Інститути, обсерваторії та інші об’єкти
— У Криму внаслідок подій березня 2014-го, які призвели до фактичної окупації Росією цього півострова, котрий є невід’ємною частиною території нашої країни,— сказав у розмові з автором цих рядків Ярослав Яцків, — Національна академія наук України втратила кілька своїх структур. Серед цих утрат зазначу, насамперед, розташовані у Севастополі Морський гідрофізичний інститут НАНУ (науково-дослідна установа, яка спеціалізується в галузі теоретичного і експериментального вивчення фізичних процесів, що відбуваються у Світовому океані) та Інститут біології південних морів НАНУ (він є найстарішою вітчизняною морською біологічною науковою установою). Ці академічні інститути (з їхніми наземними лабораторіями та дослідницьким флотом) новоявлена кримська «влада» протиправно оголосила своєю власністю.
— Крім того, — додає Ярослав Степанович, — у тому ж Криму ми втратили ще кілька установ із системи Національної академії наук України. Це, зокрема, Кримська лазерна обсерваторія (яка є одним із підрозділів нашої ГАО — Головної астрономічної обсерваторії НАНУ), Експериментальний центр Морського гідрофізичного інституту (в селищі Кацивелі), Карадагський природний заповідник (що у східній частині Кримських гір між Судаком і Коктебелем), а також Будинок творчості НАНУ (він розташований у згаданому вже селищі Кацивелі).
— Відзначу також, — веде далі Ярослав Яцків, — що нинішні втрати української науки внаслідок анексії Криму Росією не обмежуються лише установами, підпорядкованими Національній академії наук України. На території півострова давно і плідно працює Кримська астрофізична обсерваторія (КрАО), що в районі селища Наукового неподалік Бахчисарая. Вона добре відома не тільки в нашій державі, а й у світі своїми фундаментальними дослідженнями з фізики Сонця, зірок, астероїдів та інших об’єктів Всесвіту.
Спостереження в КрАО ведуться у широкому спектральному діапазоні — від гамма-променів до радіохвиль. Ця обсерваторія має на озброєнні таке високоефективне науково-технічне обладнання, як РТ-22 — єдиний в Україні радіотелескоп, який працює в діапазоні сантиметрових і міліметрових хвиль, а також телескоп-рефлектор із діаметром дзеркала у 2,6 метра, великий сонячний телескоп та інше устаткування.
В Україні Кримську астрофізичну обсерваторію свого часу було передано у відання Київського національного університету імені Тараса Шевченка (хоча, мабуть, більш оптимальним було б внесення КрАО в систему Національної академії наук України). А зараз, наскільки нам відомо, нова кримська «влада» вирішила передати цю обсерваторію Таврійському університету, що у Сімферополі.
— До речі, — зазначає Ярослав Степанович, — нещодавно президент Російської академії наук, академік РАН Володимир Фортов висловився щодо такого можливого, на його погляд, варіанта подальшого функціонування Кримської астрофізичної обсерваторії, як міжнародний (спільний російсько-український) науковий центр астрономічних і геокосмічних досліджень. Але оскільки Україна з цілком зрозумілих причин обґрунтовано не погоджується з російською анексією Криму й аргументовано вважає цей півострів українською територією, тимчасово окупованою Росією, то, напевне, уряд нашої держави не погодиться на утворення в Криму такого спільного російсько-українського наукового центру, бо це певним чином легімітизувало б наслідки захоплення Росією Криму.
— Ми, українські вчені, — сказав на завершення інтерв’ю академік НАНУ Ярослав Яцків, — завжди виступали за взаємовигідну співпрацю із зарубіжними науковцями, в тому числі з колегами з Росії. Проте зараз нас не лише дивує, а й обурює позиція тих російських учених, котрі разом з певними діячами культури і мистецтва сусідньої держави підписали листа, в якому підтримали дії керівництва Росії щодо анексії Криму та Севастополя і включення їх до складу Російської Федерації, — діянь, що не лише Україною, а й переважною більшістю країн світу визнані протиправними.
Центри поблизу Євпаторії та на мисі Херсонес
— У Криму, — зазначив голова Державного космічного агентства України Юрій Алексєєв, — через анексію цієї частини території України Росією ми втратили два об’єкти, які входять до системи ДКАУ. Один із них — Національний центр управління і випробувань космічних засобів, розташований поблизу Євпаторії (у колишньому СРСР це був ЦДКЗ — Центр дальнього космічного зв’язку), а другий — Центр контролю космічного простору, що на мисі Херсонес у Севастополі (за радянських часів СПРН — Станція попередження про ракетний напад).
— До речі, — говорить Юрій Сергійович, — новим господарем цих загарбаних Росією українських об’єктів наземної інфраструктури нашої космічної галузі став не цивільний Роскосмос (Федеральне космічне агентство РФ), як можна було б очікувати, а одна зі структур міністерства оборони цієї держави — командування військово-космічної оборони (ВКО) Росії, що красномовно свідчить про їхні плани щодо напрямів подальшого використання цих комплексів.
— У тих двох наших центрах (поблизу Євпаторії та на мисі Херсонес у Севастополі), — веде далі голова ДКАУ, — працювали загалом 270 українських офіцерів. 57 із них після анексії Росією Криму вирішили й надалі служити в системі Державного космічного агентства України. Тож вони продовжать свою працю вже на різних інших об’єктах ДКАУ, розташованих на материковій частині території нашої країни, зокрема у Дунаївцях (на Хмельниччині), Мукачеві (в Закарпатті), Макарові (на Київщині), а також у Харкові, Дніпропетровську та в деяких інших українських містах. А певна частина персоналу згаданих центрів ДКАУ в Криму вирішила взагалі звільнитися зі служби — і вони самі вирішуватимуть свою подальшу долю.
Серед тієї різноманітної сучасної техніки дослідницького призначення, яку мав у розпорядженні Національний центр управління і випробувань космічних засобів, що неподалік від Євпаторії, можна відзначити один із найпотужніших у світі радіотелескоп РТ-70, — говорить Юрій Алексєєв. — Цей РТ-70 разом із деякими аналогічними радіотелескопами інших країн та російською орбітальною обсерваторією планувався для утворення із таких складових глобального наземно-космічного інтерферометра, котрий мав би безпрецедентно високу розрізнювальну здатність і використовувався б під час реалізації міжнародної наукової програми — проекту «Радіоастрон» за участю українських, російських та інших учених — для здійснення радіоастрономічних досліджень різних об’єктів у Всесвіті. На жаль, тепер, коли все господарство цього комплексу, в тому числі й радіотелескоп РТ-70, перейшло під контроль Росії, участь науковців України в реалізації міжнародного проекту «Радіоастрон» стала проблематичною.
Ще одним важливим об’єктом комплексу, що неподалік Євпаторії, є розташований на його території Центр управління польотами космічних апаратів — як тих, котрі входять до сімейства «Січ» і використовуються для дистанційного зондування Землі з космосу, так і інших супутників.
— З огляду на ті події, які відбулися нинішньою весною в Криму, керівництво ДКАУ, — розповідає Юрій Алексєєв, — звернулося до міністра оборони Російської Федерації Сергія Шойгу і до командування військово-космічної оборони РФ із листами, в яких порушило питання про те, щоб Росія повернула Україні обладнання нашого Центру управління польотами. Відповідей від російських військових інстанцій на ці звернення Державне космічне агентство України поки не отримало. Але хотілося б усе ж сподіватися на позитивну реакцію російської сторони щодо цієї проблеми.
Що ж до місця розташування нового Центру управління польотами космічних апаратів— вже на материковій частині території України (потреба в цьому виникла через втрату євпаторійського ЦУПа), то таких об’єктів плануємо створити два. Один із майбутніх ЦУПів — управління польотами космічних апаратів із сімейства «Січ» — обладнати у Дунаївцях (Хмельницької області), де нині в системі ДКАУ працює Центр прийому і обробки інформації, отримуваної із супутників. А інший ЦУП, який розміститься в Києві, буде призначений для управління польотом створюваного нині українського супутника «Либідь», котрий має стати першим телекомунікаційним космічним апаратом національної супутникової системи зв’язку. Запуск супутника «Либідь» на навколоземну орбіту з космодрому Байконур ракетою-носієм «Зеніт-3SLБ» очікується орієнтовно у четвертому кварталі 2014 року, — сказав на завершення інтерв’ю голова ДКАУ Юрій Алексєєв.
Вадим ФЕЛЬДМАН
