На таких ярмарках вакансій люди з обмеженими фізичними можливостями можуть на одному місці ознайомитися з вакансіями, умовами роботи та розміром зарплати, яку пропонують роботодавці. Тепер черга «ярмаркувати» дійшла й до тих, хто вимушено переселився на Полтавщину із зони бойових дій на Сході України. На новому місці їм дуже важко взагалі адаптуватися в умовах нового життя. Ще важче підшукати роботу.
Перший ярмарок зайнятості для переселенців проводився в Полтаві в рамках проекту «Полтавська область для внутрішньопереміщених осіб», який впроваджується за фінансової підтримки Європейського Союзу. Крім Полтавської області, 18 проектів ЄС допомоги вимушеним переселенцям працюють ще у 14 регіонах України. Ними передбачено надання житла, роботи, освіти, соціальної, медичної та психологічної допомоги людям, котрі опинилися через війну на Сході України на чужині.
Крім обласного центру зайнятості та департаменту економіки, до проведення ярмарку долучилися Полтавська та Гадяцька міськради, обласна організація Товариства Червоного Хреста України, благодійна організація «Світло Надії», комунальне підприємство «Обласний контактний центр» тощо. Для того, щоб якомога більше переселенців змогли підшукати собі роботу, на ярмарок автобусами безплатно привезли біженців з районів області. Зокрема, Решетилівського, Диканського, Новосанжарського та Полтавського.
Як розповів журналістам директор департаменту економічного розвитку Полтавської ОДА Дмитро Орлов, Полтавщина отримала від ЄС на створення робочих місць для переселенців грант у 447 тисяч євро. А ярмарок вакансій для переселенців за фінансової підтримки міжнародної спільноти унікальний не лише для Полтавщини, а й для України загалом. До речі, на Полтавщині коштом ЄС уже надають переселенцям психологічну підтримку, консультативну та правову допомогу, проводять їхнє навчання, сприяють у відкритті власної справи тощо.
Черговий грант, розповіла директор Полтавського обласного центру зайнятості Катерина Клавдієва, мають витратити на створення тимчасових робочих місць та організацію громадських робіт. Щодо останніх, то, наголосила керівник центру, погодитися переселенцям на громадські роботи — розумне рішення, адже вони дають їм можливість не лише отримувати мінімальну зарплату, а й водночас допомогу по безробіттю.
«Нині на Полтавщині зареєструвалися 30 тисяч переселенців, 10 тис. з них — працездатного віку, з яких майже 4,5 тисячі виявили бажання знайти роботу, — розповідає К. Клавдієва. — Півтори тисячі переселенців скористалися послугами центру зайнятості. 900 із них уже працевлаштували. Частина внутрішньопереміщених осіб пройшла професіональне перенавчання та отримала одноразову матеріальну допомогу по безробіттю для організації підприємницької діяльності і започаткування власної справи».
Організатори ярмарку вакансій для переселенців наголошують на тому, що у виграші від їхнього працевлаштування залишаються і роботодавці. За кожного працевлаштованого переселенця вони отримують непогану компенсацію.
Люди, котрі приходили по роботу на ярмарок, не схильні були відверто спілкуватися з журналістами. Воно й зрозуміло (бо на долю кожного з переселенців випало багато тяжких випробувань) — щоб знову не ятрити душу болючими спогадами про пережите. Але одна із жінок, яка уважно роздивлялася стенди з пропозиціями вільних робочих місць, погодилася розповісти кореспонденту «ДУ» свою історію.
Валентині Василівні 55 років. На Полтавщину вона переїхала разом із сином, його дружиною та онуком. Оселилися біженці в Нових Санжарах, де проживають батьки невістки Валентини Василівни.
«Ми проживали у Первомайську Луганської області. Виїхали, коли почалися обстріли. До останнього сподівалися, що все владнається, але ситуація дедалі ставала небезпечнішою. Доводилося цілодобово ховатися в підвалі, щоб вціліти. У мене там залишилася квартира, приватний будинок моїх батьків, флігель. Напризволяще покинула свою квартиру і родина дочки, — із тугою в голосі розповідала жінка. — Тепер там ЛНР і скрізь сепаратисти. На тих, хто вважає своєю батьківщиною Україну, дивляться недобре. У кращому разі — не розмовляють, у гіршому — погрожують розправою. У вересні поїхала подивитися, що там і як. Квартири мародери ще не чіпали: за ними доглядають сусіди. Флігель рознесло вибухом снаряду, і рештки вже геть розтягли. У будинок теж улучив снаряд, пробивши дірку в стіні. Її я нашвидкоруч заклала цеглою. Тепер живемо всі разом із сватами. У тісняві звісно, але робити нічого».
Валентина Василівна на пенсію вийти не встигла. За це «дякує» Януковичу, за правління якого пенсійний вік для жінок збільшили. Влаштуватися на роботу у Нових Санжарах колишній виховательці дитячого садка не вдається. Вакансій у райцентрі катма. Коли дізналася про ярмарок для переселенців, невагаючись, поїхала до Полтави. Але й тут на неї чекало розчарування. Хоча жінці й запропонували в обласному центрі роботу у дитячому садочку, Валентина Василівна відмовилася.
«Пропозиція мене влаштовує. Але, як кажуть, овчинка не варта вичинки, — констатувала жінка. — Мені дуже незручно щодня долати громадським транспортом по 36 кілометрів до обласного центру і ввечері повертатися додому. Це забере багато часу, грошей на проїзд. Крім того, взимку дуже рано сутеніє, холодно. Довелося відмовитися від пропозиції».
Але декому із переселенців, які прийшли на ярмарок у пошуках роботи, пощастило більше, ніж співрозмовниці журналіста. Вибір вакансій справді був. Правда, більшість роботодавців — а в ярмарку взяли участь 35 підприємств і організацій — пропонувала переважно робітничі вакансії або роботу у сфері обслуговування. До того ж зарплату обіцяли невелику навіть за мірками Полтави — 2100–2500 грн. Тому більшість шукачів роботи скрушно хитали головами біля стендів з такими пропозиціями і переходили до інших.
Дехто вголос обурювався занадто низькою платою за восьми-, а то й 12-годинний робочий день. Мовляв, на Донбасі тим, хто працює, платили значно більше. Представники кадрових відділів підприємств, котрі шукали кадри, виправдовувалися кризою тощо, наголошували, що це «стартова» зарплата, а згодом її підвищать. У дискусіях на ярмарку все частіше можна було почути думку щодо того, що роботодавці сьогодні диктують свої правила гри, адже дешевої робочої сили «за парканом» хоч греблю гати...
За інформацією організаторів заходу, роботу того дня знайшли десятки переселенців. До цього слід додати, зауважує К. Клавдієва, що з-поміж переміщених осіб, які захотіли розпочати на Полтавщині власну справу, проводився конкурс бізнес-планів. 15 переможців отримують пристойні для започаткування бізнесу гроші. Знову завдяки гранту на суму 1,960 млн доларів США, які виділив уряд Японії для допомоги українським біженцям зі Сходу України.
Нині на Полтавщині, поінформувала директор обласного центру зайнятості, в черзі на роботу стоять 22 тисячі полтавців. На одне вільне робоче місце претендують 10–12 чоловік. Щомісяця центри зайнятості отримують інформацію про наявність чотирьох-п’яти тисяч вакансій. Тож при бажанні, вважають в обласному центрі зайнятості, знайти роботу цілком реально. Сприятимуть цьому і ярмарки вакансій, які регулярно організовують за ініціативи центрів зайнятості в регіоні.
Олександр БРУСЕНСЬКИЙ, м. Полтава