Отже, італійське головування в Євросоюзі збіглося з періодом передання владних повноважень від Європейської комісії на чолі з Жозе Мануелем Баррозу його наступнику. Зважаючи на це, італійський прем’єр-міністр Маттео Ренці, презентуючи в Європейському парламенті італійську програму головування, наголосив на важливості збереження спадковості у підходах щодо реформування Євросоюзу та його наближення до повсякденних інтересів громадян країн Євросоюзу.
У цьому сенсі італійська програма головування виглядає більш амбітною, ніж програма головування Греції, яка виконувала ці функції майже непомітно впродовж першого півріччя цього року. Це не дивно, адже Греція залишається одним із найбільших боржників у зоні євро. Натомість Маттео Ренці принаймні намагається радикально зменшити борговий тягар Італії та закликає до таких само зусиль інші проблемні країни Півдня Європи. Більш гармонійно у цьому сенсі виглядає й італійсько-німецький тандем, який має допомогти виконанню положень угод про стабілізацію зони євро.
Значну увагу Італія має намір приділити проблемам Середземномор’я, адже спочатку арабські революції, а потім поглиблення економічної кризи фактично заморозили проект «Середземноморського союзу», гучно анонсованого ще 2007 року. Насамперед, у цьому контексті Італія зацікавлена у зміцненні європейської солідарності щодо протидії нелегальній міграції з Північної Африки. Італійський острів Лампедуза, розташований між Африкою і Сицилією, залишається символом проблем нелегалів.
На відміну від Греції, яка була досить пасивною щодо розвитку східноєвропейської політики Євросоюзу, Італія анонсувала наміри прислухатися до спільної позиції щодо загроз економічних санкцій проти Росії. Крім того, на час головування Італії припадає важливий етап ратифікації Угоди про асоціацію України та Євросоюзу. Тож усі шляхи знову ведуть до Риму.