Правда, значна частина нинішньої вірменської опозиції невдоволена домінуванням вихідців із Нагірного Карабаху у багатьох владних структурах Єревана — вихідці з Карабаху перебрали до своїх рук великий і середній бізнес із російськими бізнесменами.
Зокрема, бізнес на тарифах на електроенергію влітку поточного року вже провокував масові заворушення в Єревані. Причому ці протести тоді відбувалися на тлі скандалу, пов’язаного з одним з російських військових, який служив на російській військовій базі у Вірменії. Він став дезертиром та вбив цілу вірменську родину.
За півроку, аби нормалізувати конфлікт, цього солдата засудили та відправили відбувати покарання до Росії. Однак сам конфлікт супроводжувався нагадуваннями від Росії про те, що вона захищає Вірменію від турецько-азербайджанської загрози. Враховуючи це, були збережені підвищені тарифи на електроенергію.
Черговий етап протистояння вірменської влади та опозиції, приводом для якого став референдум щодо змін до Конституції, знову розгортається під час напруги у російсько-турецьких відносинах, яка реально загрожує відновленням повномасштабного військового конфлікту у Нагірному Карабаху.
Крім того, внутрішньополітична дестабілізація у Вірменії може викликати негативні процеси на всьому Кавказі. На жаль, чверть століття незалежності Вірменії не виробили механізми пошуку компромісів між владою та громадянським суспільством.
Сторони вкотре не чують аргументів одна одної та демонструють готовність доводити конфронтацію до піку. Якщо ситуація розвиватиметься у цьому негативному напрямку, то буде вже не дуже важливо, чи буде у Вірменії президентсько-парламентська, чи парламентсько-президентська республіка.
Андрій МАРТИНОВ