Після зустрічі у Парижі Керрі, щоправда, підкреслив відсутність жодного порозуміння у цій справі, а всі рішення у будь-якому випадку мають консультуватись із владою у Києві, але одночасно визнав, що «розгляне ідеї і наміри, які разом розглянули». Газета «Лос-Анджелес Таймс» написала: обидва політики погодилися «спільно працювати на користь глобальної конституційної реформи та вільних і справедливих виборів під наглядом міжнародної спільноти».
Як підкреслюють американські медіа, у розмові з Лавровим державний секретар не згадував про Крим. Це — сигнал, що Америка визнала на практиці російську окупацію півострова.
Реакція Києва на пропозицію Лаврова набагато твердіша. У спеціальній заяві українське МЗС визнало, що «під дулами автоматів агресор прагне тільки до одного: повної капітуляції України, розпаду і знищення української держави».
Спокійна реакція Керрі — це певною мірою наслідок промови Барака Обами у Брюсселі, де він чітко заявив, що армія Сполучених Штатів не буде виступати на захист країн Європи, які не належать до НАТО. Це дуже обмежує можливості маневру Вашингтона. Особливо якщо врахувати слова Лаврова, що в разі відмови від плану федералізації Кремль не вагатиметься застосувати війська для вторгнення у Східну Україну.
Американська розвідка підтверджувала наявність на українсько-російському кордоні угруповання елітних військових підрозділів РФ і їхню готовність до збройного вторгнення. Одночасно Путін вимагав від Обами врегулювання придністровської проблеми, проте без безпосередньої участі США і ЄС.
«Американці готові акцептувати федералізацію України. Вони добре розуміють стан справ у Східній Європі, де можливості Росії набагато більші, ніж США», — впевнений Віллем Пост із Голландського інституту міжнародних справ.
Майкл Макфол, донедавна посол США у Москві, визнав у NBC: «Під час берлінської кризи президент Кеннеді заявив, що не приймає російської логіки: «те, що наше, то наше, а про те, що ваше, можемо дискутувати». Нині повернулись до тієї дилеми. Дискутуємо про те, чого хочуть росіяни, а не про те, що ми хочемо».
Однією з причин, через які Америка, принаймні, готова говорити про шляхи дипломатичного вирішення кризи, запропоновані Росією, є те, що з перспективи Вашингтона справа України не стала абсолютним пріоритетом, який відсуває у бік інші справи. Заступник радника з питань національної безпеки Бен Родс заявив, що Обама підтримує плани двох подорожей нинішнього року в Азію — регіону світу, який для американської адміністрації має першорядне значення. Частина американських політиків взагалі приймає у цій ситуації російську ініціативу з полегшенням.
«Тим, що дає надію на розв’язання цієї кризи, є факт, що Путін першим подзвонив до нашого президента і висунув певні побажання», — сказала в CNN голова комісії з питань розвідки Конгресу, сенатор із Каліфорнії Даяна Файнштейн.
На думку Лоуренс Нодрон, експерта Французького інституту міжнародних справ (IFRI), причини певної «м’якості» США щодо Росії є глибокими.
«Після п’ятнадцяти років воєн у мусульманських країнах Америка дуже втомлена закордонними інтервенціями. Тим більше що активність в Україні Вашингтон вважає ризикованою з огляду на непередбачуваність Путіна і військових засобів, які у його розпорядженні», — переконаний Нодрон.
Якщо досі у справі врегулювання конфлікту в Україні Захід звертався до Росії, то нині Росія сама виступає з такою ініціативою. Вперше президент Путін зателефонував до президента Обами у справі України щодо ситуації у зв’язку з анексією Криму. Але, незважаючи на все, Росія надалі прагне нав’язати свою точку зору міжнародній спільноті.
Відразу після зустрічі з американським держсекретарем Джоном Керрі керівник російської дипломатії Сергій Лавров заявив: «Вважаємо, що федералізація України буде добрим рішенням». Тим часом невідомо, хто так вважає — Росія чи також США. Держсекретар Керрі після зустрічі з Лавровим сказав, що форму державного устрою України можуть визначати лише самі українці. Тому не можна стверджувати, що Сполучені Штати поділяють цю риторику.
Росія вкотре підтвердила, що намагається безпосередньо впливати на рішення України — суверенної держави. Те, що Москва накидає міжнародній спільноті своє бачення української держави, означає неприховану зневагу до міжнародних норм і договорів.
Очевидно, що Захід був заскочений діями Росії. Вже тривалий час він не зустрічався із ситуацією, коли партнерська держава ламає всі загальноприйняті норми. Європейський Союз і Сполучені Штати не були впевнені, що Москва наважиться анексувати Крим. Тим самим Росія підтвердила, що мріє про відтворення імперії, тільки не на території всього колишнього СРСР, а суто на землях, населених «етнічними росіянами».
У цій ситуації Захід прийняв єдине прийнятне рішення, ввівши економічні санкції. Про їхню ефективність свідчить поведінка Кремля, який зараз стукає до кабінетів у Берліні, Парижі, Лондоні і Вашингтоні. Якби ці санкції не діяли, Путін ніколи першим не подзвонив би Обамі.

Підготував Євген ПЕТРЕНКО