Проте з виконанням Кіотського протоколу відразу з’явилися непереборні проблеми. Адміністрація Білла Клінтона його підписала, але не встигла ратифікувати. Його наступники у Білому домі вважали Кіотський протокол ледь не глобальною змовою американських ворогів проти американської промисловості. Адже Сполученим Штатам як найбільшому споживачу енергії та інших природних ресурсів відповідно до Кіотського протоколу й потрібно платити більше за інші країни. Але це перетворює американську економіку на неконкурентоздатну, внаслідок чого ставить під сумнів роль американського долара як світової валюти.
Не менше за американців претензій до Кіотського протоколу мали Китай та Індія. Їхні економіки тоді стрімко зростали, тому у Пекіні і Делі побачили у жорстких екологічних стандартах змову проти себе. Тим паче що негативна позиція Вашингтона з приводу Кіотського протоколу додавала Китаю та Індії аргументів на захист їхніх позицій.
У 2012 році завершився термін дії положень Кіотського протоколу. Частково досягнути його стандартів, які передбачали збереження емісії шкідливих газів у 2012 році на рівні 1991 року, вдалося лише завдяки початку у 2008 році світової економічної кризи. Вона суттєво обмежила темпи зростання світової економіки, а отже, й використання різноманітних ресурсів заради прогресу. Попри це зберігаються загалом негативні тенденції в оцінках стану глобального клімату. Використання суперкомп’ютерів недавно дало можливість змоделювати стан глобального клімату у найближчу чверть століття.
Активісти глобальної екологічної організації «Грінпіс», посилаючись на ці дані, звертають увагу на той факт, що до 2040 року кліматичні зміни можуть стати незворотними та такими, які зроблять неможливим біологічне життя людей на планеті Земля. Надто розбалансованою стане сама природна система, яка випробуватиме людство дуже спекотними літніми періодами та занадто холодними зимами.
Внаслідок цього буде порушено нормальну циклічність сільськогосподарських робіт та буде підірвано продовольчу базу для існування людства. Натомість генна інженерія та різноманітні штучні продукти харчування у повному обсязі не зможуть замінити аграрні втрати. Тому різноманітні екологічні громадські організації у Парижі закликали політиків до відповідальних рішень, від яких, без перебільшення, вже залежать не тільки їхні перспективи на збереження влади, а й доля виживання людського виду на планеті Земля.
Серед гучних ідей Паризької конференції з проблем клімату найбільш резонансною є пропозиція збільшити штрафи за забруднення довкілля, зокрема за понаднормові викиди вуглецю. Зрозуміло, що ця ідея неприйнятна для представників глобального бізнесу, які взагалі не в захваті від «екологічного радикалізму».
Правда, більш відповідально до збереження довкілля намагається ставитися Китай. Так, Пекін старається змінити стратегію розвитку та перейти від екстенсивного зростання економіки будь-якою ціною до екологічного чистого розвитку. Запити зростаючої економіки змусили внести корективи й до демографічної політики Китаю, зокрема скасування заборони мати більше однієї дитини.
Утім, скептики зауважують, що продовження неконтрольованого зростання чисельності населення планети Земля неодмінно перекреслить будь-які економічні заходи, спрямовані на захист довкілля. Песимісти навіть прогнозують запровадження у глобальному масштабі «світового екологічного уряду» з авторитарними повноваженнями щодо порушників. Натомість цинічні реалісти зазначають, що кошти, необхідні на заходи зі збереження клімату, успішно засвоюватимуться різними елітами, які долю людства залишать у руках непідкупної, але безжальної природи.

Андрій МАРТИНОВ