Ситуація на Корейському півострові взагалі становить серйозну проблему для китайської дипломатії. З одного боку, тривалий розподіл сфер впливу в Кореї об’єктивно послаблює можливості для Сеула скласти економічну конкуренцію Пекіну, але з іншого — постійна конфронтація між двома корейськими державами вносить додаткову напруженість та погіршує становище з безпекою.
Звичайно, більш економічно розвинута Корея є дуже привабливим торговельним партнером для Китаю. Натомість Північна Корея, за винятком деяких сировинних ресурсів, які вона постачає Пекіну, залишається переважно споживачем китайської економічної допомоги. Однак за візитом Сі Цзіньпіна у Сеул дуже уважно стежать одразу в чотирьох столицях: Пхеньяні, Токіо, Вашингтоні та Москві.
Північна Корея не стільки стурбована «адюльтером» Пекіна з Сеулом, скільки не хоче надмірного китайського зближення з Республікою Корея, що автоматично означатиме посилення тиску на Пхеньян з боку Пекіна. Японія знервована перспективою спільного фронту Сеула і Пекіна щодо спірних островів із Токіо в Південно-Китайському морі.
Сполучені Штати взагалі з підозрою ставляться до будь-якої активності китайської дипломатії на будь-якому напрямку. Натомість Росія плекає надію, що активність китайської дипломатії на Корейському півострові сприятиме розширенню російських можливостей експорту енергетичних носіїв у цьому регіоні, який досить динамічно розвивається та вимагає задля цього все нових енергетичних ресурсів.
За підсумками сеульського візиту китайського лідера, сторони підтвердили намір активізувати двостороннє торговельно-економічне співробітництво, закликали всі зацікавлені сторони до мирного вирішення суперечок у регіоні.

Андрій МАРТИНОВ