4 серпня Берлін розпочав гру з «відкритими картами»: під час Східного економічного форуму у Владивостоку «Газпром», Shell, OMV, Engie та німецькі гіганти: E.ON, BASF/Wintershall підписали договір про будівництво газопроводу «Норд-Стрім-2». Одночасно було завершено обмін активами між «Газпромом» і BASF, в результаті якого росіяни взяли під свій контроль ключові сховища газу на території Німеччини, зокрема найбільше в Європі в Редені.
Це було симптоматично, оскільки Берлін блокував рішення у цій справі вже багато місяців. 16 вересня у Санкт-Петербурзі відбулася зустріч голови «Газпрому» Олексія Міллера та генерального директора «Сіменса» — Джо Кезера на тему кооперації при будівництві «Норд-Стрім-2».
7 жовтня у Європейському парламенті відбулися дебати під гаслом «Подвоєння пропускної спроможності Північного газопроводу. Наслідки для Енергетичного Союзу і безпеки поставок». Найважливішим гостем заходу, організованого Європейською народною партією, була канцлер Ангела Меркель. На запитання євродепутатів з Центральної Європи про позицію німецького уряду щодо проекту «Норд-Стрім-2» вона відповіла, що «це чисто комерційний проект». Це твердження прозвучало досить комічно у контексті подій останніх трьох місяців та структури власності концернів BASF і E.ON, в яких німецька держава має значну частку (30% за умови досить розпорошених акцій).
Наприкінці жовтня — під час перебування віце-канцлера Зігмара Габріеля у Москві у бесіді з президентом Володимиром Путіним він не тільки підтвердив «стратегічний характер для Німеччини» даної інвестиції, але й запевнив, що Берлін «зробить усе, щоб обмежити зовнішній тиск на проект». Під цим розумівся «тиск» Європейської комісії. Після розмови з Путіним Габріель, утретє від моменту підписання червневого меморандуму, зустрівся з Олексієм Міллером.
Однією з основних причин, які мотивують німецьку владу, стали проблеми із зеленою революцією (Energiewende). Частка відновлювальних джерел енергії (ВДЕ) у державному енергетичному міксі зростає незадовільно. Проблемою стали також астрономічні кошти дотації нових зелених виробничих потужностей.
Саме тому німецький уряд дозволив діяльність фірми, яка торгує енергією, виробленою на атомних електростанціях у Швейцарії і Швеції, і розглядає можливість закупівлі струму, виробленого у Калінінградській області на електростанції, яка ще тільки будується. Ось чому Бундестаг форсує перехід вугільних електростанцій у резерв, щоб мати чим підтримати потужність державної електроенергетичної системи в разі виникнення проблем із ВДЕ.
По-друге, Німеччина збирається стати газовим хабом (центром накопичення і обороту блакитного палива) для «серця» Європи. Цей процес відбувається за кошт України, яка нині виконує таку роль для таких країн, як Польща, що отримують газ зі східного напрямку, а незабаром будуть змушені отримувати його з німецької території.
Такий підхід буде означати значний прибуток для Німеччини, чий бюджет поповнять оплати за збереження російського газу (тільки склад у Редені — це 4,2 мільярда кубометрів газу) і за транзит (ідеться про 110 мільярдів кубометрів газу транспортної інфраструктури «Газпрому» на Балтиці після пуску в експлуатацію «Норд-Стрім-2»).
Третій ключовий чинник — це політичний контекст. Німеччина зацікавлено спостерігає за станом російського бюджету, який різко погіршується з кожним місяцем дії західних санкцій і низьких цін на нафту на глобальних ринках. На думку міністра фінансів Росії Антона Сілуанова, після 2016 року держава вже не зможе активно користуватися фінансовими резервами для заповнення бюджетної діри.
З вересня помітні розпачливі спроби російського Міністерства фінансів отримати додаткові бюджетні доходи шляхом накладання на нафтову, газову і металургійну галузі нових податків (ідеться про девальваційний бонус, тобто підрахунок податкових платежів на базі курсу рубля до долара з 2014 року та відсутність запланованого у зв’язку з проведенням податкового маневру скорочення експортних мит у 2016–2017 роках).
Берлін розглядає цю ситуацію як украй небезпечну для збереження статус-кво в Європі. Німці побоюються непередбачуваності фінансово ослабленої Росії: режим Путіна для відвернення уваги суспільства від виниклих проблем може розв’язати чергову війну. У цьому контексті «Норд-Стрім-2» — «рятівний круг», кинутий Кремлю для стабілізації ситуації.
Останнім чинником, який мотивує дії Берліна, є плани німецького бізнесу. Згідно з опитуванням, проведеним у цьому році Німецько-Російською торговою палатою, 85% німецьких фірм із Німеччини, які ведуть бізнес у Росії, підкреслювали, що економічна ситуація у цій країні прямує у небезпечному напрямку. Незважаючи на це, 20% фірм із ФРН за період січень-травень поточного року показали позитивний фінансовий баланс у своїй діяльності. Палата підкреслила, що проблеми стосуються переважно малих і середніх суб’єктів, натомість великі концерни навіть збільшили свій зиск.
«Німецький інтерес понад усе!» — це гасло, незважаючи на свою лаконічну форму, найповніше пояснює мотивацію Берліна, яка стоїть за будівництвом «Норд-Стрім-2». Влада Федеральної Республіки Німеччини переконана, що цей проект відповідає державним інтересам їхньої країни у контексті енергетичних, економічних потреб.
Такі питання, як європейська солідарність у сенсі врахування інтересів Центральної Європи та енергетичної стратегії, ініційованої Європейською комісією, відходять на другий план. Очевидно, що Німеччина буде діяти виключно в правових рамках, однак не обмежуючи себе в лобіюванні своїх інтересів. Це добре ілюструє ментальну еволюцію, яка відбувається у німецькому політичному класі.
Євген ПЕТРЕНКО