Інші види спорту
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Вiвторок Серпень 11, 2020

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 28 Вересень 2018 10:39

Жіноча збірна України їде за перемогою на шахову Олімпіаду

Rate this item
(0 votes)

24 вересня в Батумі розпочалася 43-я шахова Олімпіада. У ній візьмуть участь 189 чоловічих команд і 151 — жіноча. Як завжди, гратимуть й українські збірні. Наші дівчата за стартовим рейтингом є другими. Безумовно, це дає підстави українським уболівальникам сподіватися на високі місця.

Перед стартом кореспондент Укрінформу зустрівся з головним тренером збірної міжнародним гросмейстером, харків’янином Михайлом Бродським.
— Михайле, Ви вже сім років на посаді головного тренера жіночої збірної України. За цей час здобули звання чемпіонів світу та Європи, тричі ставали призерами шахової Олімпіади.

Але, як кажуть, нова слава стару хвалить. Отже, запитання: з якими сподіваннями ви рушаєте на шахову Олімпіаду?
— Коло претендентів на перемогу особливо не змінюється. Це — Китай, Росія, Грузія, Україна, Польща, Індія. Я назвав головних наших конкурентів.
Як завжди, потрапляння до чільної трійки є хорошим результатом. Перемога — відмінним. Непотрапляння до трійки — не дуже добрим. Не буду приховувати, хотілося б посісти перше місце.
— Власне кажучи, передумови для цього є. Склад китайської команди сильно послаблений.
— Так, вони — олімпійські чемпіонки, але їхній склад поступається тому, що був два роки тому в Баку. Найбільша втрата шахісток Піднебесної — відсутність Хоу Іфань. Крім Хоу, не виступатиме і колишня чемпіонка світу Тан Чжуньї.
Подейкують, що у неї якісь негаразди з національною Федерацією шахів. Але чи так воно є насправді — сказати важко. Хоу ж вступила до Оксфордського університету і зайнялася навчанням.
Насправді вона ще дуже молода — 1994 року народження. До того ж вона в жіночих шахах усе виграла, плюс система розіграшу світової корони її трохи дратує.
— Але ж Олімпіада не має до цього ніякого відношення.
— Так, але я не про це. Адже в чоловічих шахах повторити досягнення Юдіт Полгар їй не вдасться. Юдіт свого часу входила до чільної десятки чоловіків за рейтингом. А китайська чемпіонка навіть до перших 50 ніколи не входила. Була лише наприкінці першої сотні.
— Але в шахи гратиме?
— Каже, що так, але, як воно буде насправді, хто його знає. Збірна Росії, на мій погляд, теж послаблена.
— Отож для нас добре, що не гратиме за них наша колишня співвітчизниця Катерина Лагно, яка нині зайнята зовсім іншими справами?
— Звичайно, коли б Катерина хотіла б (або могла б) грати за збірну Росії, вона потрапила б до команди.
— І підсилила б її.
— Принаймні, на чемпіонаті світу та Європи, де вона грала, наші північні сусіди стали першими.
— Розкажіть про сьогоднішню збірну України.
— Лідерами збірної є сестри Анна та Марія Музичук. Потім екс-чемпіонка світу Анна Ушеніна, дворазова чемпіонка Європи Наталія Жукова, а також чемпіонка Україна Юля Осьмак.
20-річна Юля є наймолодшою в нашій команді. Вона є прогресуючою шахісткою. Розклад по шахівницях поки тримаємо в таємниці. Навіщо заздалегідь видавати свої секрети?
— Як на мене, головним чинником результату нашої команди буде виступ сестер Музичук. Обидві сестри потрапили свого часу у своєрідний психологічний нокдаун: Марія втратила корону, а Анна поступилась у фінальному матчі чемпіонату світу, де була явною фавориткою.
— Це — життя, це — спорт. Програш Хоу Іфань — найсильнішій шахістці світу — то не так уже й страшно. Тим більше що рахунок не віддзеркалює співвідношення сил. А поразка Ані сталася наприкінці великого марафону, коли сил уже було не так і багато.
— Чи можна вважати, що вони подолали кризу?
— Сподіваюся, що так.
— Адже ж за грою сестри — дуже сильні...
— У нас усі — дуже сильні. Не хотів би когось виділяти. Команда є команда, і усі роблять свій внесок.
— Уперше за багато років у складі немає Інни Гапоненко. Чи вона з розумінням поставилася до такого рішення?
— Залишу це без коментарів, скажу тільки, що в цілому все коректно. Напевно, вона незадоволена, адже за місце в збірній дуже гостра конкуренція. Було б дуже дивно, якби вона була задоволеною.
Але все вирішують певні нюанси, і цілком можливо, що наступного року (а тоді пройдуть командний чемпіонат світу та Європи) ніхто не здивується, якщо Інна знову потрапить до складу збірної.
— Якими були успіхи дівчат у першій половині року?
— Досить вагомими. Аня Музичук стала чемпіонкою Європи з бліцу. Аня Ушеніна — бронзовий призер чемпіонату континенту з класичних шахів. Були певні локальні успіхи й в інших дівчат.
— Що можна сказати про моральний клімат у нашій команді?
— Дуже гарний. Дівчата досить дружні між собою. Наприклад, вони разом святкували день народження Марії Музичук перед вильотом до Батумі.
— Цього разу збори проходили у чудових умовах, але вони були швидкоплинними. Чому?
— Тому що це не перші збори. Були ще у червні та серпні. Обидва — в Одесі. Вони тривали приблизно по десять днів. А заключні збори — безпосередньо перед від’їздом пройшли в Києві завдяки допомозі віце-президента Федерації шахів України Павла Куфтирева.
Шахісток і тренерів розмістили в дуже комфортабельному City Hotel, неподалік Оперного театру. Шахісткам треба було відволіктися від домашніх справ. Традиційно на останніх зборах не передбачається поглиблена праця. Робота іде, але не така інтенсивна.
— Кого можете виокремити серед конкуренток збірної України?
— Оскільки чемпіонат пройде в Грузії, то відзначу її. Однак команду господарів чекає також і тиск, і високі очікування. Піде це в плюс чи в мінус, сказати важко.
— Як завжди, Вам допомагає колега і друг Олександр Ковчан. Які функції лягають саме на нього?
— Усю роботу ми намагаємося ділити порівну, бо обсяг праці дуже великий. Спочатку треба визначити склад, а потім уже прицільно готуватися до наших суперниць.
— У березні наступного року відзначатимемо 50-річний ювілей не лише Василя Іванчука, але й Михайла Бродського. Чи збираєтеся продовжувати шахову діяльність гравця?
— Я завжди хочу її продовжити, але не завжди виходить.
— А скільки Ви грали у цьому році?
— Грав епізодично. Власне, то був єдиний турнір — клубний чемпіонат України — в червні в Одесі.

Петро МАРУСЕНКО, Укрінформ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».