на випередження, здається, готується до жорсткішого внутрішньополітичного курсу, зокрема щодо очікуваної заміни міністрів — умовних лібералів в уряді Дмитра Медведєва.
Тому багато переконані, що від результату виборів до обох палат Конгресу США у внутрішньополітичному розкладі Росії залежатиме набагато більше, аніж від проведених виборів до місцевих органів влади.