Україна і світ
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
П'ятниця Березень 29, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 23 Травень 2014 03:00

Стійкий солдат Путіна

Rate this item
(0 votes)

Запеклий курець, любитель рафтингу, твердий дипломат. Завжди вірний Путіну. Після анексії Криму у Сергія Лаврова архіскладне завдання, бо світ не вірить Москві. 

Рафтинг із телефоном
Клуб «МГИМО-72» — це група друзів, випускників 1972 року престижної кузні кадрів російської дипломатії, тобто Московського державного інституту міжнародних відносин (рос. МГИМО). Серед них — колишній офіцер розвідки, кілька дипломатів, банкір і він, керівник російської дипломатії Сергій Лавров.
Зустрічаються вони рідко, зазвичай, раз на рік. Присвячують зустріч своєму захопленню: понтонним сплавам бурхливими гірськими річками, тобто рафтингу. Група друзів вирушає у далеку глухомань, наприклад у Сибір, Таїланд, в Амазонію чи Скандинавію. Вимикають телефони і присвячують час тільки річці. Але один із телефонів завжди увімкнений. Це телефон Сергія Лаврова. Якось, кажуть, російський міністр запанікував, коли його супутниковий телефон намок у воді під час сплаву і замовк.
«МГИМО для російських еліт є тим, чим Оксфорд для британців чи Гарвард для американців. Це щось більше, ніж навчальний заклад», — зазначає Олександр Баунов, також випускник московської школи дипломатів і публіцист порталу Slon.ru. Лавров закінчив МГИМО у часи, коли студенти на канікулах обов’язково працювали у так званих студентських будівельних загонах або у колгоспах.


Зате відразу після закінчення закладу потрапив на тепле дипломатичне місце у Шрі- Ланці. Там, на далекій периферії, вів спокійне життя дипломата, подалі від «окопів холодної війни». І старанно вчився. Здобутий тоді досвід і відсутність комплексів у спілкуванні із західними дипломатами пізніше дуже згодилися. У 80-х Лавров працював на омріяній для кожного радянського дипломата посаді в ООН у Нью-Йорку. У самому центрі світової політики.
Коли радянська імперія наказала довго жити, Лавров повернувся додому. Він уже був досвідченим, але все ще молодим дипломатом і вирізнявся на тлі старої комуністичної гвардії. Тому новий керівник російської дипломатії Андрій Козирєв узяв його у свою команду і дав портфель заступника міністра закордонних справ та вислав на найскладнішу ділянку — на гасіння політичних пожеж. Лавров займався, головним чином, захистом російських інтересів на руїнах радянської імперії, де тільки вибухали війни: у Придністров’ї, Абхазії, Осетії чи Нагірному Карабаху. Посередничав, сідав з конфліктуючими сторонами за стіл переговорів, підписував чергові припинення бойових дій.
Козирєв почав боятися свого заступника. Щоб позбутись конкурента, він вислав його подалі від столиці, знову у Нью-Йорк. Лавров став керівником російського представництва при ООН, яке багато російських дипломатів вважають малим МЗС. Аж помітив його там Путін.

Розлючений і задиристий
Невідомо, чи Путіну більше імпонував професіоналізм і знайомство Лаврова з провідними світовими політиками та балансом сил на світовій політичний арені, чи вперта боротьба за інтереси Росії на Асамблеї ООН. Війна у колишній Югославії, договори про роззброєння, втрата впливів на Близькому Сході, розширення НАТО і ЄС у Європі. У Раді Безпеки Лавров, принаймні, дбав про збереження видимості, що Росія залишається супердержавою.
Він умів також запекло захищати власні приватні справи. У 1997 році Лавров став відомим лідером захисту прав курців. На той час мер Нью-Йорка Майкл Блумберг встановив у місті цілковиту заборону на куріння. Генеральний секретар ООН Кофі Аннан розширив дію драконівського закону на будинки, підлеглі його організації. Лавров, заядлий курець, який звик вештатись коридорами ООН із неодмінною цигаркою, розлютився. Він демонстративно бойкотував заборону, називаючи при цьому Аннана «цигарковою коробкою Блумберга».
Лавров провів велику скандальну баталію з американцями у справі заборони вільного пересування працівників російської місії при ООН Сполученими Штатами. Лавров часто порушував цю заборону. Коли його затримав патруль американської поліції, затятий росіянин майже таранив поліцейського, дійшло до штовханини, а пізніше до скандалу про порушення дипломатичного імунітету.
Політика Лаврова по відношенню до Заходу нагадує синусоїду. Був холод після Помаранчевої революції в Україні і потепління під час спільної боротьби з тероризмом, потім занепад після війни Росії з Грузією і знову потепління за президентства Дмитра Медведєва. Це тоді — несподівано для всіх — міністр не застосував вето, коли вирішувалася справа санкцій проти Лівії.
Але пізніше президентом знову став Володимир Путін, і благодушність закінчилась. Сергій Лавров твердо противився санкціям і планам американської інтервенції у Сирії. Це він зібрав блок держав, які були проти інтервенції. І Путін виграв дипломатичний поєдинок з Обамою.
«Завжди залишався в тіні Путіна і вірно виконував його доручення. Але це Лавров має величезний вплив на закордонну політику Росії, він визначає межу поступок», — зауважує Олександр Баунов.

Нова баталія
Величезний будинок міністерства закордонних справ на московському Арбаті тисне на людину. Збудований за Сталіна хмарочос (один із семи у Москві) нині є великою проблемою для працівників МЗС. У радіусі кількох кілометрів неможливо знайти місце для паркування. У підземному гаражі мають місце лише привілейовані особи. У середині хмарочоса стоять черги людей до ліфтів, особливо в момент найбільш інтенсивного руху.


Той, хто дуже поспішає, вибирає пожежні сходи. Там часом можна зустріти і міністра Лаврова. За старою звичкою, він любить інколи вийти покурити. «Нікого особливо не дивувало, що міністр ходить на перекур із молодими співробітниками. Він це любить — піти і поговорити з людьми, — згадує колишній російський дипломат. — Він дуже відвертий і відразу долає дистанцію, рядові дипломати за це його поважають».
Ця легкість у спілкуванні подобається багатьом західним дипломатам. Але вони також знають, що Лавров переконано тримається твердої лінії Путіна. Коли президент Росії говорить про переворот в Україні, про узурпаторів і нацистів Майдану, які здобули владу за допомогою Заходу, його міністр пояснює, що існують певні проблеми в діалозі з Україною, але діалог триває. Між цим він говорить важливі речі: метою дій Росії в Україні є завершення конфлікту і конституційна реформа. На практиці це означає примус України до встановлення федерального устрою, тобто максимальне ослаблення влади Києва і розкол країни.

Петро ПЕТРІВ 

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».